[go: up one dir, main page]

UA126787C2 - Пептид, нуклеїнова кислота, вектор експресії, клітина-хазяїн, спосіб отримання пептиду, активовані цитотоксичні t-лімфоцити та спосіб їх отримання та застосування, спосіб лікування раку - Google Patents

Пептид, нуклеїнова кислота, вектор експресії, клітина-хазяїн, спосіб отримання пептиду, активовані цитотоксичні t-лімфоцити та спосіб їх отримання та застосування, спосіб лікування раку Download PDF

Info

Publication number
UA126787C2
UA126787C2 UAA201801266A UAA201801266A UA126787C2 UA 126787 C2 UA126787 C2 UA 126787C2 UA A201801266 A UAA201801266 A UA A201801266A UA A201801266 A UAA201801266 A UA A201801266A UA 126787 C2 UA126787 C2 UA 126787C2
Authority
UA
Ukraine
Prior art keywords
peptide
cancer
cells
cell
tumor
Prior art date
Application number
UAA201801266A
Other languages
English (en)
Inventor
Тоні Вайншенк
Йенс Фрітше
Штеффен Вальтер
Петер Левандровскі
Харпреет Зінгх
Original Assignee
Імматікс Біотекнолоджіс Гмбх
Priority date (The priority date is an assumption and is not a legal conclusion. Google has not performed a legal analysis and makes no representation as to the accuracy of the date listed.)
Filing date
Publication date
Application filed by Імматікс Біотекнолоджіс Гмбх filed Critical Імматікс Біотекнолоджіс Гмбх
Publication of UA126787C2 publication Critical patent/UA126787C2/uk

Links

Classifications

    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K7/00—Peptides having 5 to 20 amino acids in a fully defined sequence; Derivatives thereof
    • C07K7/04—Linear peptides containing only normal peptide links
    • C07K7/06—Linear peptides containing only normal peptide links having 5 to 11 amino acids
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K7/00—Peptides having 5 to 20 amino acids in a fully defined sequence; Derivatives thereof
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K35/00—Medicinal preparations containing materials or reaction products thereof with undetermined constitution
    • A61K35/12—Materials from mammals; Compositions comprising non-specified tissues or cells; Compositions comprising non-embryonic stem cells; Genetically modified cells
    • A61K35/14—Blood; Artificial blood
    • A61K35/17—Lymphocytes; B-cells; T-cells; Natural killer cells; Interferon-activated or cytokine-activated lymphocytes
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K38/00—Medicinal preparations containing peptides
    • A61K38/16—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • A61K38/17—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • A61K38/1703—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans from vertebrates
    • A61K38/1709—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans from vertebrates from mammals
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K38/00—Medicinal preparations containing peptides
    • A61K38/16—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • A61K38/17—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • A61K38/39—Connective tissue peptides, e.g. collagen, elastin, laminin, fibronectin, vitronectin, cold insoluble globulin [CIG]
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K38/00—Medicinal preparations containing peptides
    • A61K38/16—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • A61K38/43—Enzymes; Proenzymes; Derivatives thereof
    • A61K38/46—Hydrolases (3)
    • A61K38/48—Hydrolases (3) acting on peptide bonds (3.4)
    • A61K38/4886—Metalloendopeptidases (3.4.24), e.g. collagenase
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K39/0005—Vertebrate antigens
    • A61K39/0011—Cancer antigens
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K40/00—Cellular immunotherapy
    • A61K40/10—Cellular immunotherapy characterised by the cell type used
    • A61K40/11—T-cells, e.g. tumour infiltrating lymphocytes [TIL] or regulatory T [Treg] cells; Lymphokine-activated killer [LAK] cells
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61P—SPECIFIC THERAPEUTIC ACTIVITY OF CHEMICAL COMPOUNDS OR MEDICINAL PREPARATIONS
    • A61P35/00—Antineoplastic agents
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K14/00—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • C07K14/435—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • C07K14/705—Receptors; Cell surface antigens; Cell surface determinants
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K14/00—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • C07K14/435—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • C07K14/705—Receptors; Cell surface antigens; Cell surface determinants
    • C07K14/70503—Immunoglobulin superfamily
    • C07K14/7051—T-cell receptor (TcR)-CD3 complex
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K14/00—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof
    • C07K14/435—Peptides having more than 20 amino acids; Gastrins; Somatostatins; Melanotropins; Derivatives thereof from animals; from humans
    • C07K14/705—Receptors; Cell surface antigens; Cell surface determinants
    • C07K14/70503—Immunoglobulin superfamily
    • C07K14/70539—MHC-molecules, e.g. HLA-molecules
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K16/00—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies
    • C07K16/18—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans
    • C07K16/28—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants
    • C07K16/2803—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the immunoglobulin superfamily
    • C07K16/2833—Immunoglobulins [IGs], e.g. monoclonal or polyclonal antibodies against material from animals or humans against receptors, cell surface antigens or cell surface determinants against the immunoglobulin superfamily against MHC-molecules, e.g. HLA-molecules
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K7/00—Peptides having 5 to 20 amino acids in a fully defined sequence; Derivatives thereof
    • C07K7/04—Linear peptides containing only normal peptide links
    • C07K7/08—Linear peptides containing only normal peptide links having 12 to 20 amino acids
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12N—MICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N15/00—Mutation or genetic engineering; DNA or RNA concerning genetic engineering, vectors, e.g. plasmids, or their isolation, preparation or purification; Use of hosts therefor
    • C12N15/09—Recombinant DNA-technology
    • C12N15/63—Introduction of foreign genetic material using vectors; Vectors; Use of hosts therefor; Regulation of expression
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12N—MICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N5/00—Undifferentiated human, animal or plant cells, e.g. cell lines; Tissues; Cultivation or maintenance thereof; Culture media therefor
    • C12N5/06—Animal cells or tissues; Human cells or tissues
    • C12N5/0602—Vertebrate cells
    • C12N5/0634—Cells from the blood or the immune system
    • C12N5/0636—T lymphocytes
    • C12N5/0638—Cytotoxic T lymphocytes [CTL] or lymphokine activated killer cells [LAK]
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12P—FERMENTATION OR ENZYME-USING PROCESSES TO SYNTHESISE A DESIRED CHEMICAL COMPOUND OR COMPOSITION OR TO SEPARATE OPTICAL ISOMERS FROM A RACEMIC MIXTURE
    • C12P21/00—Preparation of peptides or proteins
    • G—PHYSICS
    • G01—MEASURING; TESTING
    • G01N—INVESTIGATING OR ANALYSING MATERIALS BY DETERMINING THEIR CHEMICAL OR PHYSICAL PROPERTIES
    • G01N33/00—Investigating or analysing materials by specific methods not covered by groups G01N1/00 - G01N31/00
    • G01N33/48—Biological material, e.g. blood, urine; Haemocytometers
    • G01N33/50—Chemical analysis of biological material, e.g. blood, urine; Testing involving biospecific ligand binding methods; Immunological testing
    • G01N33/5005—Chemical analysis of biological material, e.g. blood, urine; Testing involving biospecific ligand binding methods; Immunological testing involving human or animal cells
    • G01N33/5008—Chemical analysis of biological material, e.g. blood, urine; Testing involving biospecific ligand binding methods; Immunological testing involving human or animal cells for testing or evaluating the effect of chemical or biological compounds, e.g. drugs, cosmetics
    • G01N33/5044—Chemical analysis of biological material, e.g. blood, urine; Testing involving biospecific ligand binding methods; Immunological testing involving human or animal cells for testing or evaluating the effect of chemical or biological compounds, e.g. drugs, cosmetics involving specific cell types
    • G01N33/5047—Cells of the immune system
    • G01N33/505—Cells of the immune system involving T-cells
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/51—Medicinal preparations containing antigens or antibodies comprising whole cells, viruses or DNA/RNA
    • A61K2039/515—Animal cells
    • A61K2039/5158—Antigen-pulsed cells, e.g. T-cells
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/57—Medicinal preparations containing antigens or antibodies characterised by the type of response, e.g. Th1, Th2
    • A61K2039/572—Medicinal preparations containing antigens or antibodies characterised by the type of response, e.g. Th1, Th2 cytotoxic response
    • A—HUMAN NECESSITIES
    • A61—MEDICAL OR VETERINARY SCIENCE; HYGIENE
    • A61K—PREPARATIONS FOR MEDICAL, DENTAL OR TOILETRY PURPOSES
    • A61K39/00—Medicinal preparations containing antigens or antibodies
    • A61K2039/58—Medicinal preparations containing antigens or antibodies raising an immune response against a target which is not the antigen used for immunisation
    • A61K2039/585—Medicinal preparations containing antigens or antibodies raising an immune response against a target which is not the antigen used for immunisation wherein the target is cancer
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C07—ORGANIC CHEMISTRY
    • C07K—PEPTIDES
    • C07K2319/00—Fusion polypeptide
    • C—CHEMISTRY; METALLURGY
    • C12—BIOCHEMISTRY; BEER; SPIRITS; WINE; VINEGAR; MICROBIOLOGY; ENZYMOLOGY; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING
    • C12N—MICROORGANISMS OR ENZYMES; COMPOSITIONS THEREOF; PROPAGATING, PRESERVING, OR MAINTAINING MICROORGANISMS; MUTATION OR GENETIC ENGINEERING; CULTURE MEDIA
    • C12N2510/00—Genetically modified cells

Landscapes

  • Health & Medical Sciences (AREA)
  • Life Sciences & Earth Sciences (AREA)
  • Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Immunology (AREA)
  • Engineering & Computer Science (AREA)
  • Organic Chemistry (AREA)
  • General Health & Medical Sciences (AREA)
  • Medicinal Chemistry (AREA)
  • Biomedical Technology (AREA)
  • Genetics & Genomics (AREA)
  • Zoology (AREA)
  • Bioinformatics & Cheminformatics (AREA)
  • Biochemistry (AREA)
  • Molecular Biology (AREA)
  • Public Health (AREA)
  • Veterinary Medicine (AREA)
  • Animal Behavior & Ethology (AREA)
  • Cell Biology (AREA)
  • Pharmacology & Pharmacy (AREA)
  • Microbiology (AREA)
  • Biotechnology (AREA)
  • Wood Science & Technology (AREA)
  • Epidemiology (AREA)
  • Proteomics, Peptides & Aminoacids (AREA)
  • Hematology (AREA)
  • Biophysics (AREA)
  • General Engineering & Computer Science (AREA)
  • Gastroenterology & Hepatology (AREA)
  • Mycology (AREA)
  • Urology & Nephrology (AREA)
  • Toxicology (AREA)
  • Chemical Kinetics & Catalysis (AREA)
  • General Chemical & Material Sciences (AREA)
  • Physics & Mathematics (AREA)
  • Oncology (AREA)
  • Nuclear Medicine, Radiotherapy & Molecular Imaging (AREA)
  • General Physics & Mathematics (AREA)
  • Pathology (AREA)
  • Tropical Medicine & Parasitology (AREA)
  • Food Science & Technology (AREA)

Abstract

Винахід стосується пептиду, нуклеїнової кислоти, вектора експресії, клітини-хазяїна, способу отримання пептиду, активованого цитотоксичного T-лімфоциту та способу їх отримання та застосування, спосіб лікування раку.

Description

Цей винахід стосується пептидів, нуклеїнових кислот та клітин для їх використання в імунотерапії. Зокрема, цей винахід стосується імунотерапії раку. Цей винахід має також відношення до епітопів пухлино-асоційованих пептидів, що розпізнаються СО8-позитивними Т- клітинами, самостійно або в комбінації з іншими пухлино-асоційованими пептидами, котрі служать активними фармацевтичними інгредієнтами композицій вакцин, які стимулюють протипухлинні імунні реакції. Цей винахід стосується 33 нових пептидних послідовностей та їх варіантів, отриманих із молекул НІ А І класу клітин пухлин людини, які можуть застосовуватися у вакцинних композиціях з метою викликати протипухлинну імунну відповідь, особливо відповідь цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ). Передумова створення винаходу
Рак шлунка є захворюванням, за якого у слизовій оболонці шлунка утворюються злоякісні клітини. Рак шлунка може розвиватися в будь-якій частині шлунка і може розповсюджуватися на весь шлунок і на інші органи, особливо стравохід, легені та печінку. Рак шлунка є четвертим по захворюваності видом раку на земній кулі: 930 000 випадків діагностували в 2002 році. Він є захворюванням з високим рівнем смертності (7800 000 щорічно), що робить його другою за кількістю серед усіх видів раку причиною смерті на земній кулі після раку легенів. Він більш поширений серед чоловіків і частіше спостерігається в країнах Азії та у країнах, що розвиваються. (пир:/Лимлм мо. іпі/теаіасепігеЛасівпевів/5297/еп/.)
Він щороку становить приблизно 2 95 (25 500 випадків) від нових випадків раку в Сполучених
Штатах, але він більш поширений в інших країнах. Він займає перше місце серед усіх видів раку в Кореї, де складає 20,8 95 злоякісних новоутворень. У Японії рак шлунка залишається найбільш поширеним видом раку серед чоловіків. Щорічно у Сполучених Штатах у приблизно 13 000 чоловіків і у 8000 жінок діагностують рак шлунка. Більшість з них старіше 70 років.
Рак шлунка є четвертим по захворюваності видом раку на земній кулі після раку легенів, молочної залози, товстої кишки та прямої кишки. До того ж, рак шлунка залишається другою за поширеністю причиною смерті від раку. За оцінкою Американського онкологічного товариства, у 2007 році було близько одного мільйону нових випадків захворювання на рак, приблизно 70 95 у країнах, що розвиваються, і близько 800 ооо смертей (пер/Лумли. сапсег.огд/домпіоааз/5ГТ/Сіора! Расів апа Рідоге5 2007 гем2.раю.
Існує величезна географічна різниця у захворюваності цією хворобою в усьому світі.
Зо Захворюваність є найвищою в Азії та в деяких частинах Південної Америки і найнижчою - у
Північній Америці. Найвища смертність зареєстрована у Чилі, Японії, Південній Америці та в країнах колишнього Радянського Союзу.
Рак шлунка часто діагностується на пізніх стадіях, оскільки скринінг у більшості країн світу не проводиться, за виключенням Японії (та у обмежений спосіб у Кореї), де часто спостерігається раннє виявлення. Таким чином, він продовжує становити головний виклик для професіоналів в охороні здоров'я. Факторами ризику раку шлунка є інфекція Неїїсорасіег руїогі (Н. ру), паління, дієта з високим вмістом солі та інші дієтичні фактори. Деяка кількість випадків раку (від 1 до З 95) пов'язана зі спадковою схильністю до раку шлунка. Мутації гена Е- саднетіп виникають приблизно у 25 95 сімей із аутосомно-домінантним типом успадкування раку шлунка дифузного типу. Цей різновид раку шлунка отримав назву сімейного дифузного раку шлунка."? Може виявитися корисним провести медико-генетичне консультування і розглянути доцільність профілактичної гастректомії у молодих асимптоматичних носіїв усіченої форми гена.
Стінка шлунка складається з трьох тканинних шарів: шару (найглибшого) слизової оболонки, м'язового (середнього) шару і серозного (зовнішнього) шару. Ракова пухлина шлунка виникає у клітинах, що вистилають м'язовий шар, і поширюється крізь зовнішні шари з ростом пухлини.
Використовують чотири види стандартного лікування. Лікування раку шлунка може включати хірургію, хіміотерапію, променеву терапію або хіміопроменеву терапію. Хірургія є головним методом лікування раку шлунка. Метою хірургічного втручання є повне видалення шлунка з гістологічно негативними краями резекції (радикальна, або ВО-резекція). Однак приблизно 50 95 пацієнтів із місцево-поширеним раком шлунка не підлягають НКО-резекції. ВІ вказує на те, що резидуальну пухлину визначають мікроскопічно (позитивний край), а Н2 свідчить про те, що резидуальну пухлину діагностують макроскопічно, але метастазів немає. Результати лікування для пацієнта залежить від стадії раку в той час, коли його діагностували (Настанови з клінічної практики в онкології "М Національної мережі МССМ).
Б-річна виживаємість для куративної хірургічної резекції лежить у діапазоні 30-50 95. у пацієнтів з ЇЇ стадією захворювання і 10-25 95 у пацієнтів з ЇЇ стадією захворювання. У цих пацієнтів існує висока ймовірність місцевого і системного рецидиву. Метастази виникають у 80- 90 95 суб'єктів із раком шлунка, а шестимісячна виживаємість становить 65 95 у пацієнтів з 60 ранніми стадіями і менше ніж 15 95 у пацієнтів, яким діагностовані пізні стадії.
Таким чином, залишається потреба у нових ефективних і безпечних методах лікування раку шлунка, карциноми передміхурової залози, карцином порожнини рота, плоскоклітинного раку порожнини рота (05СХ2С), гострої мієлоїдної лейкемії (ГМЛ), пов'язаної з Н. Руїогі МАЇ Т-лімфоми, карциноми товстої кишки/колоректального раку, гліобластоми, немілкоклітинного раку легенів (МБО С), карциноми шийки матки, раку молочної залози людини, раку передміхурової залози, раку товстої кишки, раку підшлункової залози, аденокарциноми протоків підшлункової залози, раку яєчника, гепатоцелюлярної карциноми, раку печінки, пухлин мозку різних фенотипів, лейкемій таких як гостра лімфобластна лейкемія (ГЛЛ), раку легенів, саркоми Юінга, раку ендометрію, плоскоклітинного раку голови та шиї, епітеліального раку гортані, езофагеальної карциноми, карциноми порожнини рота, карциноми сечового міхура, карцином яєчника, нирково-клітинної карциноми, атипової менінгіоми, папілярної карциноми щитоподібної залози, пухлин мозку, карцином слинних протоків, раку шийки матки, екстранодальних лімфом Т/МК- клітин, неходжкінської лімфоми та злоякісних солідних пухлин легенів і молочної залози та інших пухлин, які сприятимуть покращенню стану пацієнтів без використання хіміотерапевтичних засобів та інших засобів, що можуть призвести до серйозних побічних ефектів.
Цей винахід стосується пептидів, які стимулюють імунну систему та діють як протипухлинні препарати у неінвазивний спосіб.
Коротке формулювання сутності винаходу
Стимуляція імунної відповіді залежить від присутності антигенів, що сприймаються імунною системою організму-хазяїна як чужорідна речовина. Відкриття пухлино-асоційованих антигенів зробило можливим використання імунної системи хазяїна для втручання в ріст пухлини. Зараз вивчається можливість використання для імунотерапії раку різних механізмів, як гуморальної, так і клітинної ланки імунної системи.
Специфічні елементи клітинного імунного відгуку здатні специфічно розпізнавати та знищувати пухлинні клітини. Виділення цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) із популяції пухлино- інфільтруючих клітин або з периферичної крові говорить про те, що такі клітини відіграють важливу роль у природному імунному захисті проти раку. Особливо важливу роль у цій відповіді відіграють, зокрема, СО8-позитивні Т-клітини (ТСО87), які розпізнають пептиди, зв'язані з
Зо молекулами головного комплексу гістосумісності І класу (МНС). Ці пептиди складаються з 8-10 амінокислотних залишків, що отримані з білків або дефектних рибосомних продуктів (ОВІР), які містяться у цитозолі. Молекули МНС людини також визначаються як лейкоцитарні антигени людини (НІ А).
Існує два класи молекул МНС. Молекули МНС І класу можна виявити в більшості клітин, що мають ядро. Молекули МНС складаються з альфа-важких ланцюгів і бета-2-мікроглобуліна (рецептори молекул МНС І класу) або альфа- і бета-ланцюгів (рецептори молекул МНС ІІ класу), відповідно їхня тримірна конформація приводить до утворення зв'язувальної щілини, що використовується для нековалентної взаємодії з пептидами. Молекули МНС і! класу презентують пептиди, які утворюються в результаті розщеплення протеолітичними ферментами переважно ендогенних білків, продуктів ОВІР та більш великих пептидів. Молекули МНС ІІ класу містяться головним чином в професійних антиген-презентуючих клітинах (АПК). Вони головним чином презентують пептиди екзогенних або трансмембранних білків, які поглинаються клітинами АПК в ході ендоцитозу, і проходять подальше трансформування. Комплекси пептидів і молекул МНС І класу розпізнаються СО8-позитивними цитотоксичними Т-лімфоцитами, що несуть відповідні Т-клітинний рецептор (ТКР), в той час як комплекси пептиду і молекул МНС П класу розпізнаються СО4-позитивними Т-хелперами, що несуть відповідний /ТКР.
Загальновідомо, що ТКР, пептид і МНС, таким чином, є присутніми у стехіометричних кількостях при співвідношенні 1:1:1.
Щоби пептид викликав клітинну імунну відповідь, він має зв'язатися з молекулою МНС. Цей процес залежить від алеля молекули МНС і специфічних поліморфізмів амінокислотних послідовностей пептиду. Пептиди, що зв'язують молекули МНС І класу, зазвичай мають 8-12 амінокислотних залишків у довжину і зазвичай містять два консервативні залишки ("якорі") у своїй послідовності, які взаємодіють з відповідною зв'язувальною щілиною молекули МНС. У такий спосіб кожний алель МНС має "зв'язувальний мотив", що визначає, які пептиди зможуть специфічно зв'язатися зі зв'язувальною щілиною.
В імунній реакції, залежній від молекул МНС І класу, пептиди не тільки мають бути здатними зв'язатися з певними молекулами МН І класу, що експресуються клітинами пухлини, але вони також мають розпізнаватися Т-клітинами, що несуть специфічний Т-клітинний рецептор (ТКР).
Антигенами, які розпізнаються пухлино-специфічними ЦТЛ, тобто їхніми епітопами, можуть бо бути молекули, що отримані з усіх класів білків, таких як ферменти, рецептори, фактори транскрипції тощо, які експресуються і, у порівнянні з незміненими клітинами того ж походження, активовані у клітинах відповідної пухлини.
Сучасна класифікація пухлино-асоційованих антигенів (ТАА) охоплює наступні головні групи: а) Раково-тестикулярні антигени: Перші будь-коли ідентифіковані ТАА, які можуть бути розпізнані Т-клітинами, належать до цього класу, які були спочатку названі раково- тестикулярними (СТ) антигенами завдяки експресії його представників у гістологічно різних пухлинах людини і, поряд із нормальними тканинами, тільки в сперматоцитах/сперматогоніальних клітинах яєчок і іноді в плаценті. Оскільки клітини яєчок не експресують молекули НІ АЇ та ІІ класу, ці антигени не можуть розпізнаватися Т-клітинами у нормальних тканинах і можуть, таким чином, вважатися пухлинно-специфічними, з точки зору імунології. Добре відомими прикладами СТ антигенів є члени сімейства МАСЕ або ММ-Е5ЗО-1. р) Антигени диференціації: Ці ТАА розподілені між пухлинами та нормальними тканинами, з яких виникла пухлина, більшість з них знайдена в меланомах і нормальних меланоцитах.
Багато цих меланоцитарних білків задіяні у біосинтезі меланіну і тому не є пухлино- специфічними, але, тим не менше, широко застосовуються для імунотерапії раку. Приклади включають, але не обмежуються ними, тирозиназу і Меіап-А/МАНВТ-1 для меланоми або РБА для раку передміхурової залози. с) Надмірно експресовані ТАА Гени, що кодують ТАА з високим рівнем експресії, були виявлені в гістологічно різних видах пухлин, а також у багатьох нормальних тканинах, загалом з нижчими рівнями експресії. Можливо, що багато епітопів, що були процесовані і, можливо, презентовані нормальними тканинами, присутні у кількості, що нижча за пороговий рівень розпізнання Т-клітинами, в той час як їх надмірна експресія в пухлинних клітинах може запустити антиракову реакцію, порушивши раніш встановлену толерантність. Відомими прикладами для цього класу ТАА є Нег-г/пеи, сурвівін, теломераза або М/11. а) Пухлино-специфічні антигени: Ці унікальні ТАА утворюються в результаті мутацій нормальних генів (таких як бета-катенін, СОКА тощо). Деякі з цих молекулярних змін зв'язані з неопластичною трансформацією та/або пухлинною прогресією. Пухлино-специфічні антигени загалом можуть викликати сильні імунні відповіді, не спричиняючи ризику аутоїмунних реакцій проти нормальних тканин. З іншого боку, ці ТАА у більшості випадків мають відношення тільки до певної пухлини, на якій вони були ідентифіковані, і зазвичай не розподіляються між багатьма окремими пухлинами. е) ТАА, що виникають в результаті аномалій у посттрансляційних модифікаціях. Такі ТАА можуть виникати з білків, які не є ні специфічними, ні надмірно експресованими у пухлинах, але, незважаючи на це, стають асоційованими в результаті пост трансляційних процесів, первинно активних у пухлинах. Прикладами ТАА цього класу є антигени, що виникають в результаті змінень характеру гликозилювання, що приводить до утворення у пухлинах нових епітопів, таких як МОСІ, або таких подій як білюовий сплайсинг під час деградації, які можуть бути пухлино-специфічними, а можуть і не бути,
І) Онковірусні білки: Ці ТАА є вірусними білками, які можуть відігравати вирішальну роль в онкогенному процесі і, оскільки вони є чужорідними (не походять від людини), вони можуть викликати відповідь Т-клітин. Прикладами таких білків є білки вірусу папіломи людини типу 16,
Еб і Е7, які експресуються клітинами карциноми шийки матки.
Для того, щоб білки розпізнавалися цитотоксичними Т-лімфоцитами як пухлино-специфічні або пухлино-асоційовані антигени, та щоб їх було можливо застосовувати в терапії, необхідно створити особливі передумови. Антиген має експресуватися, головним чином, пухлинними клітинами і не експресуватися або експресуватися у порівняно невеликих кількостях нормальними здоровими тканинами До того ж бажано, щоб відповідний антиген не тільки був присутнім у пухлині певного виду, але також у високих концентраціях (тобто, як декілька копій відповідного пептиду на клітину). Пухлино-специфічні та пухлино-асоційовані антигени часто отримують із білків, які беруть безпосередню участь у трансформації нормальної клітини в пухлинну клітину, завдяки їх функції, наприклад, в контролі клітинного циклу або пригніченні апоптозу. Крім цього, низхідні мішені білків, що є безпосередньою причиною трансформації, можуть мати підвищену експресію і, таким чином, можуть бути опосередковано пухлино- асоційованими. Такі опосередковані пухлино-асоційовані антигени можуть бути мішенями вакцинаційного підходу (5іпдп-Удазца Н., Еттегісн М. Р., Ваттепзее Н. С, Сапсег Іттипо).
ІттипоїНег. 2004 Маг; 453 (3): 187-95). У обох випадках важливим є те, щоби в амінокислотній послідовності антигену були присутні епітопи, оскільки такий пептид ("їмуногенний пептид"), отриманий із пухлино-асоційованого антигену, має приводити до відповіді Т-клітин іп міїго ог іп мімо.
По суті, будь-який пептид, що здатний зв'язуватися з молекулою МНС, може функціювати як епітоп Т-клітини. Передумовою індукції відповіді Т-клітин іп міїго ог іп мімо є присутність Т-клітин із відповідним Т-клітинним рецептором і відсутність імунологічної толерантності до цього окремого епітопу.
Таким чином, ТАА є стартовою точкою для розробки протипухлинних вакцин. Методи ідентифікації та визначення характеристик ТАА базуються на використанні ЦТЛ, які можна виділити з організму пацієнтів або здорових суб'єктів, або вони грунтуються на генерації різних профілів транскрипції або різному характері експресії пептидів тканинами пухлин і нормальними тканинами.
Проте ідентифікація генів, які надмірно експресуються пухлинними тканинами або лініями клітин пухлин людини, або селективно експресуються в таких тканинах або клітинних лініях, не дає точної інформації щодо застосування антигенів, що транскрибуються цими генами, в імунній терапії. Причиною цього є те, що тільки окрема субпопуляція епітопів цих антигенів придатна для такого застосування, оскільки має бути присутня Т-клітина з відповідним ТКР і імунологічна толерантність по відношенню до цього епітопу повинна бути відсутньою або мінімальною. Таким чином, важливо вибрати тільки такі пептиди з надмірно експресованих або селективно експресованих білків, які презентуються зв'язаними з молекулами МНС, проти яких можливо знайти функціонуючу Т-клітину. Така функціонуюча Т-клітина визначається як Т- клітина, яка при стимуляції специфічним антигеном може бути клонована і здатна виконувати функції ефектора (ефекторна Т-клітина).
Т-хелперні клітини відіграють важливу роль в регуляції ефекторної функції ЦтТЛ у протипухлинному імунітеті. Епітопи Т-хелперів, які запускають реакцію цих клітин типу Тні підтримують ефекторні функції СО8-позитивних Т-кілерів, котрі включають цитотоксичні функції, спрямовані проти клітин пухлини, що експресують комплекси пухлино-асоційованого пептиду/МНе на поверхнях своїх клітин. У такий спосіб епітопи пухлино-асоційованих пептидів
Т-клітин-хелперів, самостійно або в комбінації з іншими пухлино-асоційованих пептидами, можуть служити активними фармацевтичними інгредієнтами композицій вакцин, які стимулюють протипухлинні імунні реакції.
Короткий опис ілюстрацій
Зо Фігура 1: Зразок мас-спектра СОС2-001, що демонструє його презентацію на зразку первинної пухлині (302464. Дослідження за допомогою РХ-МС із системою іонізації у наноелектроспреї було проведено на пулі пептидів, що був елюйований із РХ зразка 2464. Мас- хроматограма для Іт/2 597,350120,001 Да, 7-2 містить пік пептидів із часом утримання 151,63 хв. В). Виявлений пік на мас-хроматограмі при 151.63 хв. відповідає сигналу для т/2 597,3501 на спектрі МС. С) Мас-спектр з індукованою зіткненнями дисоціацією вибраного прекурсора з т/2 597,3501, записаний в експерименті на РХ-МС системі іонізації у наноелектроспреї при даному часі утримання, підтвердив присутність СОС2-001 у зразку пухлини (02464. Ю) Був записаний шаблон фрагментації синтетичного контрольного пептиду СОС2-001. Було проведене його порівняння з отриманим шаблоном фрагментації природного пухлино- асоційованого пептиду (ТОМАР), наведеним на фіг. С для верифікації послідовності.
Фігура 2: Профілі експресії мРНК вибраних білків в нормальних тканинах і в 25 зразках тканин раку шлунка а) СОС2 (Ідентифікатор набору проб: 203213 аї)
Б) АБРМ (Ідентифікатор набору проб: 219918 5 аї)
Фігура 3: Приклади результатів для пептид-специфічної імуногенності іп міо для ТОМАР класу І. СО8-позитивні Т-клітини були примовані з використанням штучних АПК, навантажених відповідним (ліва панель) і невідповідним (права панель) пептидом, у вказаному порядку. Після трьох циклів стимуляції були проведене визначення клітин, що реагують із пептидом, за допомогою подвійного фарбування з відповідними та невідповідними А"2402-мультимерами.
Серед показаних клітин проводиться "гейтування" живих СО8-- лімфоцитів, і цифри на графіку відображають відсоткові частки мультимер-позитивних клітин.
Повний опис винаходу
Якщо не зазначено інше, під нижче наведеними термінами, що використовуються у цьому описі, розуміються наступні поняття. Термін "пептид" використовується в цьому описі для позначення серії амінокислотних залишків, що з'єднані одне з одним зазвичай пептидним зв'язком між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Бажано, щоб пептиди були довжиною у 9 амінокислот, але можуть бути такими короткими, як довжиною у 8 амінокислот, і такими довгими, як довжиною у 10, 11, 12, 13 або 14 амінокислот.
Термін "олігопептид" використовується в цьому описі для позначення серії амінокислотних 60 залишків, що з'єднані одне з одним зазвичай пептидними зв'язками між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Довжина олігопептиду не критична для цього винаходу за умови, що він містить правильний епітоп чи епітопи. Олігопептиди зазвичай коротші, ніж довжиною близько 30 амінокислотних залишків, і довші, ніж довжиною близько 14 амінокислотних залишків.
Термін "поліпептид" використовується для позначення серії амінокислотних залишків, що з'єднані одне з одним зазвичай пептидними зв'язками між альфа-аміно та карбонільними групами сусідніх амінокислот. Довжина поліпептиду не критична для цього винаходу за умови, що він містить правильні епітопи. На відміну до термінів "пептид" і "олігопептид", під терміном "поліпептид" маються на увазі молекули, що містять більш ніж 30 амінокислотних залишків.
Пептид, олігопептид, білок або полінуклеотид має назву "їімуногенного" щодо такої молекули (і, отже, є "імуногеном" в межах цього винаходу), якщо він здатний індукувати імунну відповідь.
У межах цього винаходу імуногенність точніше визначається як здатність викликати відповідь Т- клітин. Отже, "імуногеном" може бути молекула, яка здатна індукувати імунну відповідь, і що стосується цього винаходу, молекула, що здатна індукувати відповідь Т-клітин. "Епітоп" Т-клітини потребує короткого пептиду, який зв'язаний із рецептором молекули МНС
Ї класу, утворюючи потрійний комплекс (альфа-ланцюг молекули МНС і класу, бета-2- мікроглобулін і пептид), який може розпізнаватися Т-клітиною, що несе відповідний Т-клітинний рецептор, який зв'язується із комплексом МНС/пептид із належної афінністю. Пептиди, які зв'язані з молекулою МНС І класу, зазвичай мають довжину в 8-14 амінокислот, і, найбільш типово, довжину в 9 амінокислот.
У людини є три різні генетичні локуси, які кодують молекули МНС І класу (молекули МНС людини мають також відношення до лейкоцитарних антигенів людини (НІГ А)): НГ А-А, НІ А-В і
НІГ А-С. НІ А-А"О1, НІ А-А"02 ї НІ А-А"024 є прикладами різних алелів МНС І класу, які можуть експресуватися з цих локусів.
Таблиця 1: Частоти експресії Е для НІ А"АО24 і найбільш поширених серотипів НІ А"АО2402.
Частоти отримані з частот виявлення галотипів (Її серед населення США, адаптовано з публікації (Могі і співавт., 1017-27) з використанням формули Харді-Вайнберга: Е-1-(1-5492.
Детальну інформацію див. у (СНапоск і співавт., 1211-23). Частоти експресії серотипів НІ А"24 і
А"2402 у всьому світі
Таблиця 1
АТЯАЮгЄ 00000 фЯпоня.у////7777777771111С1СЇ1111717171717171111159б6сССсСсСС
АТА 0 ндія/////77777777711СЇ11111111111111111111147б6СсСС
АТЯАЮгЄ 00 Пндія.Ї7////777777777777111С1СЇ11111111111111111111129б6ССсСсСС
Для цілей цього винаходу посилання на послідовність ДНК означає як одноланцюгову, так і дволанцюгову ДНК. Отже, конкретна послідовність, якщо контекст на вказує на інше, належить до одноланцюгової ДНК такої послідовності, дуплекса такої послідовності з її комплементом (дволанцюгова ДНК) і комплементу такої послідовності. Термін "кодуюча ділянка" стосується тієї частини гена, яка або природно, або нормально кодує продукт експресії цього гена в його природному геномному оточенні, тобто, до ділянки, що кодує іп мімо природний продукт експресії гена.
Кодуюча ділянка може бути ділянкою немутованого ("нормального"), мутованого або зміненого гена, або навіть ділянкою послідовності ДНК або гена, повністю синтезованого в лабораторії з використанням методів, добре відомих фахівцям у галузі синтезу ДНК.
Термін "нуклеотидна послідовність" стосується гетерополімеру дезоксирибонуклеотида.
Нуклеотидна послідовність, що кодує конкретний пептид, олігопептид або поліпептид, може зустрічатися в природі або може бути сконструйована синтетично. Загалом, сегменти ДНК, які кодують пептиди, поліпептиди та білки за цим винаходом, зібрані з фрагментів кДНК і коротких олігонуклеотидних лінкерів або з серії олігонулеотидів з утворенням синтетичного гена, що здатний експресуватися в рекомбінантній транскрипційній одиниці, що містить регуляторні елементи, які отримані з оперона мікроорганізму або вірусу.
Термін "продукт експресії" означає поліпептид або білок, котрий є природним трансляційним продуктом гена та будь-якої нуклеїново-кислотної послідовності, що кодує еквіваленти, які є результатом виродження генетичного коду, і, таким чином, кодує ту ж амінокислоту (ті ж амінокислоти).
Термін "фрагмент", стосовно кодуючої послідовності, означає частину ДНК, яка вміщує менш ніж повну кодуючу ділянку, і продукт експресії якої зберігає по суті ту ж біологічну функцію чи активність, що й продукт експресії повної кодуючої ділянки.
Термін "сегмент ДНК" стосується полімеру ДНК у формі окремого фрагмента чи як компонент більшої конструкції ДНК, що одержаний з ДНК, виділеної принаймні один раз по суті в чистій формі, тобто без забруднюючих ендогенних матеріалів та в кількості чи концентрації, яка дає змогу ідентифікувати, виконувати маніпуляції та відновлювати сегмент і його складові нуклеотидні послідовності за допомогою стандартних біохімічних методів, наприклад, з використанням вектора клонування. Такі сегменти надаються у формі відкритої рамки зчитування, без порушень внутрішніми нетрансльованими послідовностями, чи інтронів, які зазвичай присутні в еукаріотичних генах. Послідовності нетрансльованих ДНК можуть бути присутні за відкритою рамкою зчитування, де вони не заважають маніпуляціям або експресії кодуючих ділянок.
Термін "праймер" означає коротку нуклеїново-кислотну послідовність, котра може бути спарена з одним ланцюгом ДНК та надає вільний З'ОН-кінець, на якому ДНК-полімераза починає синтез дезоксирибонуклеотидного ланцюга.
Термін "промотор" означає ділянку ДНК, задіяну у зв'язуванні РНК-полімерази для ініціації транскрипції.
Термін "виділений" означає, що матеріал видаляється зі свого первісного середовища
Зо (наприклад, природного середовища, якщо він має природне походження). Наприклад, існуючий у природі полінуклеотид чи поліпептид, присутній у живих тваринах, не є виділеним, але той самий полінуклеотид чи поліпептид, відокремлений від якихось чи всіх співіснуючих матеріалів в природній системі, є виділеним. Такі полінуклеотиди можуть бути часткою вектора, та/або такі полінуклеотиди чи поліпептиди можуть становити частину композиції і все ж таки бути виділеними, якщо такий вектор чи композиція не є частиною свого природного середовища.
Ці полінуклеотиди та рекомбінантні чи імуногенні поліпептиди, розкриті відповідно до цього винаходу, також можуть бути в "очищеній" формі. Термін "очищений" не вимагає абсолютної чистоти; скоріше він має відносне значення та може включати препарати високого ступеню очищення або препарати, які тільки частково очищені, в тому сенсі, як спеціалісти в цій галузі розуміють такі терміни. Наприклад, окремі клони, виділені з бібліотеки КДНК, були стандартним чином очищені до електрофорезної однорідності. Очищення вихідного матеріалу чи природного матеріалу принаймні на порядок величини, переважно на два-три порядки, та більш переважно, на чотири-п'ять порядків величини, чітко передбачається в цьому винаході. Крім того, заявлений поліпептид, котрий має чистоту переважно в 99,999 95, або принаймні в 99,99 95 чи 99,9 95; і навіть бажано 99 95 за масою чи більше, також чітко пропонується у винаході.
Нуклеїнові кислоти та поліпептиди як продукти експресі, що розкриваються відповідно до цього винаходу, а також вектори експресії, які містять такі нуклеїнові кислоти та/або такі поліпептиди, можуть бути в "збагаченій формі". Термін "збагачений" в тому вигляді, в якому він використовується тут, означає, що концентрація матеріалу принаймні приблизно в 2, 5, 10, 100 або 1000 разів перевищує його природну концентрацію (наприклад), бажано 0,01 95, за масою, принаймні краще приблизно 0,195 за масою. Також маються на увазі збагачені препарати приблизно в 0,5 9, 1 У, 5 У, 10 95 та 20 95 за масою. Послідовності, конструкції, вектори, клони та інші матеріали, які складають цей винахід, можуть, що більш сприятливо, бути у збагаченій чи виділений формі.
Термін "активний фрагмент" означає фрагмент, що генерує імунну реакцію (тобто, має імуногенну активність) при введенні індивідуально чи, необов'язково, з прийнятним ад'ювантом, тварині, наприклад, ссавцю, такому як кролик чи миша, і також включаючи людину, до того ж така імунна реакція має вид стимуляції Т-клітинної відповіді у тварини-реципієнта, такої як людина. Альтернативно, "активний фрагмент" також може використовуватись для індукування 60 Т-клітинної відповіді іп міїго.
В цьому винаході терміни "частка", "сегмент" і "фрагмент", якщо вони використовуються по відношенню до поліпептидів, означають безперервну послідовність залишків, таких як амінокислотні залишки, причому ця послідовність утворює підгрупу більшої послідовності.
Наприклад, якщо поліпептид був підданий обробці будь-якою з типових ендопептидаз, таких як трипсин або хімотрипсин, олігопептиди, одержані в результаті такої обробки, будуть представляти частки, сегменти чи фрагменти початкового поліпептиду. Це означає, що будь- який такий фрагмент буде обов'язково містити як частину своєї амінокислотної послідовності сегмент, фрагмент або частину, яка є по суті ідентичною, якщо не повністю ідентичною, послідовності від 5ЕСО ІЮ МО: 1 до 5ЕО ІЮО МО: 33, котра відповідає природним або "вихідним" білкам послідовностей від 5ЕО ІЮО МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 33. Якщо такі терміни використовуються стосовно полінуклеотидів, вони означають продукти, одержані після обробки зазначених полінуклеотидів будь-якою з типових ендонуклеаз.
Відповідно до цього винаходу, термін "відсоткова ідентичність" або "відсоток ідентичності" відносно послідовності означає, що послідовність порівнюється із заявленою або описаною послідовністю після вирівнювання послідовності, яка порівнюється ("Послідовність, що порівнюється"), з описаною або заявленою послідовністю ("Контрольна послідовність").
Відсоткова ідентичність визначається відповідно до наведеної нижче формули:
Відсоткова ідентичність -100 ЦІ - (С/В) де С - кількість відмінностей між Контрольною послідовністю та Послідовністю, що порівнюється, на довжині вирівнювання між Контрольною послідовністю та Послідовністю, що порівнюється, де () кожна основа чи амінокислота в Контрольній послідовності, котра не має відповідної вирівняної основи чи амінокислоти у Послідовності, що порівнюється, і (ії) кожний розрив у Контрольній послідовності та (ії) кожна вирівняна основа чи амінокислота у Контрольній послідовності, яка відрізняється від вирівняної основи чи амінокислоти у Послідовності, що порівнюється, являє собою різницю, та В - це кількість основ чи амінокислот в Контрольній послідовності на довжині вирівнювання з
Послідовністю, що порівнюється, з будь-яким розривом, утвореним в Контрольній послідовності, також зарахованим як основа чи амінокислота.
Зо Якщо існує вирівнювання між Послідовністю, що порівнюється, та Контрольною послідовністю, для якої відсоткова ідентичність, що розрахована вище, є приблизно рівною чи більшою, ніж зазначена мінімальна Відсоткова ідентичність, то Послідовність, що порівнюється, має зазначену мінімальну відсоткову ідентичність до Контрольної послідовності, хоча можуть існувати вирівнювання, в яких розрахована, як описано вище, Відсоткова ідентичність є меншою, ніж зазначена Відсоткова ідентичність.
Первісні пептиди, що розкриваються в цьому винаході, можуть модифікуватися заміщенням одного чи кількох залишків на різних, можливо, селективних, ділянках пептидного ланцюгу, якщо не зазначено інакше. Такі заміщення можуть бути консервативного характеру, наприклад, коли одна амінокислота замінюється амінокислотою подібної структури та характеристик, тобто, коли гідрофобна амінокислота замінюється іншою гідрофобною амінокислотою. Навіть більш консервативною буде заміна амінокислот такого ж чи подібного розміру та хімічного характеру, наприклад, коли лейцин замінюється ізолейцином. В дослідженнях варіацій послідовностей в сімействах природних гомологічних білків певні амінокислотні заміщення допускаються частіше, ніж інші, і вони часто демонструють кореляцію зі схожістю за розміром, зарядом, полярністю та гідрофобністю між первісною амінокислотою та її заміною, і це є основою для визначення "консервативних заміщень".
Консервативні заміщення визначаються в цьому документі як обмін в межах однієї з наведених нижче п'яти груп: Група 1 - малі аліфатичні, неполярні чи слабо полярні залишки (Аа, 5ег, ТНг, Рго, СІу); Група 2 - полярні, негативно заряджені залишки та їхні аміди (Ар, Авп,
Спім, Сіп); Група З - полярні, позитивно заряджені залишки (Нів, Ага, Гуз); Група 4 - великі аліфатичні неполярні залишки (Меї, Гей, Не, Маї, Суз); та Група 5 - великі ароматичні залишки (Ріє, Туг, Тгр).
Менш консервативні заміщення можуть включати заміну однієї амінокислоти іншою, котра має подібні характеристики, але дещо відрізняється за розміром, наприклад, заміна аланіну ізолейциновим залишком. Високо-неконсервативні заміни можуть включати заміщення кислої амінокислоти полярною, або навіть такою, що є основною за своїм характером. Такі "радикальні" заміщення не можуть, однак, відхилятись як потенційно неефективні, оскільки їх хімічні наслідки не є повністю прогнозованими, та радикальні заміщення також можуть несподівано призвести до сприятливих ефектів, які неможливо передбачити за простими бо хімічними принципами.
Безумовно, такі заміщення можуть включати структури, що відрізняються від звичайних І - амінокислот. Отже, ЮО-амінокислоти можуть заміщуватися І-амінокислотами, котрі зазвичай виявляються в антигенних пептидах цього винаходу та все ж охоплюються розкриттям в ньому.
Крім того, амінокислоти, які мають нестандартні В-групи (тобто В-групи інші, ніж можна знайти в 20 стандартних амінокислотах природних білків) також можуть використовуватись для заміщення, з метою отримання імуногенів та імуногенних поліпептидів, відповідно до цього винаходу.
Якщо виявляється, що заміщення в більш ніж одній позиції приводять до утворення пептиду по суті з еквівалентною чи більшою антигенною активністю, як визначено нижче, тоді комбінації цих заміщень будуть досліджуватись з метою визначення, чи мають комбіновані заміщення додатковий чи синергічний вплив на антигенність пептиду. Як правило, в пептиді замінюються одночасно не більш ніж 4 позиції.
Термін "Т-клітинна відповідь" означає специфічну проліферацію та активацію ефекторних функцій, індукованих пептидом іп міт чи іп мімодл Для ЦТЛ, обмежених МНС класу І, ефекторними функціями можуть бути лізис клітин-мішеней із завантаженим пептидом чи пептидним прекурсором чи клітин-мішеней, природно презентуючих пептид, секреція цитокінів, переважно гамма-інтерферону, ТМЕ-альфа, або 1Л-2, індукована пептидом, секреція ефекторних молекул, переважно гранзимів чи перфоринів, індукована пептидом, або дегрануляція.
Переважно, коли ЦТЛ, специфічні відносно пептиду з послідовністю від 5ЕО ІО МО: 1 до
ЗЕО ІЮ МО: 33 досліджують у порівнянні із заміщеними пептидами, то концентрація пептиду, за якої заміщені пептиди досягають половини максимального росту лізису відносно фонових значень, є не більше ніж 1 мМ, переважно не більше ніж 1 мкМ, ще більш переважно не більше ніж приблизно 1 нМ, і ще більш переважно не більше ніж приблизно 100 пМ, і найбільш переважно не більше ніж приблизно 10 пМ. Переважно також, щоб заміщений пептид розпізнавався ЦТЛ, отриманими від більш ніж однієї особи, принаймні двох, і більш переважно трьох осіб.
Отже, епітопи відповідно цього винаходу можуть бути ідентичними природним пухлино- асоційованим та пухлино-специфічним епітопам або можуть включати епітопи, які відрізняються не більше, ніж на 4 залишки від контрольного пептиду, оскільки вони мають по суті ідентичну антигенну активність.
Імунотерапевтичні підходи до лікування
Стимуляція імунної відповіді залежить від присутності антигенів, що сприймаються імунною системою хазяїна як чужорідна речовина. Відкриття пухлино-асоційованих антигенів зробило можливим використання імунної системи хазяїна для втручання в ріст пухлини. Зараз вивчається можливість використання для імунотерапії раку різних механізмів, як гуморальної, так і клітинної ланки імунної системи.
Специфічні елементи клітинного імунного відгуку здатні специфічно розпізнавати та знищувати пухлинні клітини. Виділення цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) із популяції пухлино- інфільтруючих клітин або з периферичної крові говорить про те, що такі клітини відіграють важливу роль у природному імунному захисті проти раку. Особливо важливу роль у цій відповіді відіграють, зокрема, СО8-позитивні Т-клітини (ТСО87), які розпізнають пептиди, зв'язані з молекулами головного комплексу гістосумісності І класу (МНС). Ці пептиди зазвичай складаються з 8-12 амінокислотних залишків, що отримані з білків або дефектних рибосомних продуктів (ОНАІР), які містяться у цитозолі. Молекули МНС людини також визначаються як лейкоцитарні антигени людини (НІ А).
Молекули МНС І класу можна виявити в більшості клітин, що мають ядра, ці молекули презентують пептиди, які утворюються в результаті розщеплення протеолітичними ферментами переважно ендогенних, цитозольних білків чи білків ядра, продуктів ОВЕР та великих за розміром пептидів. Однак, пептиди, одержані з ендосомальних компартментів чи екзогенних джерел, також часто зустрічаються на молекулах МНС | класу. Цей некласичний спосіб презентації молекулами І класу називається у науковій літературі крос-презентацією.
Для того, щоб білки розпізнавалися цитотоксичними Т-лімфоцитами як пухлино-специфічні або пухлино-асоційовані антигени, та щоб їх було можливо застосовувати в терапії, необхідно створити особливі передумови. Антиген має експресуватися, головним чином, пухлинними клітинами і не експресуватися або експресуватися у порівняно невеликих кількостях нормальними здоровими тканинами. До того ж бажано, щоб відповідний антиген не тільки був присутнім у пухлині певного виду, але також був присутнім у високих концентраціях (тобто, як декілька копій відповідного пептиду на клітину). Пухлино-специфічні та пухлино-асоційовані бо антигени часто походять від білків, які беруть безпосередню участь у трансформації нормальної клітини в пухлинну клітину, завдяки їх функції, наприклад, в контролі клітинного циклу або апоптозі. Крім цього, низхідні мішені білків, що є безпосередньою причиною трансформації, можуть мати підвищену експресію і, таким чином, можуть бути опосередковано пухлино- асоційованими. Такі опосередковано пухлино-асоційовані антигени також можуть бути мішенями у вакцинаційному підході. У обох випадках важливим є те, щоби в амінокислотній послідовності антигену були присутні епітопи, оскільки такий пептид ("їмуногенний пептид"), отриманий із пухлино-асоційованого антигену, має приводити до відповіді Т-клітин іп міо або іп мімо.
По суті, будь-який пептид, що здатний зв'язувати молекулу МНС, може функціювати як епітоп Т-клітини. Передумовою індукції відповіді Т-клітин іп міто або іп мімо є присутність Т- клітин із відповідним Т-клітинним рецептором і відсутність імунологічної толерантності до цього конкретного епітопу.
Таким чином, ТАА є стартовою точкою для розробки протипухлинних вакцин. Методи ідентифікації та визначення характеристик ТАА базуються на використанні ЦТЛ, які можна виділити з організму пацієнтів або здорових суб'єктів, або вони грунтуються на генерації різних профілів транскрипції або різному характері експресії пептидів тканинами пухлин і нормальними тканинами (І еттеї і співавт., 450-54 М/еіп5сНепк і співавт., 5818-27).
Проте ідентифікація генів, які надмірно експресуються пухлинними тканинами або лініями клітин пухлин людини, або селективно експресуються в таких тканинах або клітинних лініях, не дає точної інформації щодо використання антигенів, що кодуються цими генами, в імунній терапії. Причиною цього є те, що тільки окрема субпопуляція епітопів цих антигенів придатна для такого застосування, оскільки має бути присутня Т-клітина з відповідним ТКР і імунологічна толерантність по відношенню до цього епітопу повинна бути відсутньою або мінімальною.
Таким чином, важливо вибрати тільки такі пептиди з надмірно експресованих або селективно експресованих білків, які презентуються зв'язаними з молекулами МНС, проти яких можливо знайти функціонуючу Т-клітину. Така функціонуюча Т-клітина визначається як Т-клітина, яка при стимуляції конкретним антигеном може бути клонована і здатна виконувати функції ефектора
Сефекторна Т-клітина").
Т-хелперні клітини відіграють важливу роль в регуляції ефекторної функції ЦтТЛ у
Зо протипухлинному імунітеті. Епітопи Т-хелперів, які запускають відповідь цих клітин типу Тні, підтримують ефекторні функції СО8-позитивних клітин Т-кілерів, котрі включають цитотоксичні функції, спрямовані проти клітин пухлини, що експресують комплекси пухлино-асоційованого пептиду/МНе на поверхнях своїх клітин. У такий спосіб епітопи пухлино-асоційованих пептидів
Т-хелперів самостійно або в комбінації з іншими пухлино-асоційованих пептидами можуть служити активними фармацевтичними інгредієнтами композицій вакцин, які стимулюють протипухлинні імунні реакції.
Оскільки обидва типи реакцій, залежні від СО8 та СО4, спільно та синергічно роблять свій внесок у протипухлинну дію, для розробки протипухлинних вакцин важливими є ідентифікація та характеристика пухлино-асоційованих антигенів, які розпізнаються СО8-позитивними. ЦТЛ (молекули МНС І класу) чи СО4- позитивними ЦТЛ (молекули МНС ІІ класу). Отже, метою цього винаходу є в розробка композицій пептидів, які містять пептиди, що зв'язуються з комплексами
МНС будь-якого класу.
Беручи до уваги серйозні побічні ефекти і витрати, пов'язані з лікуванням раку, існує нагальна потреба у кращих методах прогнозування і діагностики. Отже, є потреба в ідентифікації інших чинників, які виконують роль біомаркерів раку взагалі і раку шлунка зокрема.
Отже, існує потреба ідентифікувати фактори, які можливо буде використовувати для лікування раку взагалі і раку шлунка зокрема.
До того ж, немає стандарту лікування пацієнтів, хворих на рак шлунка з біохімічним рецидивом після радикальної простатектомії, зазвичай обумовленим залишковою пухлиною іп 5йи за наявності росту місцево-поширеної пухлини. Бажано розробити нові терапевтичні підходи, що забезпечать більш низьку захворюваність при аналогічній терапевтичній ефективності по відношенню до існуючих терапевтичних підходів.
Предметом цього винаходу є пептиди для лікування раку шлунка та інших пухлин, які експресують на високому рівні пептиди за винаходом. Ці пептиди, за даними мас-спектрометрії, презентуються природно молекулами НІ А на зразках тканин первинного раку шлунка (див. приклад 1 і фігуру 1).
Було показано, що вихідний ген, із якого отримані пептиди, дуже надмірно експресується у випадку раку шлунка, нирково-клітинної карциноми, раку товстої кишки, немілкоклітинного раку легенів, аденокарциноми, раку передміхурової залози, доброякісної пухлини та злоякісної бо меланоми у порівнянні з нормальними тканинами (див. приклад 2 і фігуру 2), що свідчить про високий ступінь зв'язку пептиду з пухлиною, тобто, ці пептиди у значній мірі презентуються на тканинах пухлини, але не на нормальних тканинах.
Зв'язані з НІ А пептиди розпізнаються імунною системою, а саме Т-лімфоцитами/1- клітинами. Т-клітини можуть руйнувати клітини, що презентують розпізнаний комплекс
НІ А/пептид, наприклад, клітини раку шлунка, що презентують отримані пептиди.
Було показано, що всі пептиди, які були сумісні з платформою валідації, - див. приклад 3,- цього винаходу, здатні стимулювати відповідь Т-клітин (див. Приклад З і Фігуру 3). Отже, пептиди можуть використовуватись для генерації імунної відповіді організму пацієнта, завдяки чому клітини пухлини можуть бути зруйновані. Імунна відповідь організму пацієнта може індукуватися прямим введенням пацієнту описаних пептидів або відповідних прекурсорних речовин (наприклад, подовжених пептидів, білків або нуклеїнових кислот, які кодують ці пептиди), ідеально в комбінації з агентом, що підвищує імунну реакцію (тобто, ад'юванта).
Можна очікувати, що імунна відповідь, що виникає в результаті такої терапевтичної вакцинації, є високо специфічною по відношенню до клітин пухлини, оскільки пептиди-мішені за цим винаходом не є присутніми на нормальних тканинах у достатній кількості копій, що попереджає ризик небажаних аутоімунних реакцій проти нормальних клітин в організмі пацієнта.
Фармацевтичні композиції включають пептиди або у вільній формі, або у формі фармацевтично прийнятної солі. Термін "фармацевтично прийнятна сіль" в тому виді, в якому він використовується тут, означає похідну сполуку розкритих пептидів, в якій пептид модифікується шляхом створення кислої чи основної солі речовини. Наприклад, кислі солі готуються з вільної основи (як правило, де нейтральна форма лікарського засобу має нейтральну -МН2-групу), за участю реакції з прийнятною кислотою. Прийнятні кислоти для приготування кислих солей включають органічні кислоти, такі, наприклад, як оцтова кислота, пропіонова кислота, гліколева кислота, піровиноградна кислота, щавлева кислота, яблучна кислота, малонова кислота, бурштинова кислота, малеїнова кислота, фумарова кислота, винна кислота, лимонна кислота, бензойна кислота, корична кислота, мигдальна кислота, метансульфокислота, етансульфокислота, р-толуолсульфокислота, саліцилова кислота і т.ін., а також неорганічні кислоти, наприклад, соляна кислота, бромисто-воднева кислота, сірчана кислота, азотна кислота, фосфорна кислота і т. ін. | навпаки, приготування основних солей
Зо кислотних компонентів, які можуть бути присутніми на пептиді, здійснюється з використанням фармацевтично прийнятної основи, такої як гідроксид натрію, гідроксид калію, гідроксид амонію, гідроксид кальцію, триметиламін і тому подібні.
В особливо переважному втіленні фармацевтичні композиції містять пептиди у вигляді солей оцтової кислоти (ацетати) або соляної кислоти (хлориди).
На додаток до можливості використання для лікування раку, пептиди за цим винаходом можуть також використовуватися як діагностичні реактиви. Оскільки пептиди генерувалися з клітин раку шлунка і оскільки було визначено, що ці пептиди не є присутніми у нормальних тканинах, ці пептиди можуть використовуватися для діагностики наявності раку.
Присутність пептидів за цим винаходом на біоптатах тканин може допомогти патоморфологу в діагностуванні раку. Виявлення певних пептидів за допомогою антитіл, мас-спектрометрії або інших методів, відомих фахівцям у цій галузі, може дати патоморфологу інформацію, чи є тканина злоякісною або запаленою або взагалі ураженою хворобою. Наявність груп пептидів може дозволити віднести хворі тканини до певного класу чи підкласу.
Виявлення пептидів на зразках хворої тканини дає можливість прийняти рішення відносно користі від методів лікування за участю імунної системи, особливо якщо відомо або передбачається, що Т-лімфоцити причетні до механізму дії. Втрата експресії комплексом МНС є добре відомим механізмом, за яким інфіковані або злоякісні клітини уникають імунного контролю. Отже, наявність пептидів свідчить про те, що цей механізм не використовується клітинами, що аналізуються.
Пептиди за цим винаходом можливо використовувати для аналізу відповіді лімфоцитів на дію таких пептидів, такої як реакція Т-клітин або відповідь антитіл на пептид або комплекс пептиду і молекул МНО. Ці відповіді лімфоцитів можливо використовувати як прогностичні маркери для прийняття рішень щодо наступних терапевтичних дій. Ці відповіді можна також використовувати як сурогатні маркери в імунотерапевтичних підходах, що мають на меті викликати відповіді лімфоцитів у різний спосіб, наприклад, вакцинацією білками, нуклеїновими кислотами, аутологічними матеріалами, адоптивне перенесення лімфоцитів. В закладах, де застосовують генну терапію, для оцінки побічних ефектів рекомендується проаналізувати реакції лімфоцитів на пептиди. Моніторинг реакцій лімфоцитів може також бути цінним інструментом під час подальшого спостереження після трансплантації, наприклад, для бо виявлення реакцій "трансплантат проти хазяїна" та "хазяїн проти трансплантата".
Ці пептиди можуть використовуватися для продукції і розробки антитіл, специфічних до комплексів МНС/пептид. Вони можуть застосовуватися для лікування, націлюючи токсини або радіоактивні речовини на хворі тканини. Іншим використанням цих антитіл може бути націлювання радіонуклідів на хворі тканини з метою формування зображень, таких як позитронна емісійна томографія (ПЕТ). Таке використання може виявляти невеликі метастази або визначати розмір і точну локалізацію хворих тканин.
Крім того, вони можуть використовуватися для підтвердження патоморфологічного діагнозу: рак на основі дослідження біоптату.
У Таблиці 2 описані пептиди за цим винаходом, їх відповідні ФЕСО ЕО МО: і білки, з яких можуть походити ці пептиди. Всі пептиди зв'язуються з алелями НІ А А"024.
Таблиця 2
Пептиди за цим винаходом 1116 |ММРІЇ-001 0УМУБОУТРІТЕ З (ММРИ ССС 8 |МЕМВ-001 МУ ТТ5УОСІ //// |мМРУВ/////////СсС 7.9 |8МСА001 0 НУКРТРІМЕ / |58МС4/////////////////:/(/ 3: (ЛОб
Додаткові перспективні НІ А А"024 пептиди за винаходом
41 ФОМАЮСТО002 (АУРТУКРУЄЇГ//ЗГ/ Її 60 ТМРАББА-001 |МУТКУБАМ о ТМРАЗБЯЇГ/-/://////7/://С- ОС
У іншому втіленні цього винаходу розкриваються як засіб проти раку шлунка пептиди, що зв'язуються з НА А"02. Для людей, що є А"02- та/або А"24-позитивними, суміші пептидів, розкритих у винаході, можуть застосовуватися для лікування раку шлунка. Переважними є суміші від 2 до 20 пептидів і суміші 2, 3, 4, 5,6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 191 20 пептидів. 66 Щ(РАР-О03 0 МУМОММІМ ОО |ЇРАР 777771 68 |СОІ6АЗ-О02 Р рОаБАММ // |СОЇвАЗ.77/7/:///: С: З 69 |СОІ6АЗ-003 МІ ОГОУЕС // |СО6АЗ777/7/:////: КП н 80 |СЕРОБО-001 |БІАЕММТО // |ЇСЕР2БОЇГ//-/:///: С
86 тТОоР-0О04 |МІМбОТТТМ. О|ТОРгА777/7/7/:////////-- хЗЗ:ЖзюД::ЖС 89 АНН-О0Т /// ДІТОЕТУМ / ЇАНВ/////:(///- КГ 90 соМВІ002 ПШсУЛМОМ /// |ссМВ 7777771
Білок циклу 2 поділу клітин (СОС2)
Серин/греонін кіназа СОС, відома також під назвою Сак! (циклін-залежна кіназа 1) відіграє ключову роль у контролі клітинного циклу. Відомо, що вона є головним регулятором переходу
Сі/М клітинного циклу. У кінці інтерфази вона зв'язується з циклінами А-типу. Після руйнування ядерної оболонки цикліни А-типу заміщуються цикліном В, який утворює разом із Сас2 фактор, що стимулює мітоз (МРЕ). Фактор МРЕ регулює проходження клітин по мітотичному циклу.
Функція кінази Сбас2 у процесі мітозу не дублюється нічим і не може компенсуватися активністю інших протеїнкіназ, таких як Сакаг, 4 та 6. На протилежність цьому, повідомлялося, що Сас2 виявляє активність під час інших фаз клітинного циклу, також таких як 1/5 перехід, і що вона здатна заміняти "Сак інтерфази". Отже, припускається, що бас2 є єдиною ключовою
Сак клітинного циклу.
Надмірна експресія Сдс2 була виявлена в клітинах декількох видів пухлин, причому це часто було зв'язано з несприятливим прогнозом. Серед них карцинома передміхурової залози, карциноми порожнини рота, плоскоклітинного раку порожнини рота (056025), гострої мієлоїдної лейкемії (ГМЛ) (Оіап і співавт.), пов'язаної з Н. руїогі МАЇ Т-лімфоми (Вапегієе і співавт., 217-25) і карциноми товстої кишки (Мавиї і співавт., 36-41). У випадку раку шлунка повідомлялось про надмірну експресію та/або підвищену активність, що може бути причиною виникнення хвороби.
Інгібітори Сас2 та інших Сак розглядались як "кандидати у лікарський засіб" для терапії раку (ЗПаріго 1770-83).
Білок веретена поділу, що асоційований із аутосомною рецесивною первинною мікроцефалією (АБРМ)
Аномальний ген аутосомної первинної мікроцефалії (А5РМ), що кодує білок веретена поділу, є у людини ортологом гена азр Огозорпіа. Він бере участь в регуляції розвитку нервової клітини, і його мутації призводять до аутосомної рецесивної первинної мікроцефалії. Ген АБРМ локалізований у полюсах веретена під час мітозу. Підвищену експресію гена АБРМ запропонували використовувати як маркер і потенційну терапевтичну мішень при гліобластомі.
Опосередкований 5іРНК "нокдаун" інгібує проліферацію клітин пухлини і нервових стовбурових клітин. Підвищена експресія гена АБРМ може також передбачити підвищений
Зо інвазивний/метастатичний потенціал, ранній рецидив пухлини і несприятливий прогноз розвитку гепатоцелюлярної карциноми. Ген АБРМ показав підвищену експресію в іморталізованих клітинах і тканинах немілкоклітинного раку легенів (дипо, Сної та Кіт 703-133).
Матричні металопротеїнази З (ММРЗ)
ММРЗ, яка має також назву прожелатиназа або стромелізин 1, є ендопептидазою, що розщеплює такі компоненти позаклітинного матриксу (ЕСМ) як фібронектин, ламінін, еластин, коров'ячий білок протеогліканів і неспіральні ланцюги колагену. ММР є важливим компонентом кількох фізіологічних процесів, що потребують перегрупування ЕСМ, таких як міграція клітин під час ембріогенезу, реконструювання тканин, васкуляризація, інволюція молочної залози та загоєння ран. ММРЗ також відіграє певну роль у агрегації тромбоцитів. Клінічні прояви патологічного стану, що охоплюють підвищену експресію і секрецію ММРЗ, включають запальні стани і рак ММРЗ має підвищену експресію в деяких пухлинах і відіграє важливу роль у епітеліально-мезенхімальному переході (ЕМП). Вона також робить внесок у ранні стадії канцерогенезу, запускаючи епігенетичні зміни, які призводять до злоякісного фенотипу (І осніе! і співавт., 180-93). Було показано, що поліморфізми промотора ММРЗ, що зв'язані з рівнями експресії, впливають на ризики і прогноз для деяких видів раку, таких як аденокарцинома стравоходу (Вгадригу і співавт., 793-98) і плоскоклітинний рак порожнини рота (Маїгакіагів і співавт., 4095-100) (Пи ї співавт., 430-35). У Н. руіогі- позитивних пацієнтів, хворих на рак шлунка з підвищеним рівнем ММРЗ і ММР?7 у сироватці, спостерігались вищі рівні інвазії лімфатичних вузлів і коротше виживання. У когорті із 74 пацієнтів, які мають рак шлунка, ММРЗ експресувався у 27 9о випадків (Миїтау і співавт., 791-97).
Ген с-Меї
Ген с-Меї є посередником потенціально онкогенної активності фактора росту гепатоцитів (НОР)фактора розсіювання, у тому числі сприянню клітинному росту, рухливості клітин, коротшому виживанню, деградації позаклітинного матриксу і ангіогенезу. Зв'язування Наг активує низхідні сигнальні шляхи, включаючи Наз, фосфатиділінозитол 3'-кіназний, фосфоліпазний Су і міоген-активовані протеїнкіназні шляхи (Оопд і співавт., 5911-18;Ригде і співавт., 10722-27;ЕБигде, 2папд та Мападеє М/оцде 5582-89;Мопіезапо і співавт., 355-65;Маїаіпі і співавт., 501-04;Роп2ейо і співавт., 4600-08). с-Меї експресується переважно у клітинах епітелію.
Онкогенна активація с-Меї (що також відбувається в неепітеліальних тканинах злоякісних пухлин) може відбуватися в результаті ампліфікації/надмірної експресії, активуючих мутацій, переходу на Наг/с-Меї аутокринне зачароване коло або конститутивне фосфорилювання. 147- 54; Ееттасіпі і співавт., 739-49; Рібспег і співавт., 733-39; КоосПпекКроиг і співавт., 5391-98; і співавт., 8125-35; МаціїК і співавт., 41-59;діап і співавт., 589-96;Ратіге? і співавт., 635-44; Тиск і співавт., 225-32) (МаКаіїдамжа і співавт., 3699-705). Конститутивна активація с-Меї в організмі трансгенних мишей, у яких спостерігається надмірна експресія НО, сприяє онкогенезу широкого спектра (ТаКкауата і співавт., 701-06; УМ/апд і співавт., 1023-34). Сайленсинг МЕТ приводить до інгібування росту пухлин і метастазування (Согзо і співавт., 684-93). Ампліфікація
МЕТ була пов'язана прогресуванням раку шлунка людини (іп і співавт., 5680-89). (МоКолакі,
Уавиї і Танага 49-95).
Убіквітин-карбоксил-термінальна гідролаза 1 5 (ОСНІ 5)
СНІ», відома також під назвою убіквітин-карбоксил-термінальна гідролаза (ШСНЗ7) або
ІМО8ОВ, є протеасомо-асоційованою деубіквітиназою. Вона розбирає зв'язані з білком поліубіквітинові ланцюги, починаючи з дистального кінця шляхом розщеплення ізопептидного зв'язку між С-термінальними Суз76 і І уз48 (Мівніо і співавт., 855-60). У ядрі ОСНІ 5 утворює зв'язок із І(по80 хроматин-ремоделюючим комплексом. Після зв'язування протеасоми він активується і може сприяти управлінню процесом транскрипції або репарації ДНК, яка, як припускається, опосередкована Іпо80 і протеасомою.
Зо Специфічні до убіквітину протеази, такі як ОСНІ 5, беруть участь у декількох процесах, таких як управління проходженням клітинного циклу, диференціація, реплікація і репарація ДНК, транскрипція, контроль якості білка, імунна відповідь і апоптоз. ОСНІ5 може сприяти злоякісному переродженню. Його активність, як було показано, підвищується у клітинах карциноми шийки матки у порівнянні з прилеглими нормальними тканинами. Можливо знизити активність убіквітину і таким чином стабілізувати рецептор ТОЕ-бета та його медіатори по низхідній, транскрипційні фактори тай, таким чином активуючи ТОЕ-бета-сигнальний шлях.
Активація сигнального шляху за участю ТОЕ-бета може діяти як промотор пухлини на пізніх стадіях раку, хоча він має подвійну функцію і може також бути супресором пухлинного росту на ранніх стадіях та перед ініціацією (Віегіеє і Мозез 29-40;Нопоп і співавт., 138-43;М/ісКз5 і співавт., 8080-84 М/іск5 і співавт., 761-633).
Макрофаг-стимулюючий білковий рецептор (МТВ)
Рецептор М5ТІ1А (інакше ВОМ) є членом сімейства Меї присутніх на поверхні клітин рецепторів тирозинових кіназ і головним чином експресується на епітеліальних клітинах і макрофагах. МО5ТІАВ може індукувати міграцію, інвазію, проліферацію і виживання клітини у відповідь на її ліганд. Були описані його онкогенні властивості іп міо, а також у моделях іп мімо у тварин, і часто спостерігається його дерегуляція у хворих на рак людей (Юивзації і Веїоп, 2009
Клінічні дослідження показали, що надмірна експресія М5ТІ1А пов'язана із несприятливим прогнозом і метастазами. Експресія МТВ є значною у тканинах раку і відповідних паранеопластичних тканинах, але не спостерігається у нормальній слизовій оболонці шлунка (/пои і співавт., 236-40). "Нокдаун" М5Т1В в клітинах раку передміхурової залози приводить до зниження хемотаксису клітин ендотелію іп міо і до уповільнення росту пухлини і зниження щільності мікросудин після ортотопічної трансплантації в передміхурову залозу іп мімо. віРНнкК- опосередкований нокдаун МТА у висококанцерогенній лінії клітин раку товстої кишки приводив до зниження проліферації у порівнянні з контрольними клітинами.
Кінезиноподібний білок (КІР2О)
КІР2О - це деполімераза мікротрубочок, що регулює належне їх прикріплення до кінетохора під час формування веретена поділу. Це є важливим для сегрегації хромосом в анафазі і може бути необхідним для координації початку розщеплення сестринських хроматид. Порушення прикріплення мікротрубочок до кінетохора призводить до порушення сегрегації хромосом і 60 анеуплоїдії, які спостерігаються в найбільш солідних пухлинах (Мапеу і співавт., 67-131; Мооге і
Могдетап 537-46). КІР2О є надмірно експресованим у клітинах раку молочної залози (Зпіто і співавт., 62-70), раку товстої кишки, колоректального раку і раку шлунка (МаКатига і співавт., 543-49). Лінія клітин раку шлунка (А2521), яка стабільно експресує КІБ2С, показала підвищену проліферацію і міграцію у порівнянні з клітинами з імітованою трансфекцією. Підвищена експресія КІБ2О клітинами раку шлунка може свідчити про інвазію лімфатичних вузлів, метастази в лімфатичні вузли і несприятливий прогноз. Обробка клітин раку молочної залози короткими інтерферуючими РНК проти КІР2С інгібує їхній ріст.
Білки 4 структурної підтримки хромосом (5МСО4)
ЗМО-білки є хромосомними АТфФазами, що відіграють певну роль в організації вищих порядків структури хромосом і її динаміці 5МСОС4 є ключовим компонентом конденсинового комплексу, що бере участь у конденсації хроматину, і він також зв'язаний із сегрегацією хромосом і репарацією ДНК і підтримкою хромати нового скелету. Було показано, що ген ЗМОС4 експресується на високому рівні у нормальній передміхуровій і слинній залозі, дуже слабо у товстій кишці, підшлунковій залозі і тонкій кишці і взагалі не експресується в інших тканинах.
Експресія РНК на високому рівні спостерігалася у багатьох лініях клітин раку і зразках ракових тканин, включаючи рак молочної залози, передміхурової залози, товстої кишки і підшлункової залози (Едіапа і співавт., 5929-34).
Рецептор 2 ефрину А (ЕРАН2)
Ефринові рецептори - це унікальне сімейство рецепторів тирозинкіназ (ВТК), які відіграють головну роль в формування органів і систем ембріону, нейронному націлюванні та розвитку сосудів під час нормального ембріогенезу. Стимуляція ЕрнпА2 його лігандом (ефрин-Ат1) приводить до автофосфорилювання ЕрпА2, ця стимуляція змінює напрямок онкогенної трансформації. Ефринові рецептори та їх ліганди, ефрини, часто експресуються на високому рівні при самих різних видах раку. Рецептор ЕрпАг часто експресується на високому рівні і функціонально змінюється в клітинах агресивних пухлин. Вважають, що він сприяє росту пухлини шляхом підвищення адгезії клітини до позаклітинного матриксу, без'якірного росту і ангіогенезу. Надмірна експресія ЕрпА?г і ЕрпгіпА-1 була виявлена у тканинах раку шлунка, що корелювало з глибиною інвазії пухлини, стадіями поширення пухлини (ТММ), метастазуванням у лімфатичні вузли і несприятливим прогнозом (Упап і співавт., 2410-17).
АТА0р2
АТАЮ?2 (відомий також як АМССА) є новим членом сімейства білків, що є АТФазами
АдАж. Він підсилює транскрипційну активність андрогенового рецептора (АВ) і естрогенового рецептора (ЕР), що приводить до транскрипції генів, включаючи ІСЕ В,
ІН5-2, ЗОК' і виживання (АР) і цикліну 0, с-тус і Е2ЕТ (ЕВ), відповідно. Він також збільшує транскрипційну активність с-Мус.
Експресія АТА02 є високою у декількох пухлинах людини, таких як рак молочної залози, рак передміхурової залози і остеосаркома. Така експресія пов'язана з несприятливим прогнозом.
АМІ 9
Несподівано, цей білок був описаний як вихідний білок, і доступні лише неякісні і дуже обмежені дані про білок АМІ 9 і про функцію відповідного гена.
Колаген альфа-1 (ХІЇ) (Со112А1)
Колаген альфа-1 (ХІЇ) є білком, амінокислотну послідовність альфа-1 ланцюга якого кодує ген СОЇ 12АЇ. Цей ген кодує альфа-ланцюг колагену типу ХІіЇ, члена сімейства колагенів ЕАСІТ (фібрил-асоційованих колагенів із потрійною колагенової спіраллю). Колаген типу Хі! є гомотримером, який, як було виявлено, асоційований із колагеном типу І, причому ця асоціація, як вважається, модифікує взаємодію між фібрилами колагену І ії оточуючим матриксом. Були ідентифіковані альтернативні сплайс-варіанти транскрипта, що кодує різні ізоформи.
Колаген альфа-З(МІ) (СОЇ б6АЗ)
СОЇ бАЗ кодує альфа-3 ланцюг, один із трьох альфа-ланцюгів колагену типу МІ. Було показано, що домени білку зв'язують білки позаклітинного матриксу. Ця взаємодія пояснює важливість цього колагену в організації компонентів матриксу. Ремоделювання позаклітинного матриксу шляхом надмірної експресії колагену МІ сприяє розвитку резистентності клітин раку яєчника до дії цисплатину. Присутність колагену МІ має зв'язок із ступенем злоякісності пухлини, прогностичним фактором для раку яєчника (Зпептап-Вашисві і співавт., 377-86). СОЇ 6АЗ надмірно експресувався в тканинах колоректальної пухлини (Зтіїй і співавт., 1452-64), карциноми слинної залози (І єїмо і співавт., 104-13) і інакше експресувався у хворих на рак шлунка (Мапа і співавт., 1033-40). СОЇ 6АЗ був ідентифікований як один із семи генів із пухлино-специфічними сплайс- варіантами. Підтверджені пухлино-специфічні змінення сплайсингу були послідовними, даючи змогу легко розділити нормальні і ракові зразки і у деяких випадках навіть зразки різних стадій бо розвитку пухлини (Тпогзеп і співавт., 1214-24).
Анемія Фанконі, комплементаційна група І (ЕАМСІ)
Білок ЕАМСІ локалізується у хроматин у відповідь на ушкодження ДНК і бере участь у репарації ДНК (Зтодоггем5Ка і співавт., 289-301). Мутації у гені ЕАМСІ є причиною анемії
Фанконі, генетично гетерогенного рецесивного захворювання, для якого характерні цитогенетична нестабільність, гіперчутливість до агентів, що зшивають ДНК, висока кількість розривів хромосом і дефектність репарацій ДНК. Змінений сплайсинг ЕАМСІ приводить до двох шляхів сплайсинга транскрипта, що кодує різні ізоформи.
Білок теплового шоку 90 кДа бета-1 НРООВІ1)
Н5РОО (відомий також під назвою білка 94, що регулюється глюкозою, Сптр94), член 1, належить до групи білків людини, що забезпечують коректне посттрансляційне згортання білкових молекул. Він бере участь у ЕВ (ендоплазматичний ретикулум)-асоційованих процесах: трансляції, контролю якості білка і ЕВ-асоційованої деградації (ЕВАЮВ), ЕВ-стрес чутливості та зв'язування / утримання кальцію в ЕВ (СнНгівіапвзоп і співавт., 272-82:Ри і ее 741-44). НБРОО містить послідовність КОЕЇ,, типову для білків, що утримують ЕН, але вона також є присутньою на поверхні пухлинних клітин (Айтеуег і співавт., 340-49), так само як і поза клітиною. НОР (білки теплового шоку), як відомо, вивільняються з некротичних (але не апоптотичних) клітин і клітин, що були піддані різним видам стресу, таким як тепловий і окислювальний шок, і їх можна виявити у кровообігу (Вази і співавт., 1539-46;Т5ап і Сао 274-79). Позаклітинно НРОО модулює (головним чином, стимулює) імунні відповіді і бере участь у презентації антигенів. На поверхні клітин він може відігравати роль рецептора входження патогену та/або сигналювання (Сабапез і співавт., 2827-38). У разі пухлино-специфічної експресії на поверхні клітини або вивільнення з неї він може індукувати протипухлинний імунітет (2Ппепуд і співавт., 6731-35). Було продемонстровано, що вакцини на основі НОРЗО імунізують проти раку та інфекційних хвороб у дослідженнях ефективності як при профілактиці, так і при лікуванні (див. огляд ВоіНавззапі і
Ваїаїї 1185-99;Савівїййї і співавт., 227-33;Мит5Нід, Сопо, і Саідепиоой 1019-30)). Проте НБ5РОО може також розглядатися як мішень для протипухлинної терапії, оскільки 1) його вміст корелює з прогресуванням пухлини і приводить до резистентності по відношенню до апоптозу, а також до опромінення або хіміотерапії і 2) він у великій кількості експресується в багатьох пухлинах, включаючи рак шлунка, остеосаркому (Сшо і співавт., 62-67), рак молочної залози (Нодогома і
Зо співавт., 31-35). Надмірна експресія НОРОО пов'язана з агресивністю пухлин і несприятливим прогнозом для хворих на рак шлунка (У/апод, УМапд, і Міпад 35-41; 7Непд і співавт., 1042-49).
Знижений рівень експресії НОРОО у клітинах раку шлунка приводить до апоптозу ракових клітин (Зпеийм, Пи, і Гап еї! 096).
МОсб6
МИС експресується клітинами слизової оболонки. Його головна функція, як вважається, слугувати засобом захисту уразливих епітеліальних поверхонь від руйнівної дії постійного впливу широкого діапазону ендогенних їдких або протеолітичних агентів (Тогібрага і співавт., 1997). МОСб може також відігравати роль в епітеліальному органогенезі (ВНеїа і Нагті5, 1999).
Була виявлена експресія МИОСб в нормальній слизовій оболонці шлунка. Він надмірно експресується тканинами деяких видів пухлин, таких як аденома і карцинома товстої і тонкої кишки, карцинома легенів (Нататоїо і співавт., 8891-96), колоректальні поліпи (Вайтап і співавт., 210-18), рак молочної залози (Регеїга і співавт., 210-13), в той час як він не експресується у відповідних нормальних тканинах. Припускається, що висока швидкість експресії МОСб у ракових пухлинах слизових оболонок діє як бар'єр для розповсюдження пухлини, що приводить до їх менш агресивної біологічної поведінки (Маїзикіїа і співавт., 26-36).
Експресія МОСб була більш низькою у карциномах шлунка, ніж в аденомах або нормальних слизових оболонках, і обернено залежить від розміру пухлини, її глибини і ступеню інвазії, лімфатичної і венозної інвазії, метастазів у лімфатичні вузли і стадії за класифікацією ІС.
Низька експресія МОСб може сприяти злоякісному переродженню клітин епітелію шлунка і лежати в основі росту, інвазії, метастазування і диференціації карцином шлунка (7Непа і співавт., 817-23). Є також докази того, що інфекція Неїїсобасієг руїогі, одна з головних причин розвитку карцином шлунка, зв'язана зі зниженою експресією МОС6б (Кап і співавт., 29-35;М/апа і
Еапа 425-331).
Білок кінетохора Миї2
Ген МОБР2 (СОСА-1) кодує білок, що є дуже подібним до дріжджового Миї2, компонента стабільного білкового комплексу, асоційованого з центромерою. Дріжджовий Миї2 зникає із центромери під час профази мейозу, коли центром ери втрачають свій зв'язок із полюсами веретена. Він відіграє регуляторну роль в сегрегації хромосом. Було показано, що міРнК сурвівіну і ИМШТт2 здійснюють тимчасовий "нокдаун" їхніх МРНК, спричиняючи багатоядерність і 60 загибель клітин завдяки затримці клітини в мітозі, відповідно (Мацуеп і співавт., 394-403). Миї2 і
Неєї необхідні для організації стабільних сайтів зв'язування на плюс-кінці мікротрубочок на зовнішній мембрані, які необхідні для стабільних сил у напрямку полюсів для біологічної орієнтації на кінетохорах (ОєЇ са і співавт., 519-31). Було виявлено, що білок Миї2 експресується у великій кількості в пухлинах МОСІ С, що зв'язано з несприятливим прогнозом (Науата і співавт., 10339-48), і в тканинах раку шийки матки (Мапіп і співавт., 333-59). У видалених хірургічно тканинах раку шлунка (дифузного типу, б, кишкового типу, 4) 2 варіанти
МИГа2 експресуються на високому рівні.
Припускається, що альтернативні сплайс-варіанти, виявлені у цьому дослідженні, потенційно придатні для використання як діагностичні маркери та/або нові мішені для протиракової терапії (ОНпита і співавт., 57-68).
Було виявлено, що 5іРНК-опосередкований "нокдаун" інгібує проліферацію та індукцію апоптозу в тканинах М5ОСІ С, раку яєчника, раку шийки матки, раку шлунка, колоректального раку і гліоми (Капеко і співавт., 1235-40).
Ліпід-фосфат-фосфогідролаза 2 (РРАР2С)
Фосфатази фосфатидної кислоти (РАР) сприяють перетворенню фосфатидної кислоти в діацилгліцерин і беруть участь у синтезі гліцероліпідів де помо, а також у активованій рецепторами передачі сигналів, опосередкованій фосфоліпазою ОО. Повідомлялося про три альтернативні сплайс-варіанти транскрипта, що кодують певні ізоформи. Активність РРАР2С є підвищеною у трансформованих первинних зрілих мезенхімальних стовбурових клітинах (М5С) і тканинах багатьох видів пухлин у людини. Це може бути необхідним для підвищеної проліферації клітин. Підвищена експресія РРАР2С, але не каталітично неактивного мутанта, приводила до передчасного входу у 5-фазу, що супроводжувалось передчасним накопиченням цикліну А. "Нокдаун" зменшує проліферацію клітин, відтерміновуючи вхід у 5-фазу (НРіападап і співав. 249-600). 405 рибосомальний білок 511 є білком (АРЄ11)
Рибосоми складаються з малих 405 субодиниць і великих 605 субодиниць. Разом ці субодиниці складаються з 4 видів РНК і приблизно 80 різних за структурою білків. Ген ВРО11 кодує рибосомальний білок, який є компонентом 408-субодиниці. ВРО1Т1 був одним із шести генів, виявлених під час скринінгу на фекальні маркери на основі РНК для діагностики
Зо колоректального раку. Його знайшли тільки у фекальних колоноцитах пацієнтів, хворих на рак (Уаріта і співавт., 1029-37).
ЕЗ убіквітин-лігаза бемеп іп арзепійа, гомолог 2 (ЗІАН2)
ЗІАН2 є ЕЗ убіквітинлігазою. Серед її субстратів є бета-катенін, ТВАЕ2 і ОСС (загублена алель, що містить ген колоректального раку) (Набеїнай і співавт., 5756-65;Ни і Ееагоп 724-
З32;МаКауата, ОЇ, і Вопаї 443-51). БІАН2 також веде до руйнування ядерного білка герр8б, що приводить до аброгації затримки клітини в мітозі, індукованої підвищеною експресією цього білка (52слерапомуєКі і співавт., 485-90). 5БІАН2 виявляє як пухлино-, так і метастазо- стимулюючими властивостями, через принаймні два шляхи (див. огляд МаКауата, О), і Вопаї 443-51): По-перше, він приводить до убіквітинації і деградації білків шляхом гіпоксичної відповіді, які приводять до підвищеної транскрипційної активності індукованих гіпоксією факторів (НІЕ) (МаКкауата, О), і Вопаї 443-5 І)(Са1Іг2адо і співав. 85-91).
По-друге, він пригнічує Зргошу2, специфічний інгібітор сигнального шляху Ваз/ЕВК.
Для активності 5ІАН2 спостерігається кореляція з розвитком пухлин підшлункової залози, ймовірно, за рахунок його позитивного впливу на Наз-сигнальний шлях (МаКауата, О), і Вопаї 443-51).
Хоча роль 5ІАН2 при раку дещо суперечлива, деякі звіти описують зв'язок низьких рівнів
ЗІАН?2 із більш несприятливим прогнозом або терапевтичною відповіддю (Сопіаопіегі і саівавт. 2959-68) (дЧапзеп і співавт., 263-71), інші демонструють пухлиногенну функцію (НРгавог і співавт., 13153-57). Інгібування 5ІАН2 вважалось за протиракову терапію, оскільки, як було показано, воно інгібує ріст ксенотрансплантата у моделі меланоми миші (О)і і співавт., 16713-18;5ПНан і співавт., 799-808), і ліній клітин раку легенів людини, трансплантованих "голій" миші (Аптеод і співавт., 1606-29).
Натрій- і хлорид-залежний тауриновий транспортер (5І СбАб)
ЗІ СбАб є натрій- і хлорид-залежним тауриновим транспортером (Тацит) (Нап і співавт., 2006). Миші з "нокаутом" тауринового транспортера (їаші-/- можуть страждати хронічною хворобою печінки у зв'язку з дефіцитом таурину, яка може включати мітохондріальну дисфункцію (М/агеКиїаї і співавт., 2006). Експресія 5ІСбАб є пригніченою геном-супресором пухлинного росту р5З і активується протоонкогенами, такими як М/Т1, с-Уцп, і с-Муб. Надмірна експресія 5І СбАб захищає клітини нирки від цисплатин-обумовленої нефротоксичності (Нап і 60 співавт., 2006; Нап і Спезпеу, 2009) Експресія 5І СбАб мРНК підтримувалась на високому рівні фактором некрозу пухлини альфа (ФНП-альфа) у клітинах Сасо-2 кишкового епітелію людини (Моспігикі і співавт., 2005).
Убіхінон-зв'язувальний білок комплексу убіхінол-цдцитохром С оксиредуктаза (ШОСВВ) Білок, що кодується геном ПШОСВВ, є частиною комплексу убіхінол-цитохром С-оксидоредуктаза. Він зв'язує убіхінон і бере участь у переносі електрона. Мутації в цьому гені пов'язані із дефіцитом мітохондріального комплексу ІІІ. Був описаний псевдоген на Х хромосомі.
ООСАВ-ген може бути потенційним онкогеном або геном-супресором пухлинного росту у разі аденокарциноми протоків підшлункової залози (Нагада і співавт., 13-24). Було показано, що він активно експресується в тканинах гепатоцелюлярної карциноми (Ла і співавт., 1133-39)
Рецептор З епідермального фактора росту людини (ЕНВВЗ)
ЕНВВЗ кодує одного члена сімейства рецепторів епідермального фактора росту з тирозинкіназною активністю (ЕСЕН). Він активується нейрегулінами, іншими ЕВВВ- і не-ЕНВВ- рецпторами, а також іншими кіназами і новими механізмами.
По низхідній він інтенсивно взаємодіє з фосфоінозитол З3-кіназою/білками, що беруть участь в антиапоптозному АКТ-залежному/мітогенному сигнальних шляхах, але також із СВВ, ЗНОС,
ЗАС, АВІ, газаАР, ЗУК і регулятором транскрипції ЕВР1 (5йнапападат і Ападегзоп 413-48).
Надмірна експресія ЕВВВЗ була виявлена у багатьох ракових пухлинах, включаючи рак шлунка, де він може відігравати причинну роль і негативно впливати на прогноз (Кобауабвнпі і співавт., 1294-301) (біІезакК і співавх, 2727-32). (/Напд і співавт., 2112-18) виявили, що надмірна експресія ЕВВВЗ була більш характерною для дифузного типу (26,2 95) раку шлунка, ніж для кишкового (5,0 95). Для обох типів його надмірна експресія зв'язана з несприятливим прогнозом.
Підходи для націлювання на ЕВВВЗ у терапії раку включають РНК-аптамери на позаклітинний домен (Спеп і співавт., 9226-31), блокаду експресії генів синтетичними факторами транскрипції (опа і співавт., 9082-91), використання невеликих молекул інгібіторів, таких як ізомер вітаміну Е у-токотриєнол (Затапі і буїмевівг 563-74), міРНК (5сої і співавт., 1479-86) і віРНК (Зпнапапаат і співавт., 1847-59).
Промінін-1 (Рготі)
Функція: Промінін-ї1, який також відомий як СО133, був ідентифікований як молекула, специфічна до гематопоетичних клітин-попередників СЮОЗ4А-- (Міп і співавт., 1997), і, як було
Зо показано, є маркером для нормальних стовбурових клітин і ракових стовбурових клітин (С50) різних тканин. Він міститься, головним чином, на виступах плазматичних мембран і може брати участь в організації топології мембран або у підтримці ліпідного складу плазматичної мембрани.
Було зроблене припущення, що сплайс-ізоформа промініна-1, що має назву АС 133-2 і в якій є відсутнім невеликий екзон із 27 амінокислот, може слугувати навіть кращим маркером стовбурових клітин (Міггак і співавт., 2008; Віаіїпутаїег і співавт., 2008).
Тільки невеликий відсоток пухлинних клітин зазвичай є промінін-ї-позитивними, як це очікувалося для маркера С50. Залежно від виду пухлини, кількість позитивних клітин на масу пухлини лежить в діапазоні від 1 до 15 95 і найчастіше становить близько 2 95. Спостерігався зв'язок промініна-1 з утворенням пухлини, ангіогенезом і стійкістю до впливу хімічних речовин (ли і співавт., 2009а) (Вгипо і співавт., 2006; Ніре і співавт., 2004) (Вепоїнпі і співавт., 2009).
Проте промінін-1-позитивні клітини можуть бути доступними для дії імунної системи, оскільки вони можуть бути знищені МК-клітинами (Савзігісопі і співавт., 2007; Рієїга і співавт., 2009) і цитотоксичними Т-клітинами (Вгоу/п і співавт., 2009).
Хоча для багатьох видів раку було показано, що промінін-1-позитивні клітини функціонально є Сб50 і експресія часто пов'язана з несприятливим прогнозом, все ж таки існують деякі протиріччя. Деякі звіти свідчать, що він не є ні необхідним, ні достатнім для ідентифікації СОС (Спепуд і співавт., 2009; Му ії Ми, 2009). Можливо, що комбінація промініна-ї з іншими молекулами, такими як 2044, або навіть складні комбінації, такі як рготі(я), СОЗА4(), СО44(),
Сборз38(-), бОр24(-), можуть служити кращими маркерами С50. Для дифузного раку шлунка було зроблене припущення щодо експресії РВОМІ на основі результатів аналізу іп віїсо (Каюн і
Каїн, 2007), і про високий рівень його експресії у порівнянні з нормальними тканинами шлунка при рівні білка повідомлялось у роботі (Зтіїй і співавт., 2008). Проте (Воєді і Ргїп, 2009) повідомляли, що експресія промініна-і була зниженою в тканинах раку шлунка, особливо на пізніх стадіях, і стверджували, що експресія промініна-1 скоріше корелює з ангіогенезом - який також є зниженим на пізніх стадіях - ніж із ростом пухлини. У дослідженні з використанням ліній клітин раку шлунка (ТакКаївпі і співавт., 2009) стверджується, що не промінін-ї є маркером С5С раку шлунка.
Матрична металопротеїназа 11 (ММР11)
Як інші ММР, ММРІ11 є ендопептидазою, що бере участь у процесах, які потребують бо відновлення тканин, таких як розвиток, загоєння ран і утворення шраму. Він також може негативно регулювати гомеостаз жирів, зменшуючи диференціацію адипоцитів. На відміну від інших ММР, він не здатний розщеплювати типові молекули позаклітинного матриксу, за винятком колагену МІ. Проте були ідентифіковані інші субстрати, такі як альфа-2-макроглобулін, певні інгібітори серинпротеаз (серпіни), включаючи альфа-1-антитрипсин, білок-1, що зв'язує інсуліноподібний фактор росту, і ламініновий рецептор. При раку ММР 11 головним чином експресується у стромальних клітинах, що оточують пухлинну тканину. Це було показано для багатьох видів раку. Як було встановлено, ММР 11 надмірно експресується в стромі найбільш інвазивних карцином людини, але рідко у саркомах та інших неепітеліальних пухлинах. У більшості, але не в усіх випадках, ММР 11 експресується у клітинах строми, безпосередньо прилеглих до пухлини, тоді як самі пухлинні клітини, нормальні тканини і клітини строми, відділені від пухлини, є негативними. Більш високі рівні ММР 11 пов'язані з злоякісним фенотипом / більшою інвазією пухлин і несприятливим прогнозом. Проте у випадку папілярних карцином щитоподібної залози експресія ММР11 обернено пов'язана з агресивністю. ММР11 був виявлений у тканині пухлини, а також у сироватці пацієнтів, хворих на рак шлунка, і спостерігалась кореляція його експресії з метастазуванням (Мапа і співавт.). Окрім того, (Оєпад і співавт., 274-81) показали, що ММРІ11 на високому рівні експресується в лініях клітин пухлин і у первинній пухлині хворих на рак шлунка - на відміну від інших видів раку, не виключно у стромі, - і що він, можливо, прискорює проліферацію клітин пухлини.
Субодиниця У ядерного фактора транскрипції (МЕМ В)
МЕМВ, відома також під назвою СВЕ-В або СВЕ-А, є, окрім МЕМА і МЕМС, частиною гетеротримерного базального фактора транскрипції МЕ-мМ (також відомий як ССААТ- зв'язувальний фактор або СВЕ), який зв'язується з мотивами ССААТ - або з протилежними мотивами, АТТОС, що має назву У-рох - у промоторах і енхансерах багатьох генів. Серед генів- мішеней МЕ-М є гени МНС ІІ класу, рецептор РОСІЕ-бета, декілька білків теплового шоку, ген
НМІНІ репарації помилково спарених нуклеотидів і топоіїзомераза ІІ альфа.
МЕУВ не є класичним онкогеном, проте його активність може сприяти онкогенезу. По-перше, гени клітинного циклу, такі як гени цикліну А, цикліну ВІ, Айцгога А і саКкІі, є мішенями МЕ-У.
Відбувається арешт клітинного циклу під час фази С2/М без дії МЕУВ. (Раїк і співавт.) показали, що підвищений рівень цикліну В2 та інших пов'язаних із клітинним циклом генів у
Зо колоректальній аденокарциномі спостерігається завдяки активності МЕ-У. По-друге, активність
МЕ-М протидіє апоптозу. Клітини, у яких не вистачає МЕ-У, зазнають апоптоз завдяки активації роз і зниженій транскрипції антиапоптотичних генів, які містять ССААТ-рох у своїх промоторах, таких як Вс1-2 (Вепайі і співавт., 1415-28). По-третє, його онкогенні властивості підсилюються в комбінації з іншими факторами транскрипції. Наприклад, мутований р5З3 з'єднується з МЕ-У і рзО0-білками, підвищуючи експресію МЕ-У-індукованих генів клітинного циклу.
АВІ 1
Білок тирозинкіназа с-АБІ курсує між ядерним і цитоплазматичним компартментами.
Ядерний с-АБІ бере участь у інгібуванні росту клітини і апоптозі, в той час як цитоплазматичний - АРІ може відігравати роль у динаміці актину, морфогенезі і сигнальних шляхах, індукованих позаклітинними стимулами, такими як фактор росту і ліганди інтегрину. Повідомлялося, що цитоплазматичний с-АБІ є промотором мітогенезу. Активність с-Арі-білка гальмується за негативним зворотним зв'язком його ЗНЗ-доменом, і делеція ЗНЗ-домену перетворює АВІ1 на онкоген. При захворюванні хронічною мієлоїдною лейкемією (ХМЛ) цей ген активується завдяки транслокації на ділянці ВСА (розрив у двох ділянках) гена на хромосомі 22. Цей злитий білок, що утворився, ВСВ-АВІ переходить у цитозоль і дозволяє клітинам проліферувати без регуляції цитокінами (7Ппао і співавт.). Активність Сс-АБІ також підвищується за позитивним зворотним зв'язком у солідних пухлинах, як було показано для карцином молочної залози і
МОСІ С. Надмірна експресія є недостатньою, і конститутивна активність кіназ потребує фосфорилювання білка. У клітинах раку молочної залози фосфорилювання с-АБІ1 індукується тирозинкіназами плазматичної мембрани, включаючи 5ЕК, членів сімейства ЕСЕВ і рецептор
ІСЕ-1. Злиті білюи АВІ не були виявлені у солідних пухлинах (Гіп ії Айіпдпаийв5, 2008). Було показано, що АВІ експресується в карциномі шлунка і зв'язаних мікросудинах, що дозволяє припустити його можливу участь у ангіогенезі. Слід завважити, що присутній у Н. руїюгу цитотоксин-асоційований ген (СадА) приводить до активації с-АБ1, який в результаті фосфорилює ЕСЕ і, таким чином, блокує ендоцитоз ЕСЕВ (Вапег, Вапеїй і Меуєг 156-69).
Декілька інгібіторів тирозинкінази є більш-менш специфічними до АБ. Іматиніб (глівек) використовується як терапевтичний засіб першої лінії при СМІ і був також дозволений до застосування у пацієнтів на пізніх стадіях пухлин строми шлунково-кишкового тракту (С1І5Т), і він також має своєю мішенню онкоген КІТ (Руїеї! і співавт., 66-76) (Стоот і Рету, 2003). Іншими інгібіторами, що застосовуються для лікування раку, є дезатиніб і нілотиніб (Руїеї! і співавт., 66- 76) (Остетег, О5ішп, і Маїагадап 1956-75).
РоіІо-подібна кіназа 4 (РІКА)
Члени сімейства РоіІо-подібних кіназ РІК 1-4) є важливими під час поділу клітин, регулюючи кілька стадій мітозу. РІКА регулює формування і дуплікацію центриолей (Ноагідне5-Мапіпв5 і співавт., 1046-50). Хоча загальновідомо, що РІКІ є онкогеном, функція РІКА у захворюванні на рак є двозначною. Знижений, як і надмірний рівень експресії РІКА пов'язаний з захворюванням раком у людей, мишей і мух. 43-49). Наприклад, в тканинах колоректального раку була виявлена надмірна експресія РІК4, але у невеликої кількості пацієнтів спостерігалась сильно знижена експресія РІКА (МастіПап і співавт., 729-40). Це можна пояснити тим, що як надмірна експресія, так і дефіцит РІК4 призводить до формування дефектних центриолей, що є причиною аномальної кількості і структури хромосом, які часто виявляються у пухлинних клітинах і сприяють пошкодженню мітотичного апарату, який призводить до порушення сегрегації хромосом і анеуплоїдії (Реєї і співавт., 834-43), (Кипуата і співавт., 2014-23), (КоггепіємувКі і співавт., 6668-75).
Білок 3, який активує ГГФазу, що містить І) мотив ПОСАРЗ)
ІОСАРЗ беруть участь у сигнальних шляхах клітин, а також у формуванні архітектури цитоскелету і неспецифічній адгезії клітин. Вони містять домен зі схожою послідовністю до комплексів ВазаАР і, відповідно, зв'язуються з малими ГПФазами. Проте (і незважаючи на їхню назву) жоден з них не має ГТФазу-активуючих властивостей. Для ІЮСАРІ і ІОСАР2 було показано, що вони навіть стабілізують зв'язок Насі і Сас42 із ГГФазою, і було зроблене припущення, що ІОСАРЗ стабілізує активований Ваз (Моїїта і співавт., 971-78М/Нйе, Вгомп і зЗаскв 1817-24). Через свій ІО-домен вони зв'язуються з комплексом кальцій/калмодулін, а через кальпоніноподібний домен - з волокнами актину (М/Нпйе, Вгомп і Заск5 1817-24). (Мапа і співавт., 5567-77) повідомляють, що ІЮОСАРЗ експресується в мозку, де він зв'язується з волокнами актину, а також із Васі і Сас42. Він накопичується в дистальній частині аксонів і прискорює
Васі/Ссад2-залежний ріст аксонів Білки ІОСАР причетні до виникнення раку. Вважається, що
ІОСАРІ є онкогеном. Він підсилює декілька пов'язаних із раком сигнальних шляхів, таких як
МАР-кіназний, бета-катеніновий і МЕСет-асоційований шлях передачі сигналу і надмірно
Зо експресується у багатьох пухлинах. Вважається, що ІОСАР2, навпаки, відіграє роль супресора пухлинного росту, і, як було виявлено, його вміст знижений у хворих на рак шлунка з несприятливим прогнозом (М/пе, Вгом/п і Заск5 1817-24). Щодо ІОСАРЗ доступна інформація є недостатньою. (5Камлап і співавт., 505-16) показали, що він належить до генів, які мають дуже високий ступінь експресії в тканинах гепатоцелюлярної карциноми. У двох дослідженнях відзначалося, що ІОСАРЗ є специфічно експресованим у клітинах, що проліферують (Кіб7) у тонкій та товстій кишці і печінці мишей (Моїіїта і співавт., 971-78) (Кипітоїйо і співавт., 621-31).
Двоспіральний домен, що містить вва (ССОС88А)
ССОС88А є актин-зв'язувальним субстратом АКІ, який задіяний в організації актину, АКІ- залежній рухливості клітин у фібробластах. ССОС88А/АКІ сигнальний шлях також є важливим у
МЕС -опосередкованому постнеонатальному ангіогенезі.
ССОСВ88А на високому рівні експресується у багатьох тканинах злоякісних пухлин у людини, включаючи карциноми молочної залози, товстої кишки, легенів і шийки матки.
Він відіграє важливу роль у прогресуванні з аберантною активацією АКі-сигнального шляху.
Циклін В1 (ССМВ1)
ССМВІ індукується під час (32/М фази мітозу і утворює фактор, стимулюючий мітоз (МРЕ) разом із циклін-залежною кіназою 1 (СбактусСас2г. Надмірна експресія була виявлена у багатьох видах ракових пухлин і часто пов'язана з несприятливим прогнозом перебігу, наприклад, раку молочної залози (Аайопеп і співавт., 2009; Адагма! і співавт., 2009; Би7икКі і співавт., 2007), медулобластоми (де? і співавт., 2008), МЗС С (Соорег" і співавт., 2009), раку шийки матки (7Нао і співавт., 2006) та інших. Він був одним із генів, що входять у генетичний підпис, який складається із 11 генів і, як було виявлено, передбачає короткий термін до рецидиву хвороби у пацієнтів із 12 різними видами раку (Сііпе5Ку, 2006). Ніякої інформації щодо власне раку шлунка знайдено не було.
Циклін 02 (ССМО2)
ССМОа зв'язує і активує, як інші цикліни Ю-типу (01 ії ОЗ), циклін-залежну кіназу 4 (Сакаі) або
Сакб. Це є необхідним для переходу від С1- до 5-фази. Було виявлено, що ССМО2 надмірно експресується у багатьох пухлинах, включаючи пухлини яєчка і яєчника (5Зісіп5Кі і співавт., 1996), злоякісні гематологічні хвороби (Нодішйпа і співавт., 1996; СевК і співавт., 2006) і рак шлунка, де це може бути спричинено інфекцією Н.руїогі, і пов'язано з несприятливим прогнозом
(Уи ії співавт., 2003). (Ми і співавт., 2001) (О5Ніто і співавт., 2003) (ТаКапо і співавт., 1999) (ТаКкапо і співавт., 2000).
Циклін Е2 (ССМЕ2)
ССМЕАЗ2 зв'язує і активує, подібно до іншого Е-подібного цикліну ССМЕТ, Сак2г. Активність має пікове значення при переході від 1 до 5-фази. В умовах здорового організму ССМЕ2 не виявляється в клітинах у стані спокою і може бути виявлений лише у тканинах, клітини яких активно діляться (Рауйп і Соаїв, 2002). Він часто аберантно експресується у ракових пухлинах, наприклад, раку молочної залози, що корелювало в несприятливим прогнозом (ЮОев5тесді і співавт., 2006; Сптпауай і співавт., 2009; Рауюп і співавт.; 2002; бівимегів і співавт., 2006), і метастатичному раку передміхурової залози (Ми і співавт., 2009).
Пов'язані з раковоембріональним антигеном молекули клітинної адгезії 1, 5 і 6 (СЕАСАМ 1,5 і 6)
СЕАСАМ є мембрано-заякореними глікопротеїнами, які опосередковують міжклітинні взаємодії і активують сигнальні шляхи інтегринів (Спап і біаппегв, 2007). Вони також можуть відігравати роль рецепторів для патогенів, таких як Е. соїї (Вегдег і співавт., 2004) (НашскК і співавт., 2006) і брати участь в імунній регуляції (ЗНао і співавт., 2006). СЕАСАМ5 і СЕАСАМб мають проканцерогенні властивості. Вони інгібують аноїкіс (Огдопе? і співавт., 2000), сприяють утворенню метастазів (Магепаїї, 2003; Огдопе і співавт., 2000) і порушують поляризацію клітинних мембран і архітектуру тканини (Спап і біаппег5, 2007). Роль СЕАСАМІ у захворюванні на рак є двозначною. Він може бути супресором пухлини на ранніх стадіях і сприяти формуванню метастазів, уникненню імунної відповіді і ангіогенезу на пізніх стадіях (Нокагі і співавт., 2007; ім і співавт., 2007; Мой і бпеп, 2009). Його функціональна роль залежить від ізоформи, оскільки СЕАСАМІ зустрічається вії сплайс-варіантах, співвідношення між якими визначається результатом сигналювання (Стау-Омеп і Вінтбего, 2006; І еипд і співавт., 2006;
Мецтаїєтг і співавт., 1993; МінйкКа і співавт., 2008). Співвідношення сплайс-варіантів може мінятися при захворюванні на рак (Саштг і співавт., 2008).
СЕАСАМ5 або СЕАСАМЄ6 або вони обидва надмірно експресуються у багатьох випадках, аж до 70 95 усіх пухлин людини, що часто пов'язано з несприятливим прогнозом (СНап і Єіаппегв, 2007; СпеміпеКу, 1991). СЕАСАМ5 сироватки є стандартним клінічним маркером карциноми
Зо товстої і прямої кишки, причому високі рівні пов'язані з несприятливим прогнозом або рецидивом (Спеміп5Ку, 1991; (оїйвієїп і Міїснеїї, 2005). Його також запропоновано використовувати як маркер інших видів раку, включаючи рак шлунка, але з обмеженою прогностичною цінністю (Місіо!/20оп і співавт., 1995). СЕАСАМІ може експресуватися на високому або низькому рівні при захворюванні на рак, залежно від виду пухлини (Кіпидаза і співавт., 1998) (Обаподо і співавт., 2008) (5ітеопе і співавт., 2007). (Нап ії співавт., 2008) виявили дуже високі рівні СЕАСАМ5 і СЕАСАМВ у дев'яти лініях клітин раку шлунка, в той час як СЕАСАМІ не був виявлений. На протилежність цьому, аналіз зразків первинної пухлини від 222 пацієнтів показав або цитоплазматичне, або мембранне забарвлювання для СЕАСАМІ'І.
Мембранозв'язана форма мала відношення до підвищеного ангіогенезу (7пои і співавт., 2009).
Дослідження (Кіпидаза і співавт., 1998) також продемонструвало високій рівень експресії в аденокарциномах шлунка. У деяких пухлинах СЕАСАМІ у клітинах експресувався на низькому рівні, що приводило до надмірної експресії МЕСЕЕ, а МЕС або гіпоксія можуть індукувати СЕ АС
АМІ у прилеглому ендотелії. Відповідно, моноклональне антитіло проти СЕ АС АМІ блокувало
МЕСЕ-індуковане формування капіляроподібних структур ендотелію (Оіїмеїка-Реттег і співавт., 2004; ТІЇКі і співавт., 2006; Егдип і співавт., 2000).
Серед інших сполук головним чином як мішень для протиракових препаратів з використанням вакцинаційних підходів вивчався СЕАСАМ5. Ці дослідження показали, що
СЕАСАМ5 може бути мішенню клітинних імунних реакцій (Сіоозеп і співавт., 2007; МагзНаї, 2003). Огляд епітопів СЕАСАМ5 для Т-клітин наведений у роботі (Загобе і співавт., 2004).
Хлоридний канал З (СІ СМЗ)
СІ СМЗ є С1-каналом, що може бути механозалежним і сприяє регуляторному зменшенню об'єму (ВМО), що відбувається як реакція на зростання об'єму клітини в ході клітинного циклу або в умовах гіпоосмосу (І етоппіеєг і співавт., 2004; Загаїпі і співавт., 2003). Проте з приводу цієї проблеми є суперечлива дискусія (У/апд і співавт., 2004), і канал, що зменшує об'єм і який активується під час апоптозу, є відмінним від СІ СМЗ (ОКада У/апа і співавт., 2006)
Експресія СІ СМ3З змінюється під час клітинного циклу, і пік її спостерігається у 5-фазі (У/апд і співавт.). Струми СІ СМЗ3 можуть бути важливими у процесах, що пов'язані з захворюванням на рак, для видів пухлин, в яких рівень експресії СІ СМЗ високий, таких як гліома. Пухлинні клітини потребують засобів корекції підвищення об'єму за рахунок проліферації і гіпоосмотичних впливів, наприклад, в результаті перитуморального набряку (Егпезві і співавт., 2005; Оівеп і співавт., 2003; бопіпеїтег, 2008).
Окрім того, повідомлялося, що СІ СМЗ підсилює резистентність до етопозида, підвищуючи підкислення компартмента пізніх ендосом (М/еуїапаї і співавт., 2007). 5іРНК-опосередкований "нокдаун" СІ СМ3 знижував міграцію клітин назофарингеальної карциноми іп міо (Мао і співавт., 2008).
РМАУСТО
РМАУСТІТО є компонентом надмолекулярного комплексу ЕВ-асоційованої деградації (ЕВАВ), який розпізнає і розкриває білки, що нездатні формувати нативну структуру, що є необхідним для ефективної реалізації ретроградного шляху їхньої ядерної транслокації (Ов5піода і співавт., 2008). Було продемонстровано, що рівень цього білка є підвищеним у гепатоцелюлярній карциномі (Сиппєа і співавт., 2007). Нокдаун ОМАУСІ1ТО, опосередкований з5іРНК, у клітинах нейроектодермальної пухлини підсилював апоптотичну відповідь на дію хіміотерапевтичного препарату фенретинід (Сога?лагі і співавт., 2007). Було показано, що ЕНа|5 знижує виживаність клітин нейробластоми шляхом зниження відповіді білків, що нездатні формувати нативну структуру (ПРА) (Поптавзв і 5ругои, 2009).
Фактор 2 ініціації трансляції у еукаріот, гамма-субодиниця З (ЕІР253) ЕІР253 є найбільшою субодиницею білкового комплексу (ЕІЕ2), що залучає метионіл- тРНК до рибосомної 405- субодиниці (Сієтеп5, 1997). Дія кіназ, що знижують активність ЕІР, таких як РНК-залежна протеїнкіназа (РКЕ), може мати проапоптотичний характер і пригнічувати ріст пухлин (Моппії і співавт., 2009). Повідомлялось, що у пухлинах раку шлунка спостерігаються більш високі рівні фосфорильованого і нефосфорильованого ЕЇРа2 і перерозподіл у ядро. Ці порушення регуляції вказують на причетність еІР2-альфа до захворювання на рак шлунково-кишкового тракту (І обро і співавт., 2000).
Фактор З ініціації трансляції у еукаріот, субодиниця І (ЕЕЕЗІ)
ЕІЕЗІ є одною з 10-13 субодиниць ЕЇІЕЗ, які зв'язують малу субодиницю рибосоми. ЕІЕЗ відіграє важливу роль у ранньому зв'язуванні великої субодиниці рибосоми. ЕІЕЗІ. належить до групи з п'яти субодиниць, про які повідомлялось, що вони не є суттєвими для формування ЕЕЕЗ (Мазщшапі і співавт., 2007). Скринінг із бібліотеками антисенсових послідовностей наводить на
Зо думку, що низький рівень експресії ЕІРЗІ посилює антионкогенну активність 5-фторурацилу відносно клітин гепатоцелюлярної карциноми (оп, 2008).
Епіплакін 1 (ЕРРКІ)
ЕРРК'! є геном сімейства плакінів зі значною мірою невідомими функціями. Відомо, що гени сімейства плакінів задіяні у процесах зв'язування волокон цитоскелету і їхнього заякорювання на зоні злипання плазматичних мембран ((Уозпіаа і співавт., 2008). сі-білок-асоційований рецептор 39 (ЙйРАЗ9)
СРАЗО є рецептором, зв'язаним із (2д-білюом, який, як вважається, задіяний у роботі шлунково-кишкового тракту і в процесах метаболізму (Мататоїо і співавт., 2009). Його сигнальний шлях активує ЦАМФ і фактори транскрипції (Ноїіві і співавт., 2004). Ендогенним лігандом для СРАЗ9, ймовірно, є цинк (СНеп і 7Нпао, 2007). аРАЗ9 є новим інгібітором клітинної смерті, який може являти собою терапевтичну мішень у контексті процесів, що включають апоптоз і стрес ендоплазматичного ретикулуму, такий як рак (ОйШтег і співавт., 2008). Було виявлено, що СРАЗ9 експресується на високому рівні в мікроматрицях на основі як ліній клітин нирок ембріонів людини НЕК, так і ксенотрансплантатів пухлини Вільямса зі збагаченням клітинної популяції клітинами пухлин, які за характеристиками схожі на стовбурові (Меїзиуапіт і співавт., 2009), і в лінії клітин гіпокампусу, стійкій до дії різних стимуляторів клітинної смерті (Ойїтег і співавт., 2008).
ЕАВВ2/НЕН2/ЯЄЕИ
ЕВВВА є членом сімейства рецепторів тирозинкінази ЕСЕВ. Його точний ліганд невідомий, але він є кращим партнером по гетеродимеризації для інших рецепторів сімейства НЕВ (Оіауіоує, 2001). У карциномах НЕВНЗ діє як онкоген, головним чином, оскільки високий рівень ампліфікації гена індукує надмірну експресію білка у клітинній мембрані і подальше набуття злоякісною клітиною властивих їй ознак (біатоп і співавт., 1989). Надмірний рівень експресії спостерігається у певної частини багатьох видів раку, включаючи рак шлунка. Здебільшого це пов'язано з несприятливим прогнозом (5опуд і співавт., 2010), (Уопетига і співавт., 1991), (Оспіпо і співавт., 1993), (Мі2гщапі і співавт., 1993).
ЕВВВ2 є мішенню моноклональних антитіл трастузумаб (що продається під назвою герцептин), який запропоновано як препарат вибору для пацієнтів із НЕК2-позитивним раком шлунка на пізніх стадіях в комбінації з хіміотерапією (Мега-Уипсо і співавт., 2009; Мап Сиїзет і бо співавт., 2009). Інші моноклональні антитіла, пертузумаб, який інгібує димеризацію рецепторів
НЕВ2 ї НЕВЗ, проходить останні фази клінічних іспитів (Кгіз(апзаоціг і Оі2оп, 2010). Вибіркова надмірна експресія НЕН2 ї НЕРВЗ в пухлинах двох гістологічних типів раку шлунка (кишкового типу і дифузного типу) чітко пов'язана з несприятливим прогнозом (Папа і співавт., 2009).
Інтегрин бета-4 (ІТаВАа)
Інтегрини опосередковують міжклітинну адгезію, а також двонаправлену передачу регуляторних сигналів з клітини в клітину. Субодиниця інтегрин бета-4 гетеродимеризується з альфа-6-субодиницею. Інтегрин, що сформувався, прискорює утворення гемідесмосом між внутрішньоклітинним кератиновим цитоскелетом і базальною мембраною (Сіапсойі, 2007).
Інтегрин бета-4 виконує подвійну функцію при ракових захворюваннях, оскільки він може бути посередником у процесі стабільної адгезії, з одного боку, і проінвазивному сигналюванні (включаючи Ваз/ЕнккК і РІЗК сигнальні шляхи) і ангіогенезі, з іншого боку (Сіапсоїйі, 2007; Ваутопа і співавт., 2007). Він надмірно експресується у багатьох пухлинах, а також у клітинах ендотелію з ангіогенним потенціалом, що часто корелює з прогресуванням пухлини і утворенням метастазів. Високі рівні спостерігались у тканинах раку шлунка, особливо в клітинах пухлини з ознаками інвазії в строму (Спіапсойі, 2007; Тапі і співавт., 1996). Проте в недиференційованій карциномі шлунка спостерігались низькі рівні його експресії тоді, коли інвазія пухлини ставала глибшою, завдяки поступовому епітеліально-мезенхімальному переходу, оскільки інтегрин бета- 4 є епітеліальним інтегрином (Уапспепко і співавт., 2009).
Ліпокалін (І СМ2)
ЇСМ2, або нейтрофільний желатиназа-асоційований ліпокалін (МСА!) є білком, що транспортує залізо, який існує у формі мономеру, гомодимеру або гетеродимеру, де він є зшитим дисульфідним зв'язком із ММРОУ (Соіе5 і співавт., 1999; Кі|єЇїдвеп і співавт., 1993).
Експресія підвищується у декількох видів пухлин, в деяких випадках це пов'язано з прогресуванням. З точки зору механізмів, він може стабілізувати ММРО і змінити Е-кадхерин- опосередковану міжклітинну адгезію, у такий спосіб це підвищує інвазію пухлин. Комплекси
ММР-9 і ЇСМ2 були пов'язані з гіршою виживаністю хворих на рак шлунка (Киббреп і співавт., 2007) (Ни ї співавт., 2009). Хоча спостерігався чіткий ефект сприяння розвитку пухлини для різних пухлин людини, у деяких дослідженнях було показано, що 1/СМ2 може інгібувати регуляторний фактор НІЕ-1-альфа, який сприяє розвитку новоутворень, інгібувати ЖК-кіназний
Зо шлях фосфорилювання, а також синтез МЕС, у такий спосіб підтверджуючи, що в альтернативних умовах ЇСМ2 також, як це не парадоксально, але має протипухлинну і протиметастатичну дію у новоутвореннях, наприклад, товстої кишки, яєчника і підшлункової залози (Воїїдпапо і співавт., 2009; Топд і співавт., 2008). | СМ2 доцільно використовувати для інгібування ангіогенезу в пухлинах, на додаток до пригнічення метастазування пухлин при таких видах раку, що демонструють газ-активацію (МепкКаїезга і співавт., 2006).
Сукцинатдегідрогеназний комплекс, субодиниця С (50НС)
ЗОН є однією з чотирьох субодиниць сукцинатдегідрогенази, що кодуються ядерною ДНК (мітохондріальний комплекс ІІ), яка переносить електрони від сукцинату до убіхінону з утворенням фумарату і убіхінолу. Нестача сукцинатдегідрогенази може призвести до (сІ51Т (МеМ/піппеу і співавт., 2007). Спадкові пухлини строми шлунково-кишкового тракту можуть виникати в результаті мутацій у генах 5ОНВ, 5ОНС, і 5ОНО, що кодують субодиниці сукцинатдегідрогенази, а абдомінальні парагангліоми, пов'язані з шлунково-кишковими пухлинами, можуть виникати тільки в результаті мутацій у 50ОНС (Равіпі і співавт., 2008).
Білковий продукт мутантного БОНС у трансгенних мишей викликає окислювальний стрес і може сприяти ушкодженню ДНК, мутагенезу і, зрештою, онкогенезу (ІвПії і співавт., 2005). Вважають, що сукцинатдегідрогеназа є супресором пухлин (Ваузаї, 2003; Сошієр і Тотіїпйвоп, 2005).
Зменшені рівні комплексу цього ферменту можуть призводити до онкогенезу (Епд і співавт., 2003).
Кіназа із РО2-зв'язувальним мотивом (РВК)
РВК є членом зв'язаної із МЕКЗ/б МАРКК, яка активує р38 МАР кіназу, наприклад, після рецепторів факторів росту (Абе і співавт., 2000; АуПоп і С'соппог, 2007). МК може бути вторинною мішенню (ОН і співавт., 2007). Оскільки у дорослих РВК експресується в яєчках (див. нижче), було висловлено припущення, що він бере участь у сперматогенезі (Абе і співавт., 2000; «пао і співавт., 2001). Окрім того, він сприяє проліферації і резистентності до апоптозу в пухлинних клітинах. Він фосфорилюється і активується під час мітозу, що необхідно для формування веретена поділу і цитокінезу (Сацаєеєї і співавт., 2000; Маїзитой і співавт., 2004;
Рагк їі співавт., 2009) (Абе і співавт., 2007). Інші його властивості щодо стимулювання росту і антиапоптотичні властивості включають пригнічення експресії ро3 і фосфорилювання гістонів (Рак і співавт., 2006; 7уКома і співавт., 2006) (Мапа і співавт., 2007). РВК був класифікований як раково-тестикулярний антиген (Абе і співавт., 2000; Раїк і співавт., 2006), і, як було виявлено, він надмірно експресується при багатьох видах раку.
ДНК-полімераза, дельта-3, додаткова субодиниця (РОЇ 03)
Комплекс ДНК-полімерази дельта бере участь у реплікації і репарації ДНК. Він складається із ядерного антигену клітин, що проліферують (РСМА), фактора реплікації С, що складається з декількох одиниць, і полімеразного комплексу із 4 субодиниць: РОЇ О1, РОЇ 02, РОГ ОЗ і РОЇ 04 (Ци ї МУатптгіск, 2006). РОГОЗ відіграє ключову роль у ефективній реактивації РОМА під час циклів дисоціації-асоціації РОЇ -дельта під час стадії елонгації реплікації ДНК (Мазиаа і співавт., 2007). 265 протеасома (Ргозоте, тасгораїп), неАТФазна субодиниця, 14 (РОМО14)
РБЗМОТ14 є компонентом 265 протеасоми. Вона належить до комплексу 195 (195 структура сар; РА70О0), який забезпечує деубіквітинування субстрату під час протеасомної деградації (Зраїаго і співавт., 1997). Надмірний рівень експресії РОМО14 в клітинах ссавців впливає на проліферацію клітин і на відповідь на дію цитотоксичних препаратів, таких як вінбластин, цисплатин і доксорубіцин (браїаго і співавт., 2002). Пригнічування РОМО14 у клітинах Нега під час дії 5іРНК приводило до зменшення життєздатності клітин і до підвищення рівня поліубіквітинованого білка (СаїПегу і співавт., 2007). Інгібування експресії РОМО14 при дії віРНК суттєво впливає на життєздатність клітин, призводячи до затримки клітин у С0-С:1-фазі, що зрештою веде до старіння (Вутпе і співавт., 2010). 265 протеасома (Ргозоте, тасгораїп), АТФазна субодиниця, 2 (РОМО2) РОМО2 є частиною 268-протеасомної системи. Вона є членом сімейства | піріє-А АТФаз, який виявляє шапероноподібну активність. Було продемонстровано, що ця субодиниця взаємодіє з кількома базальними факторами транскрипції, так що, на додаток до участі у протеосомному шляху, ця субодиниця може бути задіяною у регуляції транскрипції. Було показано, що 268-протеасомна система в скелетних м'язах може активуватися за рахунок ТМЕ-альфа (Тап і співавт 2006). У трансгенних мишей, яким впроваджено ген НВ»Х і які є носіями регуляторного гена НВх гепатиту
В у своїй зародковій лінії, і у яких розвивається гепатоцелюлярна карцинома, РОМС2 та інші протеасомні субодиниці експресуються на високому рівні у тканинах пухлин (Сиі і співавт., 2006). Рівні мРНК для АТФазної субодиниці РОМСОС2 комплексу 195 збільшувалися при раковій
Зо кахексії (Сотрвагеї і співавт., 1999).
Білок тирозинкіназа 2 (РТК2)
РТК2 є безрецепторною тирозинкіназою, яка модулює інтегриновий сигнальний шлях і може прискорювати ріст пухлини, її прогресування і утворення метастазів (Сіадіпів і співавт., 2009); (Нацск і співавт., 2002); (7Нао і Сцап, 2009)). Було зроблено припущення, що РТК2 є маркером канцерогенезу і прогресування раку (Би і співавт., 2002; Тнпеоспагів і співавт., 2009; дап і співавт., 2009), її надмірна експресія та/або підвищена активність спостерігається у дуже багатьох ракових пухлинах людини, включаючи рак шлунка. РТК2 також передає сигнали по низхідній від гастринового рецептора, що сприяє проліферації клітин раку шлунка (І і і співавт., 20085). Було показано, що 8 956 карцином шлунка є носіями вірусу Епштейна-Барр (ЕВМ). Для інфікованих ЕВМ субліній клітин раку шлунка людини є характерним підвищене фосфорилювання за участю РТКАЗ (Каввів і співавт., 2002). Рівень фосфорилювання тирозина за участю РТКАІ2 у клітинах епітелію шлунка знижується за рахунок дії садА-позитивного продукту
Неїїсобасіег руїогі.
Тетраспанін 1 (Т5РАМІ) і тетраспанін 8 (ТРАМВ)
ТОРАМІ і Т5РАМ8 належать до сімейства тетраспанінів, для яких характерні чотири трансмембранні домени і внутрішньоклітинний М- і С-кінець і які приймають участь в різних процесах, включаючи клітинну адгезію, рухливість клітин, активацію і інвазію пухлини. Вони часто утворюють великі молекулярні комплекси з іншими білками, такими як інтегрини, на поверхні клітини (Татапі і співавт., 2003; Зети і співавт., 2000). Функції ТРАМІ поки що невідомі і можуть включати участь у секреції (ЗсНпо!2 і співавт., 2009). Т5РАМІ надмірно експресується в деяких видах пухлин, часто у кореляції зі стадією, прогресуванням і гіршими результатами для пацієнта. Слід завважити, що повідомлялося про те, що він був надмірно експресований у 56,98 95 із 86 хворих на рак шлунка, і спостерігалася позитивна кореляція зі стадією хвороби, інфільтрацією і станом лімфовузлів і негативна кореляція з виживаністю і ступенем диференціації пухлини (СНеп і співавт, 2008). Повідомлялося, що ТОРАМВ є геном, що був пов'язаним із метастазами у багатьох видів пухлин (РМШ: 16467180). Для раку шлунка і кишечнику експресія Т2РАМВ пов'язана з несприятливим прогнозом (РМІЮ: 16849554).
Пальцеподібний білок 598, що містить цинк (2МЕ598) 2МЕ598 є пальцеподібним білком, що містить цинк, із поки що невідомими функціями. бо Дезінтегрин і металопротеїназа 10 (АСАМ-10)
АБАМ-10 приймає участь в ангіогенезі, розвитку пухлини і онтогенезі. Він експресується на високому рівні в карциномі шлунка. Селективні інгібітори АБАМ-10 проходять зараз клінічні дослідження як препарати для лікування раку. (РМІОЮ: 19408347)
Матрична металопротеїназа 12 (ММР 12)
ММРІ12 є цинк-залежною ендопептидазою, що розкладає еластин і багато інших матричних і нематричних білків і яка задіяна у міграції макрофагів і інгібуванні ангіогенезу (Спакгабогі і співавт., 2003; СНапаїйег і співавт., 1996; Запо, 1998). Вона також відіграє роль у патологічних процесах руйнування тканин, таких як астма, емфізема і хронічна обструктивна хвороба легенів (ХОХЛ), ревматоїдний артрит і ріст пухлин (Саїадо і співавт., 2003; УМаїЇасе і співавт., 2008).
Обговорювалася доцільність використання інгібіторів ММР12 як препаратів для лікування цих захворювань (Спигу і співавт., 2007; Моптап, 2009). Часто спостерігається надмірна експресія
ММРІ2 при захворюванні на рак, де її функції є неоднозначними. Хоча вона може мати відношення до розчинення позаклітинного матриксу і, у такий спосіб, до утворення метастазів, вона може також інгібувати ріст пухлин шляхом продукування ангіостатину, який негативно впливає на ангіогенез. Повідомлялося про підвищену експресію ММР12 у хворих на рак шлунка, і було показано, що це має сприятливий вплив. Було показано, що вона негативно корелює зі щільністю мікросудин, МЕСЕ, ступенем диференціації пухлини, судинною інвазією, метастазами у лімфатичні вузли і ймовірністю рецидиву. Пацієнти з надмірною експресією ММР12 показували суттєво кращу виживаність (СНепа і співавт., 2010; 7Напд і співавт., 2007р; 7Напад і співавт., 2007а).
Рибонуклеотидредуктаза М2 (АВМ2) вВАМ2 Є одною із субодиниць рибонуклеотидредуктази, яка продукує дезоксирибонуклеотиди із рибонуклеотидів. Надмірна експресія ВАМ2 спостерігалася в пухлинах, включаючи рак шлунка, вона підвищує метастатичний потенціал (РМШ: 18941749) (РМШ: 19250552) віРНК-опосередкований "нокдаун" АНМА2 уповільнює ріст пухлин в організмах різних біологічних видів (миша, пацюк, мавпа) (РМІОЮ: 17929316; РМІЮ: 17404105).
Трансмембранна протеаза, серин 4 (ТМРА554)
ТМРАБ554 є трансмембранною серин-протеазою типу ІЇ, яка знайдена на поверхні клітин, що мають високий рівень експресії у тканинах декількох видів пухлин, включаючи рак підшлункової
Зо залози, товстої кишки і шлунка. Біологічні функції ТМРА554 при раку поки що невідомі.
ТМРА5Б54 має чотири сплайс-варіанти (со і співавт., 2001; баулазакі і співавт., 2004).
Експресія у карциномі яєчника корелювала зі стадією (Замавзакі і співавт., 2004). ТМРА554 є значно підвищеним у тканинах раку легенів, і віРНК-опосередкований "нокдаун" ТМРА554 при лікуванні малими інтерферуючими РНК в лініях клітин раку легенів і товстої кишки був пов'язаний зі зменшенням інвазії клітин і адгезії клітин на матриксі, а також із модуляцією проліферації клітин (дипа і співавт., 2008).
Дейодиназа, йодтиронін, тип ІІ (0102) рІО2 перетворює прогормон тироксин (14) у біологічно активний 3,3'5-трийодтиронін (13).
Він експресується на високому рівні у щитоподібній залозі, і було виявлено, що його експресія та/або активність розрегульована при раку щитоподібної залозі (де 50!и7а Меуєеєг" і співавт., 2005) (Агпаїаі і співавт., 2005). Проте його було також виявлено в інших тканинах, таких як нормальні тканини легенів і тканини раку легенів (УУ/амт2уп5Ка і співавт., 2003), і в пухлинах мозку (Мигакаті і співав., 2000).
Білок З (СЕ2ВРЗ), що зв'язує МРНК гена інсуліноподібного фактора росту 2 ОО І2Е2ВРЗ головним чином міститься у ядрі, де він зв'язує мРНК гена ІСБЕ2 і пригнічує її трансляцію. Він відіграє роль в ембріогенезі, і його експресія є низькою у тканинах дорослих. У пухлинних клітинах може спостерігатися високий рівень його експресії, ії, таким чином, його вважають онкофетальним білком (Гіао і співавт., 2005). Було виявлено, що при багатьох видах раку, включаючи рак шлунка, він надмірно експресується, що пов'язано з несприятливим прогнозом (Чепуд і співавт., 2009)(Уіапуд і співавт., 2006). Пептиди, що були отримані із ІШЕ2ВРЗ, перевірялися в дослідженнях протиракової вакцинації (Копо і співавт., 2009).
Ламін В1 (І ММВ1)
Ламін ВІ є білком ядерної ламіни і він бере участь в забезпеченні стабільності клітинного ядра, в хроматинових структурах і в експресії генів. На ранніх стадіях апоптозу ламін розкладається (Меатаїї і співавт., 1995) (Заю і співавт., 2008; (Зайо і співавт., 2008а; (Заю і співавт., 2009). І! ММВІ до деякої міри експресується в майже усіх нормальних соматичних клітинах, і раніше проведені дослідження показали, що його вміст може зменшуватися під час патологічних процесів при деяких видах раку, включаючи рак шлунка (Моз5 і співавт., 1999).
Було показано, що при інших видах раку, таких як гепатоцелюлярна карцинома, І ММВ1 експресується на високому рівні і його вміст позитивно корелює зі стадією розвитку пухлини, розміром і кількістю вражених лімфовузлів (І іт і співавт., 2002).
Сімейство сигнальних білків типу Муіпдієз5 вірусів ММТУ, що мають інтеграційний модуль, член 5А
МУ/МТ5А є сигнальним білком, що секретується, задіяним у процесах розвитку і в онкогенезі.
Канонічне сигналювання за участю М/МТ5А через рецептори Нтгі27Ієй і ГАРБ/ АРб приводить до підтримки стовбурових клітин/попередників, в той час як неканонічне сигналювання за участю
МУ/МТ5А через рецептори Нгі27Ієй і ВОР2/РТК/ВУК контролює полярність тканин, їх адгезію або рух, наприклад, на межі поділу пухлина/строма, що призводить до інвазії пухлин (Каїой і Кап, 2007). Він може відігравати роль супресора у деяких ракових пухлинах, але експресується на високому рівні в інших пухлинах, включаючи рак шлунка, де він сприяє прогресуванню і утворенню метастазів і призводить до несприятливого прогнозу (Гі і співавт., 2010) (Уататою і співавт., 2009) (Кигауовнпі і співавт., 2006).
Білок активації фібробластів, альфа (ЕАР)
ЕАР є інтегральною мембранною желатиназою. її передбачувана серин-протеазна активність може відігравати роль у контролі росту фібробластів або епітеліально- мезенхімальних взаємодіях під час розвитку і відновлення тканин і епітеліального канцерогенезу (Зсапіап і співавт., 1994). ЕАР може відігравати певну роль у рості ракової пухлини, розвитку метастазів і ангіогенезі за рахунок процесів адгезії і міграції клітин, а також швидкої деградації компонентів ЕСМ. Він є присутнім на пухлинних клітинах, які проникають до
ЕСМ, у реактивних раково-асоційованих фібробластах і клітинах ендотелію, що беруть участь в ангіогенезі, але не в неактивних клітинах того ж типу. (Ооі2під і співавт., 2005; Кеппеаду і співавт., 2009; Венід і співавт., 1993; Вецйід і співавт., 1994; Зсапіап і співавт., 1994; 7Напд і співавт., 2010). Біла виявлена експресія ЕАР у клітинах раку шлунка і асоційованих фібробластах строми (Ні і співавт., 2010) (СНеп і співавт., 2006)(Могі і співавт., 2004; ОКада і співавт., 2003). В моделі миші було показано, що клітини, які експресують БАР, є обов'язковим імуносупресивним компонентом мікросередовища, що оточує пухлину (Ктатап і співавт., 2010). У дослідженнях протипухлинної вакцинації на моделі миші ЕАР успішно використовувався як мішень для СОвч і бра Т-клітинної відповіді (І оєйієг і співавт., 2006; М/еп і співавт., 2010), (І ее і співавт., 2005),
Зо (Раззпасні і співавт., 2005).
Комплекс білка Соаютаег, субодиниця гамма (СОР); комплекс білка Соаютаег, субодиниця гамма 2 (СОРО); комплекс білка Соаїютаег, субодиниця бета 1 (СОРВІ1)
СОРО, СОРО2 і СОРВІ є субодиницями комплексу білка соаїте", який також має назву цитозольного білкового комплексу 1 (СОРІ), який пов'язаний із везикулами, що не покриті клатрином. Везикули, що покриті СОРІ, є посередниками ретроградного транспорту із апарату
Гольджі назад до ЕВ і транспорту всередині апарату Гольджі (УМаїбоп і співавт., 2004). Вони можуть також бути задіяними в антероградному транспорті (МісКе! і співавт., 1998).
Ретроградний транспорт регулює, серед інших, залежний від ЕСЕ (епідермального фактора росту) ядерний транспорт ЕСЕВ (рецептора епідермального фактора росту), який зв'язується з
СОР (Мапа і співавт., 2010). Було показано, що СОРС надмірно експресується в клітинах раку легенів і тканинах ендотелію мікросудин ракової пухлини легенів (Раїк і співавт., 2008).
Послідовність повсюдно експресованого СОРС2 на 80 95 ідентична послідовності СОРС (Віадіїко і співавт., 1999). СОРОФІ2 може утворювати СОРІ-подібний комплекс замість СОР, який, ймовірно, є функціонально надмірним (Ешаїзитоїгїі і співавт., 2000). Нокдаун СОРВІ у клітинній лінії, яка експресує ген трансмембранного регулятора муковісцидозу (СЕТВ), дав змогу припустити, що комплекс білка Соаїотег бере участь у транспорті СВЕТА у плазматичну мембрану (Оеппіпа і співавт., 1992), (Ваппукни і співавт., 2000).
Фермент, що кон'югує з убіквітином Е25 (СВЕ25)
ИВЕ25 є допоміжним фактором комплексу, що стимулює анафазу (АРС), ЕЗ3- убіквітинлігазою, яка регулює вихід клітин зі стадії мітотичного поділу і фази 1 за рахунок націлювання на регулятори клітинного циклу. ОВЕ25 подовжує убіквітинові ланцюги після того, як субстрати були попередньо піддані убітиквінуванню іншими компонентами (М/и і співавт., 2010). ОВЕ25 є також націленим на білок МНІ для протеасомної деградації, у такий спосіб стабілізуючи НІБ-1-альфа (іт і співавт., 2008) і, можливо, підтримуючи проліферацію, епітеліально-мезенхімальний перехід і утворення метастазів (Спеп і співавт., 2009) (дипа і співавт., 2006). ОВЕ25 є надмірно експресованим у декількох видах пухлин.
Член сімейства кінезинів 11 (КІЕТ11)
КІЕ11 є необхідним для формування біполярного мітотичного веретена. Було виявлено, що бо він надмірно експресується у декількох видах ракових пухлин, часто спостерігається кореляція із параметрами клінічної патології (іш ії співавт., 2010), (Реуге і співавт., 2010). Невеликі молекули інгібіторів КІБ11, такі як З-тритил-І-цистен (511 С), які були розроблені як потенціальні препарати проти раку, затримують клітини в мітозі і сприяють апоптозу ракових клітин (Т5иці і співавт., 2009), (УМінйеПіге і співавт., 2010), (Оіпд і співавт., 2010). В клінічних дослідженнях було показано, що інгібітори КІЄ11 виявляють лише помірну активність (Каап і співавт., 2010; Типдиіві і співавт, 2010; М/НеПіге і співавт., 2010; 7Напа і Хи, 2008).
Білок із дезінтегриновим і металопротеїназним доменом 8 (АСАМВ8)
Спочатку вважали, що АБАМВ8 є імуноспецифічним білком АБАМ, але його виявили також в клітинах інших типів, часто за умов, яки були пов'язані з запаленням і реконструкцією ЕСМ, включаючи ракові пухлини і респіраторні захворювання, такі як астма (Коїег і співавт., 2009).
Багато видів білків АБАМ, включаючи АВАМВ8, експресуються у злоякісних пухлинах людини, де вони беруть участь у регулюванні активності фактора росту і функцій інтегрину, що призводить до стимулювання росту і інвазії пухлин, хоча точні механізми цих процесів поки що невідомі (Моспігикі і ОКада 2007). У пухлинах шлунка миші рівень АЮАМ8 та інших білків АСАМ є підвищеним, ймовірно, завдяки активації передачі сигналу від рецептора ЕСЕВ (Овпйіта і співавт., 2011).
Гомолог білка 6 циклу поділу клітин (5. сегемівіає) (СОСб)
СОС є важливим для ініціювання реплікації ДНК. Він локалізований у ядрі під час С1, але переходить у цитоплазму на початку фази 5. СОСб також регулює активацію реплікації в точці звірення шляхом взаємодії з АТА (Мовпіда і співавт., 2010). Порушення регуляції СОСб може призвести до інактивації локусу ІМКА/АВЕ, який кодує три важливих гена-супресора пухлин: рібіМКаа і ріІБІМКАЮ, обидва є активаторами ретинобластомного шляху, і АВЕ, активатора ро5З3 (Соплаіе; і співавт., 2006). віРНК-опосередкований "нокдаун" СОСб може перешкоджати проліферації і сприяти апоптозу (Гай і співавт., 2006). СОСб є надмірно експресованим у ракових пухлинах, включаючи рак шлунка (МаКатига і співавт., 2007) («ТзиКатоюй і співавт., 2008).
Рецептор фактора коагуляції ІІ Е2А (тромбіну) (Б28)
Е2В, який також має назву рецептора, що активується протеїназами (РАВ), є С-протеїн- зв'язаним рецептором. Сигнали РАНІ, РАВ2 і РАНА можуть регулювати вивільнення кальцію
Зо або активацію міоген-активованої протеїнкінази і приводити до агрегації тромбоцитів, релаксації судин, проліферації клітин, вивільнення цитокінів і запалення (Оікопотороціои і співавт., 2010).
Вважається, що ЕР2Е бере участь у проліферації епітеліальних і пухлинних клітин і в ангіогенезі і є надмірно експресованим у інвазивних і метастатичних пухлинах багатьох видів. Рівні експресії позитивно корелюють із ступенем інвазивності ракової пухлини (Сагсіа-І оре? і співавт., 2010) (опе ї співавт., 2010). У клітинах карциноми шлунка активація Г2А може запустити каскад реакцій, які прискорюють ріст і інвазію пухлинних клітин, наприклад, надмірну експресію МЕ-
Каррав, ЕСЕВ і тенасцин-С (ТМ-С) (Рцітоїю і співавт., 2010). Відповідно, було виявлено, що експресія Г2А у хворих на рак шлунка пов'язана з глибиною інвазії в стінки, перитонеальним поширенням і несприятливим прогнозом (Ецітоїо і співавт., 2008). Були описані моноклональні мишині антитіла до РАНІ людини (АТАР-2), які розпізнають епітоп (ЗЕ І АМРМ) на М-кінці тромбінового рецептора, а також агоніст рецептора пептиду ТЕГ АМРМОК (Ноїепбрегу і
Сотріоп 2002; Мап і співавт., 1996; Хи і співавт., 1995)
Олфактомедин 4 (ОЇ ЕМ4)
ОГЕМ4, чия функція значною мірою невідома, має високі рівні експресії при запаленні епітелію товстої кишки і при декількох видах пухлин у людини, особливо пухлин системи травлення (Козпіаа і співавт., 2007). ОЇ ЕМА є стійким маркером стовбурових клітин у кишечнику людини і він "мітить" субпопуляцію клітин колоректального раку (мап дег Ніїег і співавт., 2009).
ОЇ ЕМА інгібує білок ВОМ-19, що відповідає за апоптоз Напад і співавт., 2004), (Ниапа і співавт., 2010), регулює клітинний цикл і прискорює перехід від 5-фази під час проліферації ракових клітин. Крім того, ОЇ ЕМА пов'язаний з адгезією ракових клітин і метастазуванням (Ми і співавт., 201165). Примусова надмірна експресія ОЇ ЕМА4 у клітинах пухлини передміхурової залози у мишей призводило до прискореного утворення пухлини у тварин із сингенним трансплантатом (7/Напд і співавт., 2004). Було показано, що ОЇ ЕМА4 надмірно експресується при раку шлунка (Аипд і співавт., 2006). Інгібування експресії ОЇ ЕМ4 може викликати апоптоз у присутності цитотоксичних агентів у клітинах ракової пухлини шлунка (Кіт і співавт., 2010). Була також виявлена підвищена концентрація ОЇ ЕМА у сироватці пацієнтів перед операцією з приводу раку шлунка у порівнянні зі здоровими донорами (Оие і співавт., 2009). ОЇ ЕМА був ідентифікований як новий ген-мішень для ретиноєвих кислот (ВА) і агент для деметилювання, як і 5-аза-2- дезоксицитидин. Ці два агенти, як виявилося, є ефективними при лікуванні деяких пацієнтів із 60 мієлоїдною лейкемією (І іш і співавт., 2010).
Набір Тну-1 сеї зипасе апіїдеп (ТНУ1)
ТНну-1 (Сб090) є аРІ-заякореним глікопротеїном, який був виявлений на багатьох видах клітин, включаючи Т-клітини, нейрони, клітини ендотелію і фібробласти. ТНу-І бере участь у декількох процесах, таких як адгезія, відновлення нервової тканини, ріст пухлин, пригнічення росту пухлини, міграція, клітинна смерть і активація Т-клітин. (Неде і Надооа 2006Б; Веде і
Надоса 2006) (Чигівіс і співавт., 2010). Тну-1 є, очевидно, маркером для ангіогенезу у дорослих, але не у ембріонів (І ее і співавт., 1998). Окрім того, його вважають маркером різних видів стовбурових клітин (мезенхімальних стовбурових клітин, стовбурових клітин печінки ("овальних клітин") (Мавз5оп і співавт., 2006), кератиноцитів (МаКатига і співавт., 2006) і гематопоетичних стовбурових клітин (Уаталгакі і співавт., 2009). Тну-І експресується на високому рівні у декількох видах ракових пухлин, включаючи рак шлунка і СІЗТ, для яких його пропонували використовувати як маркер (Мапа і Спипа 2008; 7Напа і співавт., 2010) (ОіКопотои і співавт., 2007).
Центросомальний білок 250 кДа (СЕР250)
Сер250 приймає участь у когезії центрів організації мікротрубочок (Мауог і співавт., 2000) Він також має назву цетросомного Мек2-асоційованого білка, або С-Марі, оскільки він локалізуються сумісно із серин/треонінкіназою Мека2 і є її субстратом. МекКаг-кіназа і її субстрати регулюють зв'язок між центросомами (Ваптапуаг" і співавт., 2008). На початку мітозу, коли центросоми розділяються, щоб утворити біполярне веретено, С-Мар! фосфорилюється і потім дисоціює від центросом. Досліди іп міго показали, що надмірна експресія Сер250 пошкоджувала організацію мікротрубочок на центросомі (Мауог і співавт., 2002).
Фактор 1, що індукується гіпоксією, альфа-субодиниця (фактор транскрипції із основним доменом типу спіраль-петля-спіраль) (НІЕТ А)
НІЕТА є чутливою до кисню субодиницею фактора, що індукується гіпоксією (НІР), фактора транскрипції, що є активним в умовах гіпоксії, яка часто спостерігається в пухлинах. Він опосередковує транскрипцію більш ніж 60 генів, задіяних у виживанні, метаболізмі глюкози, інвазії, метастазуванні і ангіогенезі (наприклад, МЕС). НІЕ1 має високий рівень експресії при багатьох видах раку, часто пов'язаних із несприятливим прогнозом, і вважається цікавою мішенню для фармакологічних маніпуляцій (Стіййне і співавт., 2005; Опціпієго і співавт., 2004;
Зо зіоєїїгіпа і співавт., 2004) (7Нопа і співавт., 1999). При раку шлунка НЕЕТА сприяє ангіогенезу (Мат і співавт., 2011), його вміст корелює із розміром пухлини, більш низьким рівнем диференціації, більш пізньою стадією розвитку пухлини, коротшим виживанням (Оіи єї аї. 2011) і частішими метастазами (Уапд і співавт., 2010) (Нап і співавт., 2006; Кіт ії співавт., 2009; ОН і співавт., 2008; Ви і співавт., 2007). Також вважається, що він веде до резистентності до хіміотерапевтичних препаратів, таких як 5-РУ, за рахунок інгібування апоптозу, що викликаний ліками, і знижує внутрішньоклітинне накопичення препаратів (МаКатига і співавт., 2009) (ім і співавт., 2008). Інгібітор НІБ-1 альфа 2-метоксиестрадіол значно знижує метастатичні властивості клітин раку шлунка (Вопуег і співавт., 2009).
Гомолог онкогену У-Кі-газ2 саркоми пацюків Кірстена (КВА5Б)
КВА5 є членом суперсімейства малих ГТФаз і протоонкогеном, що бере участь у ранніх стадіях багатьох шляхів передачі сигналів, таких як МАРК- і АКТ-опосередковані шляхи, які є потенційно онкогенними. Одиночні амінокислотні заміни ведуть до активації мутацій, приводячи до трансформації білків, які відіграють ключову роль у різних злоякісних пухлинах, включаючи рак шлунка (СареїІа і співавт., 1991) Онкогенні мутації КВА5 рідко спостерігаються при раку шлунка. В одному різновиді раку шлунка локус КВА5 був ампліфікованим, що приводило до надмірної експресії білла КВА5. Отже, ймовірно, що ампліфікація гена створює молекулярну основу для надмірної активації КВАЄ при раку шлунка (Міга і співавт., 2009). Мутантні алелі
КВА5 сприяють індукції МЕСЕ, спричиненій гіпоксією (Кікисні і співавт., 2009; 7епд і співавт., 2010). Мутований КВА5 можливо також виявити у сироватці або плазмі пацієнтів, хворих на рак, і тому було запропоновано використовувати його як легко доступний пухлинний маркер (бБогепзоп, 2000). Пептид КНАБ-001 отриманий тільки з одного із двох сплайс-варіантів -
МРО0О4976 (188 амінокислот) і не з сплайс-варіанта - МР20О3524 (189 амінокислот). Сплайс- варіанти відрізняються останнім ексоном, в якому міститься КНА5-001.
Не-5МС субодиниця С комплексу конденсина І (МСАРС)
МСАРа є частиною комплексу конденсина І, який складається із білків сімейства "5ігисіцгаї таїіпієпапсе ої спготобзотев5" (ЗМО) і не-«5ЗМСО білків. Він регулює конденсацію і сегрегацію хромосом під час мітозу (5еїроїа і співавт., 2009). Надмірна експресія МСАРС була виявлена у багатьох пухлинах, включаючи назофарингеальну карциному (їі і співавт., 2010), гепатоцелюлярну карциному (Заїом/ і співавт., 2010) і меланому (Руш і співавт., 2007). Серед бо нормальних тканин МСАРС виявив найвищу експресію в яєчках. Було зроблено припущення,
що він є можливим маркером проліферації і потенціальним прогностичним індикатором раку (Чадег і співавт., 2000).
ДНК-топоізомераза ІІ альфа (ТОРА) і ДНК-топоізомераза ІІ бета (ТОР2В) ТОРА і ТОР2В кодують високогомологічні ізоформи ДНК-топоізомерази, яка регулює і змінює топологічні стани
ДНК під час транскрипції і бере участь у конденсації хромосом, розділенні хроматид, реплікації і транскрипції. Топоїзомераза є мішенню для декількох протиракових препаратів, таких як антрацикліни, і різноманітні мутації були пов'язані з резистентністю до ліків (КеїЇпег і співавт., 2002) (Чаїміпеп і Пи, 2006). ТОРА (не ТОР2В) є дуже важливим для проліферації клітин. Він розташований поблизу онкогена НЕВ2 і надмірно експресується у переважній більшості НЕ!12- позитивних пухлинах молочної залози, але також у пухлинах без НЕН2г-позитивного статусу (Чагміпеп і Пи, 2003) і в багатьох інших видах пухлин. Для одного різновиду раку шлунка також було виявлено, що ТОРА є ампліфікованим і надмірно експресованим, часто одночасно з
НЕНАЗ (Маг!з і співавт., 2002) (Гіапод і співавт., 2008).
Ламінін, гамма 2 (І АМС2)
Ламініни є головними неколагенними компонентами базальних мембран. Вони задіяні в адгезії, міграції, диференціації, сигнальних шляхах і метастазуванні. Гамма 2 ланцюг разом із альфа З і бета З ланцюгами складають ламінін 5. | АМСО2 сприяє у людини інвазії ракових клітин іп мімо. Він на високому рівні експресується пухлинами у людини на лінії інвазії, і рівень експресії корелює з несприятливим прогнозом (Т5иброїа і співавт., 2010). Отриманий завдяки дії ММР-2 продукт розщеплення ламініну 5 може активізувати передачу сигналу від рецептора ЕСЕНВ і сприяти рухливості клітин (5спепк і співавт., 2003). У клітинах карциноми шлунка І АМС2 може індукуватися членами сімейства ЕСЕКВ або М/піба, а інвазивна активність, як було показано, залежить від І АМС2 (Т5ирброїа і співавт., 2010) (УуУататоїйо і співавт., 2009).
Арил-вуглеводневий рецептор (АНА)
АНА зв'язує планарні ароматичні вуглеводні, такі як ТХДД (2,3,7,8-тетрахлордібензо-п- діоксин), і опосередковує транскрипцію генів, включаючи ферменти, що метаболізують ксенобіотики, такі як ферменти цитохром Р450. Він також відіграє роль у проходженні клітинного циклу (Ватоомег і співавт., 2010). Вважають, що АНА частково пов'язаний із властивістю діоксину сприяти розвитку пухлини, оскільки йому притаманні проліферативні і антиапоптотичні
Зо властивості і він може призвести до порушення регуляції міжклітинного контакту, диференціації і підвищеної рухливості клітин (У/аїарбе і співавт., 2010) (Оіеїісй і Каіпа 2010) (Мапоуе і співавт., 2008). Експресія АНВ може бути знижена ТагЕ-бета-фактором (Бонг і Абе! 1997; Моїй і співавт., 2001) і індукована М/пі- або бета-катеніновим сигнальним шляхом (Спезіге і співавт., 2004).
Надмірна експресія АНЕ була виявлена при багатьох видах раку, включаючи рак шлунка, де він корелює з частою експресією СУРІАТ (Ма і співавт., 2006). Експресія АНА і ядерна транслокація були вище в раковій пухлині шлунка, ніж у нормальних тканинах, і експресія поступово зростала під час канцерогенезу (Репа і співавт., 2009а). Сигнальний каскад АНА підвищує інвазивний потенціал клітин раку шлунка, ймовірно, шляхом с-Уип-залежної індукції
ММР-9 (Репа і співавт., 20090). В моделі миші експресія конститутивно активного мутанта арил- вуглеводневого рецептора (СА-АНА) призводить до розвитку пухлин у шлунку, що корелює з підвищеною смертністю (Апаегв55о0п і співавт., 2002; Кигпеївом і співавт., 2005). Функція АНА при раку, здається, є неоднозначною, оскільки у декількох дослідженнях була виявлена його здатність пригнічувати розвиток пухлин (СпіизсНпаїадег і співавт., 2010Х(Рап і співавт., 2010).
Рецептор гіалуронан-опосередкованої рухливості (АНАММ) (НММА) НММА можна виявити на поверхні клітин, де він зв'язує гіалуронову кислоту (НА) і взаємодіє з НА-рецептором СО44.
Ця взаємодія відіграє роль у таких процесах, як рухливість клітин, загоєння ран і інвазія пухлин (Сагез і РіїатєКі, 2000). Внурішньоклітисно НММА асоціюється із цитоскелетом, мікротрубочками, центросомами і мітотичним веретеном і бере участь у контролі цілісності мітотичного веретена. НММЕА є надмірно експресованим у тканинах декількох видів пухлин (бонг і Епаєїапа, 2008). Було зроблено припущення, що НА захищає ракові клітини від імунної атаки. Рівень НА у сироватці часто є підвищеним у пацієнтів із метастазами (Оеєїресі і співавт., 1997). НММА був визнаний як перспективний пухлино-асоційований антиген і потенціальний прогностичний індикатор при АМІ. ії хронічному лімфолейкозі. Пептиди, що були отримані із
НММЕАЕ, використовувалися як вакцини проти лейкемії. НММА-001 також перевірялися на імуногенність іп міо, але не використовувалися для вакцинації (Т2апКом і співавт., 2011), (Пагеїіпег і співавт., 2010; 5сПтій і співавт., 2008; ТарагКієміс: і Сіаппороціов, 2010), (Стеєїпег і співавт., 2005). Надмірну експресію НММЕА було також виявлено при декількох інших видах раку, часто це було пов'язано з несприятливим прогнозом. НММЕА також надмірно експресувався при раку шлунка, часто в комбінації з 2044, і було зроблено припущення, що він бо прискорює інвазію і метастазування (І і і співавт., 1999) (І і і співавт., 2000а) (І і і співавт., 200065).
ТРХЗ, зв'язаний із мікротрубочками, гомолог (Хепориз Іаємів) (ТРХ2)
ТРАХ2 є зв'язаним із проліферацією білком, який експресується в 5-, (4(2)- і М-фазах клітинного циклу і який вважають маркером проліферації (Согаєз і співавт., 2010).
Він є необхідним для нормальної нуклеації мікротрубочок, наприклад, для формування мітотичного веретена. ТРХ2 з'єднується з Ашога А і активує її (Віта і Нутап, 2008; Моз і співавт., 2009) Фосфорилювання ТРХ2 за допомогою Роіо-подібної кінази 1 підвищує його здатність активувати Айгога А (ЕсКегаї і співавт, 2009). ТРХ2 є надмірно експресованим у тканинах багатьох видів пухлин і часто надмірно експресується в комбінації з Айгога-А (Авієнтії і співавт., 2010). Прикладами, коли була виявлена надмірна експресія ТРХ2 (часто пов'язана з несприятливим прогнозом або пізніми стадіями), є менінгіома (5щшШатпй і співавт., 2010), рак легенів (Кадага і співавт, 2009), (Гіп і співавт., 2006; Ма і співавт., 2006), (Мапаа і співавт., 1999) і гепатоцелюлярна карцинома (ЗНПідеїб5Ні і співавт., 2009р), (Заїом/ і співавт, 2010), (Мапа і співавт., 2003).
Отже, цей винахід стосується пептиду, що включає послідовність, вибрану з групи послідовностей від 5ЕО ІО МО: 1 до 5ЕО ІЮО МО: 95 або їхній варіант, який принаймні на 80 95 є гомологічним послідовностям від 5ЕС ОО МО: 1 до 5ЕО І МО: 95 або їхнього варіанта, що викликає перехресну реакцію Т-клітин із зазначеним пептидом, де зазначений пептид не є повнорозмірним поліпептидом.
Цей винахід також стосується пептиду, що включає послідовність, вибрану з групи послідовностей від 5ЕО ІО МО: 1 до 5ЕО ІЮО МО: 95 або їхній варіант, який принаймні на 80 95 є гомологічним послідовностям від 5ЕО ІО МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 95, де зазначений пептид або його варіант має загальну довжину між 8 і 100, переважно між 8 і 30 і найбільш переважно між 8 і 14 амінокислот.
Цей винахід також стосується вищезгаданих пептидів, які здатні зв'язуватись з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) класу-І або І людини.
Цей винахід також стосується вищезгаданих пептидів, де пептид складається або по суті складається з амінокислотної послідовності від зхЕО ІЮО МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 95.
Цей винахід також стосується вищезгаданих пептидів, де пептид є модифікованим та/або включає непептидні зв'язки.
Цей винахід також стосується вищезгаданих пептидів, де пептид є злитим білком, зокрема, таким, що містить М-термінальні амінокислоти НІГ А-ОВА антиген-асоційованого інваріантного ланцюга (ІЇ).
Цей винахід також стосується нуклеїнової кислоти, що кодує вищезгадані пептиди за умови, що пептид не є повністю людським білком.
Цей винахід також стосується вищезгаданої нуклеїнової кислоти, яка являє собою ДНК,
КДНК, ПНК, СНК, РНК чи їхню комбінацію.
Цей винахід також стосується вектора експресії, що здатний експресувати вищезгадану нуклеїнову кислоту.
Цей винахід також стосується пептиду, як зазначено вище, нуклеїнової кислоти, як зазначено вище, або вектора експресії, як зазначено вище, для застосування в медицині.
Цей винахід також стосується клітини-хазяїна, як зазначено вище, що містить нуклеїнову кислоту, як зазначено вище, або вектор експресії, як зазначено вище.
Цей винахід також стосується вищезгаданої клітини-хазяїна, яка є антиген-презентуючою клітиною.
Цей винахід також стосується вищезгаданої клітини-хазяїна, де антиген-презентуюча клітина є дендритною клітиною.
Цей винахід також стосується способу отримання згаданого пептиду, причому спосіб включає культивування згаданої клітини-хазяїна і виділення пептиду з клітини-хазяїна або її культурального середовища.
Цей винахід також стосується способу отримання активованих цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) іп міт, причому спосіб включає контактування іп мйго ЦТЛ із навантаженими антигеном молекулами МНС людини І! або ІІ класу, що експресуються на поверхні відповідної антиген- презентуючої клітини протягом періоду часу, достатнього для активації згаданого ЦТЛ шляхом набуття ним специфічності до антигену, де згаданий антиген є будь-яким із згаданих пептидів.
Цей винахід також стосується способу, як тут описано, де антиген навантажують на молекули МНС І або ІІ класу, що експресуються на поверхні відповідної антиген-презентуючої клітини шляхом контакту достатньої кількості антигену з антиген-презентуючою клітиною.
Цей винахід також стосується способу як тут описано, де антиген-презентуюча клітина містить вектор експресії, здатний експресувати згаданий пептид, що містить послідовність від бо ЗЕО ОО МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 33 або згаданий варіант амінокислотної послідовності.
Зо
Цей винахід також стосується активованих цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ), отриманих згідно способу, згаданому вище, які селективно розпізнають клітину, яка аберантно експресує поліпептид, що містить згадану амінокислотну послідовність.
Цей винахід також стосується способу знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта, клітини-мішені якого аберантно експресують поліпептид, що містить будь-яку згадану амінокислотну послідовність, причому спосіб включає введення в організм пацієнта ефективної кількості цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ) згідно з визначеним вище.
Цей винахід також стосується застосування будь-якого пептиду, що описаний тут, нуклеїнової кислоти, що описана вище, вектора експресії, що описаний тут, клітини, що описана тут, або активованого цитотоксичного Т-лімфоцита, що описаний тут, як лікарського засобу або в процесі виробництва лікарського засобу.
Цей винахід також стосується застосування, як тут описано, де лікарський засіб являє собою вакцину.
Цей винахід також стосується застосування, як тут описано, де лікарський засіб виявляє протиракову активність.
Цей винахід також стосується застосування, як тут описано, де згадані ракові клітини є клітинами раку шлунка, раку шлунково-кишкового тракту, колоректального раку, раку підшлункової залози, легенів або нирок.
Цей винахід також стосується конкретних маркерних білків, які можуть використовуватися в прогнозуванні перебігу захворювання у хворих на рак шлунка.
Крім цього, цей винахід також стосується застосування цих нових мішеней для лікування раку.
Як зазначено тут, в літературі було описано, що білки, які кодуються АВІ 1, АСАМ'10, АННИ,
СбСМО2, СОСб, СОКІ, СЕАСАМІ, СЕАСАМ5, СЕАСАМб, СЕАСАМб, СОЇІ6бАЗ, ЕБЇІР253,
ГОб255308, ЕРНА2, ЕВВВ2, ЕВВВЗ, Б28Щ8, БАР, НММА, Н5РООВІ, ІСЕР2ВРЗ, ІТОаВа4, КІБ2О,
КВАБ5, ГАМО2, ГСМ2, МЕТ, ММРІ11, ММР12, ММРЗ, М5Т18, МОБ2, ОГЕМ4, РАЕОМІ, ВАМ,
ТНМ1І, ТМРА554, ТОРА, Т5РАМІ, МУМТ5А, НІНА ї РТК2, надмірно експресуються при раку шлунка у порівнянні з нормальними тканинами шлунка та інших органів (наприклад, печінки, нирок, серця)
Було показано, що білки, які кодуються АВІ 1, АЮАМ1О, АБАМ8, АНА, АБРМ, АТАО2,
ССОС88А, ССМВІ1, ССМО2, ССМЕ2, СОСб6, СОКІ, СЕАСАМІ, СЕАСАМ5, СЕАСАМОб, СЕАСАМБб,
СІСМЗ3, СОІ6АЗ, ЕРНА?2, ЕВВВ2, ЕВВВЗ, Б28А, БАР, НІЕТА, НММА, НЗРООВІ, ІСЕ2ВРЗ,
ІОСАРЗ, ІТОВ4, КІБ11, КІБЄ2С, КВАБ5, ГАМО2, ГСМ2, МЕТ, ММРІ1, ММРЗ, М5Т18, МИС,
МСАРИ, МЕУВ, МОР2, ОЇ ЕМА4, РВК, РІ К4, РРАР2С, РВОМІ, РТК2, ВАМ, БІАН2, ТНУ1, ТОРА,
ТРХ2, Т5РАМІ, ТОРАМ8, ОВЕ25, ОСНІ 5 ї М/МТ5А, відіграють важливу роль в онтогенезі, оскільки вони беруть участь у злоякісному переродженні, рості клітин, проліферації, ангіогенезі або інвазії в нормальні тканини. Існують також деякі докази активності, що пов'язана з захворюванням на рак, у білків, які кодуються ЮМАУСІТО, ЕІБР253, ЕІБЗІ, РОГ 03, РБОМС2,
РБЗМО14 і ТМРА554.
Було показано, що білки, які кодуються РЕОМІ, М/УМТ5А, 5МС4, РРАР2С, СРАЗ8В, ОЇ ЕМА і
ТНУ1, надмірно експресуються та/або відіграють важливу роль у нормальних стовбурових клітинах та/або ракових стовбурових клітинах. Обговорювалася можливість того, що РВОМІ є маркером стовбурових клітин ракової пухлини шлунка, хоча результати досить дискусійні.
Ракові стовбурові клітини є субпопуляцією пухлинних клітин із потенціалом самовідновлення, що необхідно для росту пухлини. Ці клітини знаходяться у спеціалізованих структурах із високим рівнем організації, так званих нішах ракових стовбурових клітин, необхідних для підтримання потенціалу самовідновлення ракових стовбурових клітин.
Було показано, що надмірна експресія білків АНА, АБРМ, АТА02, ССМВІ, ССМОг2, ССМЕ2,
СОКт (2002), СЕАСАМІ, СЕАСАМ5, СЕАСАМб, СЕАСАМб, СОЇ 6АЗ, ЕРНА2, ЕВВВ2, ЕВВВЗ,
Е2В8, ЕАР, НІЕТА, НММА, Н5ЗРООВІ, ІСЕР2ВРЗ, ІТОВ4, КІБТ1, КІР2С, КВА5, ГАМС2, І СМ2,
ІММВ1, МЕТ, ММРІ11, ММРЗ, М5ТІВ, МОСб, МСАРО, МОБ2, ОЇ ЕМ4, РВК, РРАР2С, РВОМІ,
РТК2, ТМРА5Б54, ТРХ2, Т5РАМІ і М/УМТ5А в пухлинах пов'язана з пізніми стадіями захворювання і несприятливим прогнозом для пацієнтів.
Отже, за цим винаходом пропонуються способи ідентифікації тварин, переважно людей, які, ймовірно, хворі на рак шлунка. В одному втіленні ця ймовірність складає від 80 9о до 100 Об.
Один такий спосіб включає визначення рівню принаймні одного з білків МОТ1В, ОСНІ 5, 5МС4,
МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ПШОСВАВ і МОСб у зразку пухлинної тканини, взятому у піддослідної тварини. В одному втіленні зразок отримують під час радикальної хірургічної операції. В іншому втіленні зразок отримують за допомогою голкової біопсії.
Якщо за результатами визначення рівень МОТІ1В, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9,
ООСВАВ або МиИСб у клітинах на 20 95 або більше перевищує їх рівень у доброякісних клітинах епітелію того самого зразка, піддослідна тварина ідентифікується як, ймовірно, хвора на рак шлунка.
Чим більше різних білків із групи, що складається з МОТІ1Н, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМУВ, РРАР2С,
АМІ 9, ШОСВВ ії МОСб, є надмірно експресованими, тим вище ймовірність того, що піддослідна тварина буде ідентифікована як хвора на рак шлунка.
В одному втіленні визначення рівню МОТІТВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМУВ, РРАР2С, АМІ 9, ОСЮСАВ або МОИСб виконують іп зійш. В іншому втіленні визначення рівню МТВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ,
РРАР2С, АМІ 9, ШОСАВ або МОСб виконують іп мійго. В ще одному втіленні визначення рівню
М5Т18, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9, ООСАВ або МИСб виконують іп мімо. У переважному втіленні визначення рівню МОТІВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ОССАВ або МОСб6 виконують методом лазерного мікровисікання тканин з Вестерн-блот аналізом.
В ще одному втіленні визначення рівнів МОТ1В, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9,
ООСВВ або МОС6Є виконують з використанням антитіл, специфічних до МОТІН, ОСНІ 5, 5МС4,
МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСАВ або МОСб. В іншому втіленні визначення рівнів МОТ1В, ОСНІ 5,
ЗМС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ9У, ООСАВ або МИСб виконують методом ПЛР із праймером, специфічним до мРНК, яка кодує МО5ТІ1В, ОСНІ 5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ОСОСВАВ або
МИиИСб. В іншому втіленні визначення рівнів МОТІН, ОСНІ 5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ9,
ООСАВ або МИСб виконують із нуклеотидним зондом, специфічним до мРНК, яка кодує
М5Т1В8, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІЗУ, ООСАВ або МИСб. В ще одному втіленні визначення рівню М5О5ТІТН, ОСНІ 5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСАВ або МОСб виконують
Нозерн-блот аналізом. В іншому втіленні визначення рівню МеТІ1В8, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ,
РРАР2С, АМІ 9, ШОСВАВ або МОСб виконують методом рибонуклеазного захисту. В іншому втіленні для виявлення поліпептидів МОТІВ, ОСНІ 5. 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ООСВВ і
МИСб у зразку біологічної рідини (такої як кров, сироватка, мокротиння, сеча або перитонеальна рідина) використовують імунологічні дослідження, такі як твердофазний імуносорбентний аналіз (ЕГІЗА), радіоіїмуноаналіз (РІА) і Вестерн-блот аналіз. Біоптати, зразки тканин і клітин (таких як яєчника, лімфатичних вузлів, зіскоби епітелію з поверхні яєчника,
Зо біоптати легенів, печінки ії будь-які зразки рідини, які містять клітини (такої як перитонеальна рідина, мокротиння і плевральна рідина) можна перевірити шляхом дезагрегації та/або солюбілізації зразка тканини або клітин і провівши його імуноаналіз на присутність поліпептидів, такий як ЕПІЗА, РІА або Вестерн-блот. Такі зразки клітин або тканини можливо також проаналізувати методом на основі використання нуклеїнових кислот, наприклад, зворотної транскрипції - полімеразної ланцюгової реакції (ЗТ-ПЛР) з ампліфікацією, Нозерн-гібридизації або слот- чи дот-блотингу. Для візуалізації розподілу клітин пухлини всередині зразка тканини можуть використовуватися діагностичні тести, які зберігають структуру зразка тканини, наприклад, імуногістологічне забарвлювання, гібридизація іп 5йй або ЗТ-ПЛР іп 5йи з метою виявити поліпептидний маркер раку шлунка або мРНК, відповідно. Для локалізації пухлинних мас іп мімо можуть використовуватися дослідження з візуалізацією, такі як магнітно-резонансна томографія (МРТ) шляхом введення в організм суб'єкта антитіла, яке специфічно зв'язує поліпептиди М5ТІВ, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9У, ООСАВ або МИСб (особливо поліпептиди, які локалізовані на поверхні клітин), де антитіло є кон'югованим або в інший спосіб з'єднаним із парамагнітною міткою (або іншим елементом, який можна виявити, залежно від методу візуалізації, що використовується); альтернативно, локалізацію неміченого антитіла, специфічного до пухлинного маркера, можна виявити за допомогою вторинного антитіла, з'єднаного з елементом, який можна виявити.
Крім того, за цим винаходом також пропонуються химерні/злиті білки/пептиди, що включають поліпептиди МОТІ1В, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ПОШОСВАВ або МИС і їх фрагменти, включаючи функціональні, протеолітичні і антигенні фрагменти. Партнер по злиттю або сегменти гібридної молекули принагідно постачає епітопи, які стимулюють СО4- Т-клітини.
СоО4: -стимулюючі епітопи добре відомі фахівцям в цій галузі техніки і включають епітопи, що були ідентифіковані в правцевому анатоксині. В ще одному переважному втіленні пептид є злитим білком, зокрема, що містить М-термінальні амінокислоти НІ А-ОВ антиген-асоційованого інваріантного ланцюга (Ії). В одному втіленні пептид за винаходом є усіченим білком людини або злитим білком, отриманим із білкового фрагмента і іншої поліпептидної частки за умови, що частка біологічного компонента людини включає один або більше амінокислотних послідовностей за винаходом.
Антитіла проти поліпептидів МОТІВ, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ОЮОСВАВ або 60 МИиИСб, проти химерних/злитих білків/лептидів, що включають поліпептиди М5ТІ1ВА, СНІ,
ЗМС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9У, ОШОСАВ або МИОСб, а також проти фрагментів поліпептидів
М5Т1В8, ОСНІ5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСВАВ або МОИСб, включаючи протеолітичні і антигенні фрагменти, і проти химерних/злитих білків/лептидів, що включають ці фрагменти, також є предметом цього винаходу. Крім того, способи використання таких антитіл для прогнозування перебігу захворювання у хворих на рак, і на рак шлунка зокрема, також є предметом цього винаходу.
Антитіла за винаходом можуть бути поліклональними антитілами, моноклональними антитілами та/або химерними антитілами. Лінії іморталізованих клітин, які продукують моноклональні антитіла за винаходом, також є предметом цього винаходу.
Фахівцю в цій галузі зрозуміло, що в деяких випадках підвищена експресія М5ТІА, ОСНІ 5,
ЗМС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ9У ООСАВ або МИСб як ген-маркерів пухлин свідчить про несприятливий прогноз для суб'єктів, хворих на рак шлунка. Наприклад, відносно підвищені рівні експресії МОТІВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСАВ або МОИСб можуть бути ознакою відносно великої первинної пухлини, більш високого пухлинного навантаження (наприклад, більшої кількості метастазів) або відносно більш злоякісного фенотипу пухлини.
Чим більше різних білків із групи, що включає МОТ1В, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9,
ООСВВ і МОСб, мають надмірну експресію, тим гіршим є прогноз.
Діагностичні і прогностичні методи за винаходом включають використання відомих методів, наприклад, методів з використанням антитіл для виявлення поліпептидів МеТІА, СНІ 5,
ЗМС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9У, ООСВАВ і МИОСб, і методів на основі гібридизації та/або ампліфікації нуклеїнових кислот для виявлення МРНК М5ТІВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С,
АМІ9, ШОСВВ і МОСб.
Крім того, оскільки швидке руйнування пухлинних клітин часто приводить до утворення аутоантитіл, маркери раку шлунка за винаходом можливо використовувати в серологічних дослідженнях (наприклад, аналіз зразків сироватки суб'єкта з використанням методу ЕГІ5ЗА) для виявлення антитіл проти МОТІВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ООСВАВ або МОСб в організмі суб'єкта. Рівні аутоантитіл, специфічних до поліпептидів МОТІН, ОСНІ 5, 5МС4, МЕУВ,
РРАР2С, АМІЗ9У, ООСАВ і МИОСб, які є принаймні приблизно втричі вищими (і переважно принаймні у 5 або 7 разів вищими, найбільш переважно принаймні у 10 або 20 разів вищими) за
Зо рівні у контрольному зразку, є ознакою раку шлунка.
Локалізовані на поверхні клітин, внутрішньоклітинні і секретовані поліпептиди М5Т1В,
СНІ 5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСВВ ї МОСб усі можуть бути використані для аналізу біоптатів, наприклад, зразків тканин або клітин (включаючи клітини, отримані зі зразків рідини, такої як перитонеальна рідина) для ідентифікації біоптатів тканин або клітин як такі, що містять клітини раку шлунка. Біоптат може бути проаналізованим у вигляді інтактної тканини чи зразка цільних клітин, або зразок тканини чи клітин може бути дезагрегованим та/або солюбілізованим, якщо це необхідно для конкретного виду діагностичного тесту, який треба виконати. Наприклад, біоптати чи зразки можна піддати аналізу у вигляді цільних тканин або цільних клітин на поліпептиди МТВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ОШОСВВ і МОСб або на рівні мРНК іп віш, наприклад, використовуючи імуногістохімічні методи, гібридизацію мРНК іп 5йи або ЗТ-ПЛР іп 5йш. Кваліфікованому фахівцю відомо, як обробити тканини або клітини для аналізу на поліпептиди чи на рівень мРНК імунологічними методами, такими як ЕГІ5А, імуноблотинг чи еквівалентними методами, або для аналізу рівнів мРНК методом на основі використання нуклеїнових кислот, такими як ЗТ-ПЛР, Нозерн-гібридизації або слот- чи дот-блотингу.
Набори для визначення рівнів експресії МОТІ1В, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9,
ОСА і МОСб.
Предметом цього винаходу є набори для виявлення підвищеного рівня МОТІА, СНІ 5,
ЗМС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСВАВ і МОСб як генів-маркерів раку шлунка у суб'єкта. Набір для виявлення поліпептидного маркера раку шлунка переважно містить антитіло, яке специфічно зв'язує вибраний поліпептидний маркер раку шлунка. Набір для виявлення маркера раку шлунка мРНК переважно містить одну або більше нуклеїнових кислот (наприклад, один або більше олігонуклеотидних праймерів або зондів, ДНК-зондів, РНК-зондів або матриць для синтезу РНК-зондів), які специфічно гібридизуються з мРНК М5ТІ1А, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ,
РРАР2С, АМІ 9, ШОСАВ і МОСб.
Зокрема, набір на основі антитіл може використовуватися для виявлення присутності та/або визначення рівню поліпептиду М5ТІВ, ОСНІ 5, 5МОС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСВВ і МОСб, специфічно зв'язаного з антитілом або його імунореактивним фрагментом. Набір може містити антитіло, активне по відношенню до антигену, і реагент для виявлення продукту реакції антитіла з антигеном. Такий набір може бути комплектом ЕГІБА і може включати контроль бо (наприклад, визначену кількість конкретного поліпептидного маркера раку шлунка), за потреби первинні і вторинні антитіла, і будь-які інші необхідні реагенти, такі як компоненти, що аналізують, субстрати ферментів і колірні реагенти, як описано вище. Альтернативно, діагностичний набір може являти собою набір для імуноблот-аналізу, як правило, містить компоненти і реагенти, як тут описано.
Набір на основі нуклеїнових кислот може використовуватися для виявлення та/або визначення рівня експресії МОТІВ8, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9, ООСВВ і МОСб шляхом виявлення та/або визначення кількості МРНК М5ТІВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С,
АМІ9, ПШОСВАВ і МОСб у зразку, такому як біоптат тканин або клітин. Наприклад, набір для проведення ЗТ-ПЛР для визначення підвищеної експресії МОТІ1В, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ,
РРАР2С, АМІ9У, ШОСАВ ії МОСб переважно містить олігонуклеотидні праймери у кількості, достатній для проведення зворотної транскрипції мРНК як маркера раку шлунка в кКДНК і ПЛР- ампліфікацію КДНК як маркера раку шлунка, і переважно містить також матричні молекули і праймери для проведення відповідних контрольних ПЛР-реакцій і внутрішні контролі для кількісного визначення. Фахівцю в цій галузі зрозуміло, як вибрати відповідні праймери для проведення зворотної транскрипції і ПЛР-реакцій і відповідні контрольні реакції, які необхідно провести. Таку настанову можна знайти, наприклад, у ЕР. А!й5и!ибреї! єї аїЇ., Сцтепі Ргоюсої!5 іп
Моїесшіаг Віоіоду, допп У/Пеу б Боп5, Мем Моїк, М.У., 1997. Фахівцям в цій галузі техніки відомі численні варіанти проведення ЗТ-ПЛР. Цілеспрямовану доставку імунотоксинів до МТВ,
СНІ 5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ООСВАВ і МОСб як до терапевтичних мішеней можливо проводити як метод лікування і профілактики раку шлунка. Наприклад, молекула антитіла, що специфічно зв'язує локалізований на поверхні поліпептид МТВ, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ,
РРАР2С, АМІ 9, ШОСВВ ії МОСб, може бути кон'югованою з радіоїзотопом або іншою токсичною сполукою Кон'югати антитіл вводять суб'єкту, так що зв'язування антитіла з його спорідненим поліпептидом раку шлунка приводить до цілеспрямованої доставки терапевтичної сполуки до клітин раку шлунка, у такий спосіб надаючи лікувальної дії хворим на рак.
Терапевтичним агентом може бути токсин, радіоіїзотоп, лікарський препарат, хімічна речовина або білок (див., наприклад, Вега еєї аї!.). "РнаптасокКіпеїїс5 апа апіййитог асімйу оба рімаіепі аїівигіде-віабіїйгей Гм іттипоїюхіп м/йй ітргомейд апіїдеп Біпаіптд ю епВ2г" Сапсег Незв. 59:4018-4022 (1999)). Наприклад, антитіло може бути зв'язане або кон'юговане з бактеріальним токсином (наприклад, дифтерійним токсином, ендотоксином Рз5епдотопабх А, холерним токсином) або рослинним токсином (наприклад, рицином) для цілеспрямованої доставки токсину до клітин, що експресують М5ТІВ, ОСНІ5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ООСВВ і
МИС. Цей імунотоксин може бути доставлений до клітини, і після зв'язування локалізованого на поверхні поліпептидного маркера раку шлунка токсин, кон'югований із антитілом, специфічним до маркера раку шлунка, доставляється до клітини.
Крім того, якщо для будь-якого поліпептиду із МОТ1В, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9,
ООСВВ і МОСб існує специфічний ліганд (наприклад, ліганд, що зв'язує білок, локалізований на поверхні клітини), цей ліганд можна використовувати замість антитіла для націлювання токсичної сполуки на клітину раку шлунка, як описано вище.
Термін "антитіла" використовується в тут у широкому сенсі і включає як поліклональні, так і моноклональні антитіла. На додаток до інтактних молекул імуноглобуліну, до терміну "антитіла" також входять фрагменти або полімери цих молекул імуноглобуліну і гуманізовані версії молекул імуноглобуліну, за умови, що вони виявляють будь-які з бажаних властивостей (наприклад, специфічне зв'язування поліпептидного маркера раку шлунка, доставка токсину до клітини раку шлунка, що експресує ген-маркер раку шлунка на підвищеному рівні, та/або інгібування активності поліпептидного маркера раку шлунка), описаних в цьому документі.
За найменшої можливості антитіла за винаходом слід закуповувати у комерційних підприємств. Антитіла за винаходом можуть бути отримані з використанням добре відомих методів. Кваліфікований фахівець зрозуміє, що для отримання антитіл за винаходом можуть бути використані як повнорозмірні поліпептидні маркери раку шлунка, так і їх фрагменти.
Поліпептид, який буде використовуватися для отримання антитіл за винаходом, може бути повністю чи частково очищеним компонентом природного джерела або може бути отриманий за допомогою технології рекомбінантних ДНК. Наприклад, КкДНК, що кодує поліпептид МТВ,
ИСНІ5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9У, ООСАВ або МИСб, або його фрагмент, може експресуватися в прокаріотичних клітинах (наприклад, бактерій) або еукаріотичних клітинах (наприклад, клітинах дріжджів, комах або ссавців), після чого рекомбінантний білок можна очистити і використати для отримання препарату моноклональних або поліклональних антитіл, які специфічно зв'язують поліпептидний маркер раку шлунка, що був використаний для отримання антитіл.
Фахівцю в цій галузі відомо, що отримання двох або більше комплектів моноклональних або поліклональних антитіл максимально збільшує ймовірність отримання антитіла, що буде мати специфічність та афінність, необхідні для використання за призначенням (наприклад, для
ЕПІЗА, імуногістохімічних методів, візуалізації іп мімо, лікування імунотоксинами. Антитіла досліджують на бажану активність добре відомими методами, відповідно до цілей, у яких мають використовуватися антитіла (наприклад, ЕГІ5А, імуногістохімічні методи, імунотерапія тощо; додаткові відомості щодо отримання і перевірки антитіл див., наприклад, Напом апа ІГапе,
Апііродієв: А І арогаїюгу Мапиаї, Соїд 5ргіпд Натог І арогайїогу Ргез5, Соїд брііпу Натбог, М.М., 1988). Наприклад, антитіла можуть бути досліджені методами ЕЇГІ5А, Вестерн-блотингу, імуногістохімічним забарвлюванням фіксованих формаліном зрізів тканини раку шлунка або замороженої тканини. Після попередніх досліджень іп мій антитіла, які мають використовуватися для терапевтичних цілей або для діагностики іп мімо, досліджують з використанням відомих методів клінічного дослідження.
Термін "моноклональне антитіло" в тому виді, в якому він використовується тут, означає антитіло, отримане із по суті гомогенної популяції антитіл, тобто, індивідуальні антитіла, що складають популяцію, є ідентичними, за винятком мутантних форм, що спостерігаються в природі, які можуть бути присутніми в незначній кількості. Моноклональні антитіла за цим патентом включають "химерні" антитіла, у яких частина важкого та/або легкого ланцюга ідентична або гомологічна відповідним послідовностям в антитілах, отриманих із окремого виду, або які належать до окремого класу чи субкласу антитіл, в той час як решта ланцюга (ланцюгів) ідентична або гомологічна відповідним послідовностям в антитілах, отриманих із іншого виду або які належать до іншого класу чи субкласу антитіл, а також фрагментів таких антитіл, за умови, що вони виявляють бажану антагоністичну активність (Пат. США 4 816 567).
Моноклональні антитіла за винаходом можуть бути отримані гібридомними технологіями. У гіобридомних технологіях мишу або іншу відповідну тварину-хазяїна імунізують імунізуючим агентом для створення лімфоцитів, які продукують або здатні продукувати антитіла, які специфічно зв'язують імунізуючий агент. Альтернативно, лімфоцити можуть бути імунізовані іп міїго.
Моноклональні антитіла можуть також бути створені технологіями рекомбінантних ДНК, такими як описані в патенті США 4 816 567. ДНК, що кодує моноклональні антитіла за винаходом, можна легко виділити і секвенувати з використанням традиційних методик (наприклад, використовуючи олігонуклеотидні зонди, здатні специфічно зв'язуватися з генами, що кодують важкі та легкі ланцюги антитіл миші).
Методи іп міо також придатні для створення одновалентних антитіл. Розщеплення антитіл з метою отримання їх фрагментів, зокрема, Рар-фрагментів, можна провести з використанням стандартних методик, відомих у галузі. Наприклад, розщеплення можна виконати за допомогою папаїну. Приклади розщеплення папаїном описані в заявці УМО 94/29348, опублікованій 22 грудня 1994 р., і в патенті США 4 342 566. В результаті розщеплення антитіл папаїном зазвичай утворюються два ідентичні антиген-зв'язувальні фрагменти, які звуться Рар-фрагментами, кожний з одним антиген-зв'язувальним сайтом і залишковим Ес фрагментом. Обробка пепсином дає фрагмент, який містить два антиген-зв'язувальних сайта і все ж таки здатні поперечно зшиватися з антигеном.
Фрагменти антитіл, чи то з'єднані з іншими послідовностями, чи ні, можуть також включати вставки, делеції, заміни або інші вибрані модифікації окремих частин або амінокислотних залишків за умови, що активність фрагмента не є значно зміненою або пошкодженою у порівнянні з немодифікованим антитілом або фрагментом антитіла. Ці модифікації можуть надати деякі додаткові властивості, такі як видалити/додати амінокислоти, що здатні до дисульфідного зв'язування, підвищити біологічну довговічність, змінити секреторні властивості тощо. У будь-якому випадку, фрагмент антитіла має виявляти біологічну активність, регулювання зв'язування у зв'язувальному домені тощо. Функціональні або активні центри антитіла можуть бути ідентифіковані шляхом мутагенезу конкретної ділянки білка, з послідуючою експресією і перевіркою експресованого поліпептиду. Такі методи є цілком очевидними для фахівця у цій галузі і можуть включати сайт-специфічний мутагенез нуклеїнової кислоти, що кодує фрагмент антитіла.
Антитіла за винаходом можуть додатково включати гуманізовані антитіла або людські антитіла. Гуманізованими формами антитіл нелюдського походження (наприклад, мишині) є химерні імуноглобуліни, ланцюги імуноглобулінів або їх фрагменти (такі як Ем, Раф, Раб" та інші антиген-зв'язувальні послідовності антитіл), які містять мінімальну послідовність, отриману з імуноглобуліну нелюдського походження. Гуманізовані антитіла включають імуноглобуліни бо людини (антитіло-реципієнт), в яких залишки від комплементарної детермінантної групи (СОР)
реципієнта заміщені залишками від СОВА нелюдського походження (антитіло-донор), такого як від миші, пацюка або кроля, що має бажану специфічність, афінність і зв'язувальну здатність. У деяких випадках, Ем каркасні (ЕК) залишки імуноглобуліну людини є заміщеними відповідними залишками нелюдського походження. Гуманізовані антитіла можуть включати залишки, які не були виявлені ні в антитілі-реципієнті, ні в імпортованих СОВА або послідовностях каркаса. Як правило, гуманізоване антитіло буде містити по суті всі з принаймні одного, а зазвичай двох варіабельних доменів, в яких всі або по суті всі із ділянок СОВА відповідають ділянкам імуноглобуліну нелюдського походження і всі або по суті всі із ділянок ЕВ є ділянками консенсусної послідовності імуноглобуліну людини. Оптимально, якщо гуманізоване антитіло містить також принаймні частину константної ділянки імуноглобуліну (Ес), зазвичай ділянку імуноглобуліну людини.
Методи гуманізації нелюдських антитіл добре відомі фахівцю у цій галузі. Загалом, гуманізоване антитіло має один або більше залишків, введених в нього з джерела, яке є нелюдського походження. Ці амінокислотні залишки нелюдського походження часто називають "Імпортними" залишками, які зазвичай беруть із "імпортного" варіабельного домену. Гуманізацію можна по суті провести шляхом заміщення СОВ або послідовностей СОВ гризунів відповідними послідовностями людського антитіла. Відповідно, такі "гуманізовані" антитіла є химерними антитілами (патент США 4 816 567), в яких суттєво менша частина ніж інтактний варіабельний домен людини була заміщена відповідною послідовністю біологічних видів, відмінних від людини. На практиці гуманізовані антитіла є зазвичай людськими антитілами, в яких деякі залишки СОВА і, можливо, залишки ЕВ є заміщеними залишками з аналогічних сайтів антитіл гризунів.
Можуть використовуватися трансгенні тварини (наприклад, миші), які після імунізації набувають здатність продукувати повний спектр людських антитіл в умовах відсутності виробки ендогенного імуноглобуліну. Наприклад, було описано, що гомозиготна делеція гена, що кодує ділянку з'єднання важких ланцюгів антитіла, у химерних клітин і лінії клітин зародків мутантних мишей приводить до повного інгібування виробки ендогенних антитіл. Перенесення генної матриці імуноглобуліну клітин зародків людини приводить до виробки людських антитіл після антигенної стимуляції. Людські антитіла можуть також бути виділені методом фагового дисплея
Зо з комбінаторної бібліотеки.
Антитіла за винаходом переважно вводять суб'єкту у фармацевтично прийнятному носії. Як правило, для надання фармацевтичній композиції ізотонічності використовують відповідну кількість фармацевтично прийнятної солі. Приклади фармацевтично прийнятного носія включають фізіологічний розчин, розчин Рінгера і розчин глюкози. рН розчину переважно має складати приблизно від 5 до 8, і більш переважно приблизно від 7 до 7,5. Додатково пропонуються носії, що включають препарати з тривалим вивільненням, такі як напівпроникні матриці твердих гідрофобних полімерів, які містять антитіла, причому ці матриці мають вигляд сформованих предметів, наприклад, плівок, ліпосом або мікрочастинок. Фахівцю в цій галузі зрозуміло, що певні носії можуть бути більш переважними, залежно від, наприклад, способу введення і концентрації антитіла, що вводиться.
Антитіла можна вводити суб'єкту, пацієнту або в клітину шляхом ін'єкції (наприклад, внутрішньовенної, інтраперитонеальної, підшкірної, внутрішньом'язової) або іншими методами, такими як інфузія, яка гарантує їх доставку у кровотік у ефективній формі. Антитіла можуть також бути введені внутрішньопухлинним або перитуморальним шляхом з метою отримати місцевий, а також системний терапевтичний ефект. Кращими є місцеве або внутрішньовенне введення.
Ефективні дози і режими дозування для введення антитіл можна визначити емпіричним шляхом, такі визначення знайомі фахівцю в цій галузі. Фахівцю в цій галузі зрозуміло, що дози антитіл, які необхідно вводити, залежать, наприклад, від суб'єкта, який отримує антитіла, шляху введення, конкретного типу використовуваних антитіл та інших лікарських препаратів, які вводяться. Типова щоденна доза при застосуванні антитіл як монотерапії може становити від приблизної мкг/кг до 100 мг/кг маси тіла або більше на добу, залежно від вищезгаданих факторів. Після введення антитіл з метою лікування раку шлунка ефективність терапевтичної дії антитіл можна оцінити різними способами, відомими фахівцю в цій галузі. Наприклад, розмір, кількість тал"або розподіл ракових пухлин у шлунку суб'єкта, що отримує лікування, можна контролювати за допомогою стандартних методик візуалізації пухлин. Введене з терапевтичними цілями антитіло, яке затримує ріст пухлини, приводить до скорочення пухлини та/або запобігає розвитку нових пухлин у порівнянні з перебігом захворювання, який би спостерігався за відсутності введення антитіла, є ефективним антитілом для лікування раку бо шлунка.
Оскільки було показано, що білки АВІ 1, АСАМ 10, АНА, ССМО2, СОСб6, СОКІТ, СЕАСАМІ,
СЕАСАМ5, СЕАСАМб, СЕАСАМб, СОЇ 6АЗ, ЕІР253, І 00255308, ЕРНА2, ЕВВВ2, ЕВВВЗ, Г2В,
ЕАР, НММА, Н5РООВІ, ІСБ2ВРЗ, ІТОВ4, КОР2О, КВАБ5, ГАМО2, І СМ2, МЕТ, ММРП, ММРІ2,
ММРЗ, МТВ, МОБ2, ОГЕМ4, РВОМІ, ВАМ2, ТНМУ!, ТМРА554, ТОР2А, ТЗРАМІ, М/МТ5А,
НІЕТА ї РТК2, експресуються на високому рівні принаймні у тканинах при одному різновиді раку шлунка у порівнянні з нормальними тканинами шлунка, інгібування їхньої експресії або активності може бути частиною терапевтичної стратегії при лікуванні або профілактиці раку шлунка.
Принцип антисенс-терапії базується на гіпотезі, що специфічне по відношенню до послідовності пригнічення експресії генів (через транскрипцію або трансляцію) можливо досягти шляхом внутрішньоклітинної гібридизації між геномною ДНК або мРНК і комплементарними антисенсовими сполуками. Утворення такого гібридного дуплексу нуклеїнових кислот заважає транскрипції геномної ДНК, яка кодує пухлинний антиген-мішень, або процесингу/транспорту/грансляції та/або стабільності мРНК пухлинного антигену-мішені.
Антисенсові нуклеїнові кислоти можуть бути доставлені з використанням багатьох підходів.
Наприклад, антисенсові олігонуклеотиди або антисенсові РНК можуть бути введені безпосередньо (наприклад, як внутрішньовенна ін'єкція) суб'єкту у формі, яка забезпечує поглинання клітинами пухлини. Як альтернатива, можна ввести в клітини іп мімо вірусні або плазмідні вектори, що кодують антисенсові РНК (або фрагменти РНК). Антисенс-ефекту можна також досягти сено-послідовностями, однак ступінь фенотипічних змін є дуже непостійним.
Фенотипічні зміни, спричинені ефективною антисенс-терапією, оцінюються згідно зі змінами у, наприклад, рівнях мРНК-мішені, рівнях білка-мішені та/або рівнях активності білка-мішені.
У конкретному прикладі інгібування функції маркера пухлини шлунка шляхом генної терапії з використанням антисенсових конструкцій можна досягти безпосереднім введенням антисенсового РНК-маркера пухлини шлунка. Антисенсовий РНК-маркер пухлини шлунка можна отримати і виділити стандартною методикою, але найбільш легко його отримати транскрипцією іп о міто з використанням антисенсового кДНК-маркера пухлини шлунка під контролем високоефективного промотору (наприклад, Т7-промотору). Введення антисенсового РНК- маркера пухлини шлунка у клітини можна провести будь-яким методом, який застосовують для
Зо безпосереднього введення нуклеїнових кислот, як описано нижче.
Альтернативна стратегія інгібування функцій МОТ1В, ОСНІ 5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9,
ООСАВ або МИСб за допомогою генної терапії включає внутрішньоклітинну експресію антитіл проти МТВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕУВ, РРАР2С, АМІ 9, ООСВАВ або МОСб або фрагментів антитіл проти М5ТІВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСАВ або МИСб. Наприклад, ген (або фрагмент гену), що кодує моноклональне антитіло, яке специфічно зв'язується з поліпептидом
М5Т1А8, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ9У, ООСВАВ або МИСб і інгібує його біологічну активність, ставлять під транскрипційний контроль регуляторної послідовності специфічного (наприклад, тканино-або пухлино-специфічного) гену в межах вектора експресії нуклеїнової кислоти. Вектор потім вводять суб'єкту таким чином, щоби він поглинався клітинами раку шлунка або іншими клітинами, які після цього секретують антитіла проти М5Т1В, ОСНІ 5, МСА,
МЕМВ, РРАР2С, АМІ9У, ООСАВ або МИСб і у такий спосіб блокують біологічну активність поліпептиду МО5ТІ1В, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСАВ і МОСб. Переважно, якщо поліпептиди Мет, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ООСАВ і МОСб присутні на зовнішній поверхні клітин раку шлунка.
У методах, що описані вище, які включають введення і поглинання екзогенної ДНК клітинами суб'єкту (наприклад, трансдукція або трансфекції гену), нуклеїнові кислоти за винаходом можуть бути присутніми у вигляді "оголеної" ДНК або нуклеїнові кислоти можуть міститися у векторі для доставки нуклеїнових кислот до клітин для інгібування експресії білка- маркера раку шлунка. Згаданий вектор може бути комерційно доступним препаратом, таким як аденовірусний вектор (Оцапішт Віоїесппоіодієх, Іпс., Лаваль, Квебек, Канада). Доставка нуклеїнової кислоти або вектора до клітин може здійснюватися за багатьма механізмами. Як один приклад, доставка може здійснюватися ліпосомами, з використанням комерційно доступних ліпосомних препаратів, таких як ліпофектин, ліпофектамін (С3ІВСО-25 ВВІ, Іпс.,
Гейтерсберг, Меріленд, США), суперфект (Оіадеп, Іпс., Гільден, Німеччина) і трансфектам (Рготеда Віоїес, Іпс., Медісон, Вісконсин, США), а також іншими ліпосомами, які були отримані згідно зі стандартними для цієї галузі методиками. Крім того, нуклеїнова кислота або вектор за цим винаходом може бути доставлений іп мімо електропорацією, технологією, доступною у компанії Сепеїгопісв5, Іпс. (Сан-Дієго, Каліфорнія, США), а також за допомогою апарата для сонопорації (ІтаВх Ріаптасеціїйсаї! Согр., Таксон, Аризона, США).
Як ще один приклад, доставка за допомогою вектора може здійснюватися через вірусну систему, наприклад ретровірусну векторну систему, що може пакувати рекомбінантний ретровірусний геном. Рекомбінантний ретровірус може потім бути використаний для інфікування і, у такий спосіб, доставляти до інфікованої клітини антисенсову нуклеїнову кислоту, що інгібує експресію М5ТІВ, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ООСВВ або МИСб. Точний метод введення зміненої нуклеїнової кислоти в клітини ссавців, звичайно, не обмежується використанням ретровірусних векторів. У широкому доступі є інші методики для цієї процедури, включаючи використання аденовірусних векторів, адено-асоційованих вірусних (ААМ) векторів, лентевірусних векторів, псевтотипованих ретровірусних векторів. Можна використовувати також методики фізичної трансдукції, такі як доставка ліпосомами і рецептор-опосередковані та інші механізми ендоцитозу. Цей винахід може використовуватися у комбінації з будь-яким із таких або інших зазвичай використовуваних методів перенесення генів.
Ці антитіла можуть використовуватися також для діагностики іп мімо. Зазвичай антитіла мітять радіонуклідами (такими як "п, 99Тс, 140, 191І, ЗН, 82Р ог 3553, так щоби пухлину можна було локалізувати, використовуючи імуносцинтіграфію. В одному з втілень антитіла або їх фрагменти зв'язуються з зовнішньоклітинними доменами двох або більше таких мішеней, як
М5Т18, ОСНІ5, 5МОС4, МЕМВ, РРАР2С, АМІ 9, ШОСВВ ії МОСб ії константою зв'язування (Ка), меншою ніж 1х10 мкМ.
Антитіла для діагностичного застосування можна мітити зондами, що підходять для виявлення різними методами візуалізації Методи виявлення зондів включають, але не обмежуються ними, флуоресценцію, світлову, конфокальну і електронну мікроскопію, магнітно- резонансну візуалізацію і спектроскопію, флуороскопію, комп'ютерну томографію та позитронну емісійну томографію. Відповідні зонди включають, але не обмежуються ними, флуоресцеїн, родамін, еозин та інші флуорофори, радіоїзотопи, золото, гадоліній та інші лантаноїди, парамагнітне залізо, фтор-18 та інші радіонукліди, що випромінюють позитрони. Крім цього, зонди можуть бути бі- або багатофункціональними і виявлятися більш ніж одним із зазначених методів. Ці антитіла можуть бути безпосередньо або опосередковано мічені вищезгаданими зондами. Прикріплення зондів до антитіл включає ковалентне зв'язування зонда, включення зонда в антитіло і ковалентне прикріплення хелатуючої сполуки для зв'язування зонда, серед
Зо інших добре відомих фахівцю у цій галузі. У разі імуногістохімічних методів зразок хворої тканини може бути свіжим чи замороженим або може бути залитим у парафін і фіксованим за допомогою консерванту, такого як формалін. Фіксовані або залиті зразки зрізів тканин приводять у контакт із міченим первинним антитілом і вторинним антитілом, де антитіло використовується для виявлення експресованих іп 5йи білків МОТІ1В, ОСНІ5, 5МС4, МЕМВ,
РРАР2С, АМІ 9, ШОСАВ і МОСб.
Отже, цей винахід також має відношення до пептиду, що включає послідовність, вибрану з групи послідовностей від 5ЕО І МО: 1 до 5ЕО ІЮО МО: 95 або її варіант, який на 85 95, переважно на 90 95 і більш переважно на 95 95 є гомологічним послідовності від 5ЕС) ІЮ МО: 1 до 5ЕО ІОЮО МО: 95 або її варіанта, який викликає перехресну реакцію Т-клітин із зазначеним пептидом.
Пептиди за винаходом здатні зв'язуватися з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) класу-І людини.
У цьому винаході термін "гомологічний" означає ступінь ідентичності послідовностей двох амінокислотних послідовностей, тобто, пептидних або поліпептидних послідовностей. Згадана вище "гомологія" визначається порівнянням двох послідовностей, що були вирівняні в оптимальних умовах щодо послідовностей, які порівнюються. Послідовності, які тут порівнюються, можуть мати вставки чи делеції (наприклад, розрив і т.п.) при опгимальному вирівнюванні двох послідовностей. Таку гомологічність послідовностей можна розрахувати, створивши вирівнювання за допомогою, наприклад, алгоритму СіивіаМУ. Загальнодоступне
БО програмне забезпечення для аналізу послідовностей, більш конкретно, Месіог МТІ, СЕМЕТУХ або інструменти для аналізу можна знайти у базах даних у вільному доступі.
Фахівець у цій галузі в змозі оцінити, чи будуть Т-клітини, індуковані варіантом конкретного пептиду, вступати в перехресну реакцію із зазначеним пептидом ((Ропад і співавт., 8809-14) (Аррау і співавт., 1805-14; СоІотреїй і співавт., 2730-38;7агетрва і співавт., 4570-77).
Під терміном "варіант" даної амінокислотної послідовності автори винаходу мають на увазі, що бокові ланцюги, наприклад, одного чи двох амінокислотних залишків змінюються (зокрема, шляхом заміни їх боковим ланцюгом іншого природно існуючого амінокислотного залишку чи якимось іншим боковим ланцюгом) таким чином, що пептид все ще здатний зв'язуватися з молекулою НІ А, по суті, у такий же спосіб, як і пептид, що складається з даної амінокислотної 60 послідовності від 5ЕО ІО МО: 1 до 5ЕО ІЮ МО: 33. Наприклад, пептид може бути модифікований так, що він буде принаймні зберігати, чи навіть поліпшувати, здатність взаємодіяти та зв'язуватися зі зв'язувальною щілиною прийнятної молекули МНС, такою як НІ А-А"02 або -ОНЕ, і у такий спосіб принаймні зберігати, чи навіть поліпшувати, здатність зв'язуватися з ТКР активованого ЦТЛ.
Ці ЦТЛ можуть згодом вступати в перехресну реакцію із клітинами і знищувати клітини, які експресують поліпептид, що містить природну амінокислотну послідовність спорідненого пептиду як визначено в аспектах винаходу. Як можна дізнатися з наукових публікацій (Ваттепзеєе, Васптапп і 5іємапоміс) і баз даних (Наттепзвзее і співавт., 213-19), окремі позиції пептидів, що зв'язують НІ А, є типово якірними залишками, які формують корову послідовність, що відповідає зв'язувальному мотиву рецептора НІА, який визначається полярністю, електрофізичними, гідрофобними властивостями і просторовою структурою поліпептидних ланцюгів, що утворюють зв'язувальну щілину. Отже, фахівець у цій галузі зможе модифікувати амінокислотну послідовність від 5ЕО 10 МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 95, зберігаючи відомі якірні залишки, і буде здатний визначити, чи зберігають такі варіанти здатність зв'язувати молекули
МНС класу І або ІІ. Варіанти за цим винаходом зберігають здатність зв'язуватися з ТКР активованого ЦТЛ, який потім може вступати в перехресну реакцію 3з- і знищувати клітини, які експресують поліпептид, що містить природну амінокислотну послідовність спорідненого пептиду як визначено в аспектах винаходу.
Ті амінокислотні залишки, що не суттєвими для взаємодії з Т-клітинним рецептором, можуть бути модифіковані шляхом заміни іншою амінокислотою, введення якої не має значного впливу на реактивність Т-клітин та не виключає зв'язування із відповідним МНС. Отже, за винятком зазначеної умови, пептид за винаходом може бути будь-яким пептидом (до цього терміну автори винаходу відносять олігопептид чи поліпептид), котрий включає амінокислотні послідовності або їхню частину чи її варіант, як він є.
Таблиця З
Варіанти і мотив пептидів відповідно до 5ЕО ІЮ МО: від 1 до 33 11111111 |Позиця! 1 | 2 (3 4 | 5 617 8 9/0
СоС2-001 /Кодпептиду (| ЇМ 01 | (06 М є
ЗЕОІЮМО:1 0 |Вараатиї/ | | | | ЇЇ | Її 1 недо І Я Я ППО НОЯ НОЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОН КН недо І Я Я ППО НОЯ НОЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОН КН 1111 1111 11111111 |Позиця! 1 | 2 (3 4 | 5 |6|7| 8 9
АБРМ-002 |Кодпептиду |5 |М |М Р | (М/С (В по
ЗЕОІЮМО:2 |Вараятиї | | | (Її Її Її | ЇЇ її 1 г в 11111 11111111 11111111. |Позиця! 1 | 2 (3 4 | 5 |6|7| 8 9
ОСНІВ-001 /Кодпептиду,ї// |М ЇМ 0 Р Є ПО ОЇМІЕ
ЗЕОІЮМО:3 0 |Вараятиї | | | | Її Її | Її 1 в недо І Я Я ППО НОЯ НОЯ КОНЯ КОНЯ КОН ННЯ КОНЯ 1111111 1111111 11111111. |Позиця! 1 | 2 (3 4 | 5 |6|7| 8 9
ОМЕТ-006 )Кодпептиду// |5 |М 0 0 ЇМ | (РОФЇЕ в
ЗЕОІ0МО:4 |Вараатиї | | | (Її Її Її | Її 1 г недо І Я Я ППО НОЯ НОЯ КОНЯ КОНЯ КОН ННЯ КОНЯ 1111111 1111111 11111111 |Позиця! 1 | 2 3 4 | 5 |6|7| 8 9
РВОМ-001 )Кодпептиду// |5 |М (1 0 00 (Р | |мМ її
ЗЕОІЮ МО:5 00 |Вараяти | | (є Її Її Її | її 11 в п в 1711111 в ГГ 11111111 Позиця, 1 | 2 |3| 4 | 5 (671 8 9/1
ОММРІЇ-001 |Кодпептиду,.ї М ЇМ/ |5 0 |М | |Р' т (в
ЗЕОІЮ МО:6 0 |Вараяти | | М ЇЇ Її Її ЇЇ її 71 1 в по и и а п По я ох КОНЯ ПО КОХ ПОКИ КТ по и и а По п я ох ПИ ПО КОХ ПОНІ КН подо и и а БВ п я ох КОНЯ ПО КОХ ПОКИ КТ м в в ГГ 11111111 Позиця 1 | 2 |3| 4 | 5 |6|71 8 9
М5ТІВ8-001 ф|Кодпептиду,./// М ЇМ (| | ЇМ (М |5|М в
ЗЕОІЮ МО:7 0 |Вараяти | | (в Її Її Її Її її 1771 подо и и а п По я ох КОНЯ ПОН КОНЯ КОНЯ НОЖЯ п в ГГ в ГГ 11111111 Позиця 1 | 2 |3| 4 | 5 |6|71 8 9
МЕУВ-001 |Кодпептиду. М ЇМ | | (5 МІФ 1
ЗЕОІЮ МО:8 0 |Вараяти | | (в Її Її Її Її її 17 1 подо и и а п По я ох КОНЯ ПОН КОХ КОНЯ НОЖЯ в в ГГ в 1711111 в 11111111 Позиця 1 | 2 |3| 4 | 5 |6|71 8 9 5ЗМС4-001 |Кодпептиду,.///// НН ЇМ |К |Р | |Р С М в
ЗЕОІЮ МО:9 0 |Вараяти | | (в Її Її Її Її її 17 1 подо и и а п По я ох КОНЯ ПОН КОНЯ КОНЯ НОЖЯ п в 1711111 1 ГГ 11111111 (Позиція! 2 |З 4 |5 |6 7 |8 (9 10
ЗЕОІЮ МО:10 |Варанти | | (-6їГЇ / / |! її її гг подо и и и Я ПО По оо КОХ НО КОХ КОНЯ КТ 1 17 117171171171111
ТЕ 17 11711711 11111111 (Позиція! 2 |З 4 |5 |6 7 |8 |9
РРАР2С-001 (Кодпептиду, ІА ЇМ (| ЇМ ЇМ | о |в пу
ЗЕОІЮ МО:11 0 |Варанти | | (ї-Ж Її Її Її Її 7 Її Її 7717 гг подо и и и Я ПО По оо ПО НО КОХ Ж ПНЯ НОЯ 1 17 11717117117111711 в
ТЕ ТТГ
11111111 (Позиція! 2 |З 4 |5 |6 7 |8 |9
АМІ9-001 (|Кодпептиду,.////// |Є ЇМ (1 5 |Р М мк п
ЗЕОІЮ МО:12 |Варанти | | (ї6Рї 6 /Ї /!/ / / її її 1 гг подо и и и Я ПО По оо ПО НО КОХ Ж ПНЯ НОЯ 1 17 11717117117111711 в 1117 171717171171п
11111771 |Позиця|ї 2 |З (4 |5 |6 7 8 (98
МОг2-001 |Кодпептиду,.ї/// |М М (20 | |в 0 ЕЕ НН (в
ЗБОЮ МО:13 |Варантиї | | ж6 | /Ї | | її її 1 пело І п ПО ПНЯ ПО ПОЛЯ КОНЯ ОН НАННЯ КОНЯ КТННИ НАННЯ пело І п ПО ПНЯ ПО ПОЛЯ КОНЯ ННЯ КОНЯ КОНЯ Ок ННІ НОЯ в в 17111111 |Позиця|!ї 2 |З (4 |5 |6 78 (8
АВІЛ-001 |Кодпептиду,.7///// | М (20 Ім | ром Її
ЗЕОІ0МО:14 |Варанти | | ж6 | /Ї | | її її 1 пело І п ПО ПНЯ ПО ПОЛЯ КОНЯ ОН КОНЯ КОНЯ ННІ НОЯ пело І п ПО ПНЯ ПО ПОЛЯ КОНЯ ННЯ КОНЯ КОНЯ М ПАНИ НОЯ 1 в 17711111 |Позиця!ї 2 |З (4 |5 |6 78 (8 0МОС-006 0 |Кодпептиду,// |мМ М (Е (ДЕ | | Р ІН (
ЗБОЮ МО:15 |Варанти | | ж6 | /Ї | | її її 1 пело І п ПО ПНЯ ПО ПОЛЯ КОНЯ ОН КОНЯ КОНЯ КЕ НННИ НОЯ пело І п ПО ПНЯ ПО ПОЛЯ КОНЯ ОН НАННЯ КОНЯ КИ НАННЯ 1 в 17711111 |Позиця|!ї 2 |З (4 |5 |6 78 (8
АБРМ-001 |Кодпептиду,.ї/// |В М (| ЇМ ФА (ТМ т По
ЗБОЮ МО:16 |Варантиї/ | | є | /Ї | | її її 1 пело І п ПО ПНЯ ПО ПОЛЯ КОНЯ ОН КОНЯ КОНЯ КЕ НННИ НОЯ пело І п ПО ПНЯ ПО ПОЛЯ КОНЯ ОН НАННЯ КОНЯ КИ НАННЯ 1 в 17111111 |Позиця!ї 2 |З (4 |5 |6 78 (8
ЕРНА2-005 |Кодпептиду,.ї// |М М (| |5 |к |(5 ЕЕ 0 п
ЗБОЮ МО:17 |Варанти | | єж6 | /Ї | | її її 1 него я п ПО ПО ПО ПО КОНЯ ННЯ КОНЯ КОН КСО НОЯ 1 11111 17 17171711 11117 1717171 11117171 |Позиця |1 2 |3 4 |5 |6 77 |8 3
ОММРІЗ-001 |Кодпептиду,ї// ІМ |Є З | |К (20 мМ (0 (Р
ЗЕОІ0МО:18 |Вараяти | | М | | /Ї | її її її її нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ КОНЯ КОНЯ КН КОНЯ нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ НОЯ КОНЯ М ПН КАН 111 1111 11117171 |Позиця |1 2 |3 4 |5 |6 77 |8 3
Муг2-002 |Кодпептиду./// |В |Є | |5 (2 | 1 1 мМ | | (
ЗЕОІ0МО:19 |Вараяти | | М! | /Ї | її її її нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ КОНЯ КОНЯ КН КОНЯ нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ НОЯ КОНЯ М ПН КАН 111 1111 11117171 |Позиця |1 2 |3 4 |5 |6 77 |8 |З
РІКА-001 |Кодпептиду./// (0 |М ІА |5 |в |(є мМ (0
ЗБОЮ МО:20 |Вараяти | | | Її |/ Її | її її її її 1 нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ НОЯ КОНЯ Ж ПОН КОХ 11111 17 17171711 11117 1717171 11111171 фПозиця |1 |2 |3 (4 |5 |6 7 |8 (3 ді
АТАО2-002 |Кодпептиду./ |К |М | (т ЇМ (Кк о М | ЇЇ
ЗБОЮ МО:21 |Вараяти | | | Її / Її | її її її її 1 нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ НОЯ КОНЯ Ж ПОН КОХ 11111 17 17171711 1 11117171 |Позиця |1 2 |3 4 |5 |6 77 |8 |З
СОІл2А1-001 |Кодпептиду. |М |М |мМ |Р |Т |Р мМ |5
ЗБОЮ МО:22 |Вараяти | | | Її / Її | її її її її 1 нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ НОЯ КОНЯ Ж ПОН КОХ 11111 17 17171711 11117 1717171 11171771 |Позиця |1 2 |3 4 |5 |6 77 |8 |З
СОІ6АЗ-001 |Кодпептиду. |5 |М | (О ФА ФА М ФА її | (
ЗБОЮ МО:23 |Вараяти | | | Її |/ Її | її її її її 1 нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ НОЯ КОНЯ Ж ПОН КОХ 11111 17 17171711 11117 1717171 11117171 |Позиця |1 2 |3 4 |5 |6 77 |8 3
БАМСІ-001 |Кодпептиду.// |Є |М ТО |Р |К | 00 0 (Р
ЗБОЮ МО:24 |Вараяти | | | Її |/ Її | її її її її нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ КОНЯ КОНЯ КН КОНЯ нело и я Я Я ПО ПО ПО НОЯ НОЯ КОНЯ М ПН КАН 111111 17171711 11117 1717171 11171771 |Позиця |1 2 |3 (4 |5 |6 77 |8 3
АБРІЇ-001 |Кодпептиду.// |М |М Їк |м | (2 0. (с
ЗЕОІЮМО:25 |Варанти | | | Її | | / 1 Її поло І я Я ПНЯ ПО ПО КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КН КОНЯ поло І я Я ПО ПО ПО КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОН Ж ПОН КОНЯ 1 ТТГ 1 ТТГ 11111711 |Позиця |1 2 |З 4 |5 6 |7 |8 9
АТАО2-001 |Кодпептиду,./// ІА ЇМ ФА (1 0 КО (Е (Е .
ЗЕОІЮМО:26 |Варанти | | | Її | /Ї її 1 Її в поло І я Я ПО ПО ПО КОНЯ КОНЯ КОН КОН Ж ПОН КОНЯ 111 17 1111 в 1 ТТГ 11111771 |Позиця |1 2 |З 4 |5 6 |7 |8 9
АТАО2-003 |Кодпептиду,./// | ЇМ |Р |(Е |М Р (Е |К |г
ЗЕОІЮМО:27 |Варанти | | | Її | ЇЇ її! її її поло І я Я ПНЯ ПО ПО КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КН КОНЯ поло І я Я ПО ПО ПО КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОН Ж ПОН КОНЯ 1 ТТГ 1 ТТГ 11111771 |Позиця |1 2 |З 4 |5 6 |7 |8 9 По
НБРООВІ-001 |Кодпептиду, |К |М |М (0 | с (М |К (ДЕ (
ЗЕОІЮМО:28 |Варанти | | | Її | / її 1 Її г поло І я Я ПО ПО ПО КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ ОН М ПНЯ 1 ТТГ 1 ТТГ 11111771 |Позиця |1 2 |З 4 |5 6 |7 |8 9 По
ЗІАН2-001 |Кодпептиду,ї/ |М |Є (0 |Т ФА 01 ФА |нН о Ї (
ЗЕОІЮ МО:29 |Варанти | | мМ |! Її її її її її 1 подо и и и Я В ПО ПО ОО КОНЯ ОН ОНИ КД г мг мг 11111111 Позиця 1 |2 |З 14 |5 |6 |7 |8 93
ЗІСбАб-001 |Кодпептиду М ЇМ |Р ІМ |М ТА (с її ЇЇ
ЗЕОІЮ МО:30 |Варанти | | | ЇЇ її | / її її тв подо и и и Я В ПО ПО ОО КОНЯ ОН М ПНЯ НОЯ в 1717 11717117117111 в в 1711 11111111 Позиця 1 |2 |З 14 |5 |6 |7 |8 93
ПОСАРЗ-001 |Кодпептиду М ЇМ |к ІМ |М (6 |мМ її Її
ЗЕОІЮ МО:31 |Варанти | ' / | Її її Її Її її її тв подо и и и Я В ПО ПО ОО КОНЯ ОН М ПНЯ НОЯ в 1717 11717117117111 в в 1711 11111111 Позиця 1 |2 |З 14 |5 |6 |7 |8 93
ЕВВВ3-001 |Кодпептиду. М ЇМ | ТЕ |К Ім (0 |к її Її
ЗЕОІЮ МО:32 |Варанти | / | ЇЇ її / її її тв подо и и и Я В ПО ПО ОО КОНЯ ОН М ПНЯ НОЯ в 1717 11717117117111 в 1717 171717171711п 11 17111111 |Позиця (1 2 |З 4 |5 6 |7 8 19
КІР20-001 |Кодпептиду,./// |! М |М (6 |К її Р 0 Її г
ЗЕОІЮ МО:33 |Варанти | | в Її /Ї 7 її 1 її її 1 подо І я п а я я ПО КОНЯ КОХ КОНЯ КОНЯ КТ 117 17111111 11 ТТГ 11111111 |Позиця |1 2 |З 4 |5 6 |7 8 19 2 Щ 10
СоС2-001 |Кодпептиду,ї//// | М (0 01 (С 00 6 1 М (СЕ
ЗЕОІЮ МО:1 |Варанти | ЇЇ в Її Її Її її 717 її подо І я п я я я НОЯ КОНЯ КОХ КОНЯ КОНЯ КТК подо І я п а я я ПО КОНЯ КОХ КОНЯ КОНЯ КТ
ТТГ
11 ТТГ 11111111 |Позиця |1 2 |З 4 |5 6 |7 8 9
АЗРМ-002 |Кодпептиду,ї// |5 М |М |Р | М 1 в ПП Гу
ЗЕОІЮ МО:2 |Варанти | | в Її Її 7 її Її 1 її її п
ЕТ
ТТГ
117 1711111 11111111 |Позиця |1 2 |З 4 |5 6 |7 8 9
ОСНІБ-001 |Кодпептиду,ї//// |М М | (Р | 1 ЇМ ЕЕ (С Г
ЗЕОІЮ МО:З3 |Варанти | | в Її Її Її її 71 її
ЕТ пп 117 17111111
Тв ТТГ 11111111 |Позиця |1 2 |З 4 |5 6 |7 8 9
ОМЕТ-006 0 |Кодпептиду.ї// |5 М | (0 ЇМ її Р Е (Б ГГ
ЗЕОІ0 МО:4 |Вараясти | | (є | Її 7 її Її 1 її нело и и Я Я ПНЯ ПОН ПОЛОН КОНЯ КОНЯ ПОН КИ НОЯ нело и я Я Я ПНЯ ПОН ПОЛЯ КОНЯ КОНЯ ОНИ КЛОН НОЯ
ЕТ ТТ ЕТ
ЕТ ТТ
11111171 Позиця 1 |2 3 |4 |5 |6 7 |8 9
РВАОМ-001 |Кодпептиду.///- 5 |М 1 | 00 (Р 7-4 |мМ |.
ЗЕОІЮ5 0 |Вараати | 0/7 (є ЇЇ Її Її 7 1 Її її нело и я Я Я ПНЯ ПОН ПОЛЯ КОНЯ КОНЯ ОН Кс ВОНИ НОЯ нело и я Я Я ПНЯ ПОН ПОЛЯ КОНЯ КОНЯ ОНИ КЛОН НОЯ
ЕТ ТТ ЕТ
ЕТ ТТ
11171711 Позиця 1 |2 3 |4 |5 |6 7 |8 9 о
ОММРІЇ-001 |Кодпептиду. М |М 5 (0 ЇМ |Т Р | (т (
ЗБОЮ МО:6 |Вараяти | ' | |М/ | / Її її нело и и Я КС ПНЯ ПОЛОН ОЛЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ НОЯ нело и я Я Я ПНЯ ПОН ПОЛЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ ОНИ КК нело и я Я Я ПНЯ ПОН ПОЛЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ ОНИ Ж ПАН т нело и и Я БТ ПНЯ ПОН ПОЛЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ ОНИ Ж ПАН
ТТ
ТТ
11171771 Позиця 1 |2 3 |4 |5 |6 7 |8 9 меТІВ-001 |Кодпептиду./// (мМ |М 0. | ЇМ ЇМ 5 |мМ
ЗЕОЮ7 00 |Варанти | Її (є Її Її Її | її її
ЕТ нело І я Я Я ПО ПО ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ ОН КОНЯ 111 171717 111 17171 11117171 фПозиця |1 2 |3 4 |5 |6 77 |8 9
ОМЕУВ-001 |Кодпептиду,.ї// |М |М (т | |5 |М 0 0 п 1
ЗБОЮ МО:8 |Варанти | | | Її | Її | її її її 1
ЕТ в 111 1717171 11111 17171711 ЕТ 11171771 фПозиця |1 2 |3 4 |5 |6 77 |8 |9
ЗМОС4-001 |Кодпептиду,.//// |Н |М |к |Р |Т |Р 7 М (ЕЕ їЇ
ЗЕОІ0МО:9 |Варанти | | | Її | Її | її її її 1
ЕТ нело І я Я Я ПО ПО ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ ННЯ КОНЯ 111 171717 111 17171 11117171 фПозиця |1 2 |3 4 |5 |6 7 |8 |9 10
ЗБОЮ МО:10 |Варанти | | | Її | Її | її її її 1 г
ЕТ
111111 17177111 111 171717 11171771 фПозиця |1 2 |3 4 |5 |6 77 |8 |9
РРАР2ОС-001 |Кодпептиду, |А |М | |М ЇМ | о |в г
ЗЕОІЮМО:11 |Варанти | | |(є Її | Її | її її 1 в нело І я Я Я ПО ПО ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ КЛОН КОНЯ 111111 1717111 111 17171 11111177 фПозиця |1 |2 |3 4 |5 |6 7 |8 (9
АМІ9-001 |Кодпептиду |Р ЇМ 01 |5 |Р ЇМ Їм |К Її ЇЇ
ЗЕОІЮ МО:12 |Варанти | | жє її Її 1 1 1 її 1 ЕТ п 11 1171 С1171117111711 ЕТ
ТТГ
11111111 |Позиця |1 2 3 14 |5 |6 |7 |8 (9
МОР2-001 |Кодпептиду,ї// |М М 02 011 |в 0 ТЕ |Н (ЕЕ
ЗЕОІЮ МО:13 |Варанти | | ж її Її Її Її 1 її по и и и и Я ПО ПО ПОЛЯ КОНЯ ПОН КН НОЯ пп
ТТ ГГ 1
ТТГ
11111111 |Позиця |1 2 3 14 |5 |6 |7 |8 (9
АВІ1-001 |Кодпептиду. | М 02 мМ | 0 о М Її Її
ЗЕОІЮ МО:14 |Варанти | | жє Її Її Її 1 1 1 її 1 ЕТ п 11 1171 С1171117111711 ЕТ дв ТТ 17171711 11111111 |Позиця |1 2 3 |4 (5 |6 |7 |8 9
МОС-006 |Кодпептиду. // |М М ЕЕ ЕЕ (ТТ (Є |Р (ІН Пп Її
ЗЕОІЮ МО:15 |Варанти | | жє ЇЇ Її ЇЇ Її її її її в по и и и и Я ПО ПО ПО ПО КОНЯ КАХ НОЯ
Тв 17111111 ЕТ
Тв ТТГ 11111111 |Позиця |1 2 3 14 5 |6 |7 |8 9
А5РМ-001 |Кодпептиду. |В М її М А |Т ЇМ | п Її
ЗЕОІЮ МО:16 |Варанти | | ж Її Її її Її її 1 в по и и и и Я ПО ПО ПО ПО КОНЯ КАХ НОЯ
Тв 17111111 ЕТ
Тв ТТГ 11111111 |Позиця |1 2 3 14 5 |6 |7 |8 9
ЕРНА2-005 |Кодпептиду |М М Р 5 ІК |5 |Е (0 ЇЇ
ЗЕОІЮ МО:17 |Варанти | | жє її ЇЇ Її її її 1 п
Тв 17111111 ЕТ
Тв ТТГ 11111111 |Позиця |1 2 3 14 5 |6 |7 |8 9
ОММРІЗ-001 |Кодпептиду / |М Є 1 6 КК |с0 |мМ (0 (Р
ЗЕОІЮ МО:18 |Варанти | | мМ її ЇЇ Її її її по и и и и Я ПО ПО ПО ПО КОНЯ КН НОЯ п и и 11111111 |Позиця |1 2 3 14 5 |6 |7 |8 9
МОР2-002 |Кодпептиду. |В (Є 0 5 2 01 07 (М (Р | (
ЗЕОІЮ МО:19 |Варанти | | мМ її її Її її її по и и и и Я ПО ПО ПО ПО КОНЯ КН НОЯ п и и 11111111 |Позиця |1 2 3 14 5 |6 |7 |8 9
РІКА-001 |Кодпептиду,.ї// |О ЇМ А 5 |В (є М (0
ЗЕОІЮ МО:20 |Варанти | | (є Її Її / 1 1 її її п
Тв 17111111 ЕТ
Тв ТТГ 11111111 |Позиця |1 2 3 14 5 |6 |7 |8 9
АТАГ2-002 |Кодпептиду |к М її т мМ ІК 0 М г Її
ЗЕОІЮ МО:21 |Варанти | | жє Її Її ЇЇ Її її її її 1 п
Тв 17111111 ЕТ
Тв ТТГ 11111111 |Позиця |1 2 3 14 5 |6 |7 |8 9
СОГ12А1-001 |Кодпептиду |М М М ІР (т |Р |мМ |5 Її
ЗЕОІЮ МО:22 |Варанти | | жє ЇЇ Її її 1 Її її її 1 гг 1111 1 17171171117111711 ЕТ 11711711 11111111 Позиця |1 2 |З 4 |5 |6 |7 |8 9
СОІбАЗ-001 |Кодпептиду.ї/ |5 М | (ОО ФА А |мМ ФА ЇЇ Гу
ЗЕОІЮ МО:23 |Варанти | | в Її Її Її її її її 1 подо І я п а Я Я ПО ОНИ КОНЯ НОЯ КОНЯ КОХ 117 11711711 ЕТ 11711711 11111111 Позиця |1 2 |З 4 |5 |6 |7 |8 9
БАМСІ-001 |Кодпептиду // |Є М (0 (Р |К 0 00 (ОО (Р
ЗЕОІЮ МО:24 |Варанти | | в Її Її Її її її 1 подо І я п Я Я Я ПО ОНИ КОНЯ ОН КУ КОНЯ подо І я п а Я Я ПО ОНИ КОНЯ НОЯ КОНЯ КОХ 117 11717111 11711711 11111111 Позиця |1 2 |З 4 |5 |6 |7 |8 9
ВБРІЇ-001 |Кодпептиду,.ї// |М М |К |мМ (о (6 0 |с (Р
ЗЕОІЮ МО:25 |Варанти | | в Її Її Її її її 1 подо І я п Я Я Я ПО ОНИ КОНЯ ОН КУ КОНЯ подо І я п а Я Я ПО ОНИ КОНЯ НОЯ КОНЯ КОХ 117 11717111 11711711 11111111 Позиця |1 2 |З 4 |5 |6 |7 |8 9
АТА02-001 |Кодпептиду ІА М (А 1 0! ЇК Е |(Е ЇЇ ГГ
ЗЕОІЮ МО:26 |Варанти | | в Її Її Її її її її 1 подо І я п а Я Я ПО ОНИ КОНЯ НОЯ КОНЯ КОХ 117 11711711 ЕТ 11711711 11111111 Позиця |1 2 |З 4 |5 |6 |7 |8 9
АТА02-003 |Кодпептиду.ї// | М |Р |ЇЕ |М | (Е |К (г ГГ
ЗЕОІЮ МО:27 |Варанти | | в Її Її Її її її 1 подо І я п Я Я Я ПО ОНИ КОНЯ ОН КУ КОНЯ подо І я п а Я Я ПО ОНИ КОНЯ НОЯ КОНЯ КОХ 117 11717111 11711711 11111111 Позиця |1 2 |З 4 |5 |6 |7 |8 19 2 Щ 10
НБРООВІ-001 |Кодпептиду |К М |М (0 | | М |К (Е є
ЗЕОІЮ МО:28 |Варанвти | | (є | Її 7 Її 7 її пло и и п Я ПО ПО КОНЯ ОНИ КОНЯ КОН КОН КТ пло и и п Я ПО ПО КОНЯ ОНИ КОНЯ КОН КОН КН в в 11111171 фПозиця (1 2 3 14 |5 |6 |7 |8 19 2 Щ о
ВІАН2-001 |Кодпептиду, / |М є 0 т А 0 А (НО (
ЕОІ0МО:29 |Варанти | : |! мМ 1 | її 1 її 1 1 пло и и п Я ПО ПО КОНЯ ОНИ КОНЯ КОН КОН КТ пло и и п Я ПО ПО КОНЯ ОНИ КОНЯ КОН КОН КН м пло и и п Б М ПОЛЯ КОНЯ ОНИ КОНЯ КОН КОН К НА 11111171 фПозиця (1 2 3 14 |5 |6 |7 |8 93 5ІСбАб6-001 |Кодпептиду,// ЇМ М Р мМ ЇМ ІА ПП ода 0. 5ЕОІ0МмО:30 |Варанти | | жє Її Її | ЇЇ 71 її 1 пло и и п Я ПО ПО ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОСИ НК пло и и п Я ПО ПО ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ Ж ПОН НАННЯ вв в 11111111 |(Позиця | 112131 4|516|7|8|9
ПОСАРЗ-001 |Кодпептиду,// |М М Кк М М (а (м 0. Є 17
ЕОІЮМО:31 о |Варансти | |! є | | її 1 в пло и и п Я ПО ПО ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ Ж ПОН НАННЯ вв в 11111111 |(Позиця | 11231 4|516|7|8|9
ЕВНВВ3-001 |Кодпептиду,// |М М 1 ЕЕ |К (м (0 Кк г
ЕОІЮМО:32 |Варанти | | є / | | її 1 в пло и и п Я ПО ПО ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ Ж ПОН НАННЯ вв в 11111111 |(Позиця | 102131 4|51|6|71|8|9 10
КІг2б-001 |Кодпептиду. | М мМ 0 |К (С є о (с
ЕОІ0МО:33 |Варансти | | є / | | її 1 пло и и п Я ПО ПО ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЮ КАН пло и и п Я ПО ПО ПОН КОНЯ КОНЯ КОНЯ КОНЯ КАН в в
Більш довгі пептиди також можуть бути підхожими. Також можливо, щоби епітопи комплексу
МНС | класу, хоча вони мають зазвичай довжину 8-11 амінокислот, утворювались шляхом процесингу з більш довгих пептидів чи білків, які включають фактичний епітоп. Бажано, щоби бокові залишки фактичного епітопу не завдавали значного впливу на протеолітичне розщеплення, необхідне для презентування фактичного епітопу під час процесингу.
Відповідно, цей винахід також пропонує пептиди та варіанти епітопів комплексу МНС І класу, де згаданий пептид або його варіант має загальну довжину від 8 до 100, переважно від 8 до 30, та найбільш переважно від 8 до 14, а саме, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 амінокислот.
Звичайно, пептид чи його варіант відповідно до цього винаходу матимуть здатність зв'язуватися з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини і! класу.
Зв'язування пептиду чи його варіанта з комплексом МНС може бути перевірене за допомогою методів, добре відомих в цій галузі.
У особливо переважному втіленні цього винаходу пептид по суті складається з амінокислотної послідовності від 5ЖЕО ІО МО: 1 до 5ЕО І МО: 95. "По суті складається 3" означає, що пептид за винаходом, на додаток до послідовності відповідно до будь якої послідовності від 5ЕО ІО МО: 1 до 5ЕО ІЮО МО: 95 чи його варіант, містить додаткові М- та/або С-термінальні фрагменти послідовності амінокислот, які не обов'язково формують частину пептиду, що функціонує як епітоп для молекул МНС.
Проте ці фрагменти можуть бути важливими для забезпечення ефективного введення пептиду відповідно до цього винаходу в клітини. В одному з втілень цього винаходу пептид є гібридним білком, який вміщує, наприклад, 80 М-термінальних амінокислот НІ А-ОВ-антиген- асоційованого інваріантного ланцюгу (р33, надалі "Ії", одержаного з МОВІ, інвентарний номер в генному банку (СсепВапк) Х00497.
Крім того, пептид чи його варіант може бути додатково модифікований для поліпшення його стабільності та/"або зв'язку з молекулами МНС, щоб викликати сильнішу імунну відповідь.
Методи для такої оптимізації пептидної послідовності добре відомі в цій галузі та включають, наприклад, введення реверсованих пептидних зв'язків чи непептидних зв'язків.
В реверсованому пептидному зв'язку амінокислотні залишки не з'єднуються пептидними зв'язками (-СО-МН-), а пептидний зв'язок реверсується. Такі ретро-інверсивні пептидні міметики можуть бути отримані методами, відомими в даній галузі, наприклад, описаними в роботі
Мелієгте єї а! (1997) У. Іттипої. 159, 3230-3237, яка включена в даний документ шляхом посилання. Такий підхід включає формування псевдо-пептидів, які містять зміни із залученням остова, а не орієнтації бокових ланцюгів. Автори Ме?ієге і співавт., (1997) показують, що для відповіді МНС і Т-клітин-хелперів зазначені псевдо-пептиди є прийнятними. Ретро-інверсивні пептиди, які містять зв'язки МН-СО замість пептидних зв'язків СО-МН, набагато більш стійкі до протеолізу.
Непептидний зв'язок - це, наприклад, -СН2-МН, -СНег5-, -СНаСНе-, -СНеСН-, -СЄОСН»-, - сСнН(ОнНеН»-, та -«СНо5БО-. У патенті США 4 897 445 пропонується метод твердофазного синтезу непептидних зв'язків (-СН2-МН) в поліпептидних ланцюгах, що включає поліпептиди, синтезовані за допомогою стандартних методик, та непептидний зв'язок, синтезований шляхом реакції аміноальдегіду та амінокислоти в присутності МасСМВІб.
Пептиди, що включають послідовності, описані вище, можуть бути синтезовані з додатковими хімічними групами, присутніми на їхніх аміно- та/"або карбоксильних кінцях, для посилення стабільності, біологічної доступності та/або афінності пептидів. Наприклад, гідрофобні групи, такі як карбобензоксильні, данзильні чи І-бутилоксикарбонільні, можуть додаватися до аміно-кінців пептидів. Подібним чином, на аміно-кінцях пептидів може розміщуватись ацетильна група чи 9-фторенілметоксикарбонільна група. До карбоксильних
Зо кінців пептидів може бути додана також гідрофобна група, юрет-бутилоксикарбонільна чи амідо- група.
Крім того, пептиди за винаходом можуть бути синтезовані для зміни їхньої стеричної конфігурації.Наприклад, може використовуватися ЮО-ізомер одного чи кількох амінокислотних залишків пептиду, а не звичайний І-ізомер. До того ж, принаймні один з амінокислотних залишків пептидів за винаходом може замінюватись одним з добре відомих амінокислотних залишків неприродного походження. Такі заміни можуть служити для підвищення стабільності, біологічної доступності та/або функції зв'язування пептидів за винаходом.
Подібним чином, пептид чи його варіант за винаходом може модифікуватися хімічно, шляхом реакції окремих амінокислот до чи після синтезу пептиду. Приклади таких модифікацій добре відомі в цій галузі та узагальнені, зокрема, в роботі В. І ипабіад, Спетіса! НРеадепів ог
Ргоїєїп Модіїїсайоп, За ед. САС Ргезв, 2005, яка включена в цей документ шляхом посилання.
Хімічна модифікація амінокислот включає, але не обмежується ними, модифікацію шляхом ацилювання, амідинування, піридоксилювання лізину, відновлювального алкілювання, тринітробензилювання аміногруп 2,4,6-тринітробензолсульфоновою кислотою (ТМВ5), амідну модифікацію карбоксильних груп та сульфгідрильну модифікацію шляхом окиснення пермурашиною кислотою цистеїну в цистеїнову кислоту, формування похідних ртуті, утворення змішаних дисульфідів з іншими тіольними сполуками, реакцію з імідом малеїнової кислоти, карбоксиметилювання йодоцтовою кислотою чи йодацетамідом та карбамоїлування ціанатом при лужному рН, хоча способи модифікації не обмежуються наведеними тут. В цьому відношенні досвідчений фахівець повинен звернутися до Глави 15 роботи Ситепі Ргоїосої!в5 Іп
Ргоїєїп бсіепсе, Еав5. Соїїдап єї а. (допп УМІеу апа 5оп5 ММ 1995-2000)), де викладена детальна методика відносно хімічної модифікації білків.
Стисло, модифікація, наприклад, ангінільних залишків часто базується на реакції віцинальних дикарбонільних сполук, таких як фенілгліоксаль, 2,3-бутандіон і 1,2- циклогександіон з утворенням адукту. Іншим прикладом є реакція метилгліоксалю з аргігіновими залишками. Цистеїн може бути модифікований без супутньої модифікації інших нуклеофільних сайтів, таких як лізин та гістидин. В результаті велика кількість реагентів є доступними для модифікації цистеїну. Веб-сайти таких компаній, як Зідта-Аїагісн (пЕр:/Лумлу.відта-аїагісн.сот), надають інформацію щодо конкретних реагентів.
Селективне відновлення дисульфідних зв'язків також є поширеним. Дисульфідні зв'язки можуть утворюватися і окислюватися під час теплової обробки біофармацевтичних препаратів.
К-реагент Вудворда може використовуватися для модифікації деяких залишків глутамінової кислоти. М-(З-диметиламінопропіл)-М'-етилкарбодіїмід може використовуватися для утворення внутрішньомолекулярних зшивок між залишками лізину і глутамінової кислоти.
Наприклад, діетилпірокарбонат є реагентом для модифікації гістидильних залишків у білках.
Для модифікації гістидину може також використовуватися 4-гідрокси-3-ноненаль.
Реакція залишків лізину та інших альфа-аміногруп є, наприклад, прийнятною для зв'язування пептидів до поверхонь або поперечного зшивання білків/пептидів. Лізин є сайтом для прикріплення поліетиленгліколю і головним сайтом модифікації при глікозилюванні білків.
Метіонінові залишки у білках можна модифікувати, наприклад, йодацетамідом, брометиламіном і хлораміном Т.
Тетранітрометан і М-ацетилімідазол можуть використовуватися для модифікації тирозильних залишків. Поперечне зшивання шляхом утворення дитирозину може здійснюватися пероксидом водню/іонами міді.
У недавніх дослідженнях модифікації триптофану використовувалися М-бромсукцинімід, 2- гідрокси-о-нітробензилбромід або 3-бром-3-метил-2-(2-нітрофенілмеркапто)-ЗН-індол.: (ВМР5- скатол).
Успішна модифікація ПЕГ (поліетиленгліколем) терапевтичних білків та пептидів, що часто асоціюється з подовженням напівперіоду циркуляції при перехресному зшиванні білків із глутаральдегідом, поліетиленглікольдіакрилатом та формальдегідом використовується для приготування гідрогелів. Хімічна модифікація алергенів для використання в імунотерапії часто досягається шляхом карбамоїлування з ціанатом калію.
Пептид чи його варіант, де пептид є модифікованим або включає непептидні зв'язки, є переважним втіленням цього винаходу. Загалом, пептиди і їхні варіанти (принаймні такі, що містять пептидні зв'язки між амінокислотними залишками) можуть бути синтезовані Етос- поліамідним методом твердофазного синтезу пептидів, як це розкрито у роботі І и і співавт., 1981) ії в посиланнях, що є в ній. Тимчасовий захист М-аміногрупи забезпечується 9- флуоренілметилоксикарбонільною (Етос) групою. Повторювальне розщеплення цієї дуже
Зо нестійкої до дії луг захисної групи виконується за допомогою 20 95 піперидину у М, М- диметилформаміді. Можна захистити функціональні групи бокових ланцюгів, такі як бутилові етери (у випадку серину, треоніну та тирозину), бутилові естери (у випадку глутамінової кислоти і аспарагінової кислоти), бутилоксикарбонільне похідне (у випадку лізину і гістидину), тритильне похідне (у випадку цистеїну) і 4-метокси-2,3,6-триметилбензосульфонільне похідне (у випадку аргініну). У сполуках, в яких С-термінальними залишками є глутамін або аспарагін, для захисту амідогруп бокових ланцюгів використовують 4,4'-диметоксибензгідрильну групу. Основою твердофазного носія є полідиметилакриламідний полімер, що складається з трьох мономерів: диметилакриламіду (каркасний мономер), біс-акрилоїлетилендіаміну (компонент для перехресного зшивання) і акрилоїлсаркозинметилового естеру (функціоналізуючий агент). Як відділюваний агент, що зв'язує пептид і смолу, використовується нестійке до дії кислот похідне 4-гідроксиметилфеноксиоцтової кислоти.
Всі амінокислотні похідні додають у вигляді заздалегідь синтезованих симетричних ангідридних похідних за винятком аспарагіну і глутаміну, які додають з використанням зворотної
М, М-дициклогексилкарбодіїмід/і-гідроксибезотриазол-опосередкованої реакції сполучення.
Усі реакції сполучення і зняття захисту відслідковували за допомогою нінгідрину, тринітробензолсульфонової кислоти і методу контролю з ізотином. Після завершення синтезу пептиди відщеплюють від смоли-носія з супутнім видаленням захисних груп бокових ланцюгів шляхом обробки 95 95 трифтороцтовою кислотою, що містить 50 95 суміші поглиначів. Зазвичай використовувані поглиначі включають етандитіол, фенол, анізол і воду, конкретний вибір залежить від амінокислотних складових пептиду, що синтезується. Для синтезу пептидів можливе також використання комбінації твердофазних і рідкофазних методик (див., наприклад (Вгискаонег, Магаег і АІбегісіо 29-43) і посилання, наведені в цій роботі).
Трифтороцтову кислоту видаляють випаровуванням у вакуумі з подальшим подрібнюванням із діетиловим етером, що забезпечує отримання сирого пептиду. Будь-які поглиначі, які присутні в матеріалі, видаляються простою процедурою екстракції, яка після ліофілізації водної фази дозволяє отримати сирий пептид, вільний від поглиначів. Реагенти для синтезу пептидів, як правило, можна придбати, наприклад, у компанії Саірбіоспнет-Момаріоспет (ОК) ЦЯ, Моніпднат
МОИ7 20, Велика Британія.
Очищення може виконуватися за допомогою одного будь-якого методу або їх комбінації, бо таких як рекристалізація, ексклюзійна хроматографія, іонообмінна хроматографія,
хроматографія гідрофобної взаємодії та (зазвичай) зворотно-фазова високоефективна рідинна хроматографія із градієнтним розділенням, наприклад, з використанням системи ацетонітрил/ вода.
Аналіз пептидів може виконуватися за допомогою тонкошарової хроматографії, електрофорезу, зокрема, капілярного електрофорезу, твердофазної екстракції (С5РЕ), зворотно-фазової високоефективної рідинної хроматографії, амінокислотного аналізу після кислотного гідролізу та мас-спектрометрії із бомбардуванням прискореними атомами (ЕАВ), а також мас-спектрометричного аналізу МА! І та ЕБІ-О-ТОБЕ.
Згідно з ще одним аспектом винаходу пропонується нуклеїнова кислота (наприклад, полінуклеотид), що кодує пептид чи його варіант за винаходом. Полінуклеотид може бути, наприклад, ДНК, кКДНК, ПНК, СНК, РНК чи їхньою комбінацією, як одноланцюговою, так і/або дволанцюговою, або природними чи стабілізованими формами полінуклеотидів, такими як, наприклад, полінуклеотиди з фосфоротіоатним скелетом; він може містити або не містити інтрони, за умови, що він кодує пептид. Звичайно, тільки ті пептиди, що містять природно існуючи амінокислотні залишки, з'єднані природними пептидними зв'язками, кодуються полінуклеотидом. Згідно з ще одним аспектом винаходу, пропонується вектор експресії, здатний експресувати поліпептид відповідно до винаходу.
Були розроблені різні методи для зв'язування полінуклеотидів, особливо ДНК, з векторами, наприклад, через комплементарні липкі кінці. Наприклад, до сегмента ДНК можуть бути додані комплементарні гомополімерні ділянки, щоби вставити у векторну ДНК. Векторна ДНК і сегмент
ДНК потім з'єднуються через водневий зв'язок між комплементарними гомополімерними хвостами з утворенням молекул рекомбінантної ДНК.
Синтетичні лінкери, що містять один або більше сайтів рестрикції, дають можливість скористатися альтернативним методом приєднання сегмента ДНК до векторів. Синтетичні лінкери, що містять різні сайти рестрикції ендонуклеази, є комерційно доступними з багатьох джерел, включаючи компанію Іпіегпаїййопаї! Віотесппоодієв Іпс, Нью-Хевен, Конектикут, США.
У бажаному методі модифікації ДНК, що кодує поліпептид за винаходом, використовується полімеразна ланцюгова реакція, як це розкрито в роботі (ЗаїКі і співавт., 487-91)). Цей метод можна використовувати для введення ДНК у відповідний вектор, наприклад, конструюванням у
Зо відповідні сайти рестрикції або його можна використати для модифікації ДНК у інший прийнятний спосіб, відомий фахівцям у цій галузі. Якщо використовуються вірусні вектори, переважними є поксвірус або аденовірус.
ДНК (або, у випадку ретровірусних векторів, РНК) можуть експресуватися у відповідному хазяїні, щоб продукувати поліпептид, що містить пептид або варіант за винаходом. Отже, ДНК, що кодує пептид або варіант за винаходом, може застосовуватися згідно з відомими методами, належним чином модифікованими з точки зору ідей, що викладені у цьому документі, для конструювання вектора експресії, який потім використовується для трансформації відповідних клітин-хазяїв таким чином, щоб вони набули здатність експресувати і виробляти пептиди за винаходом. Такі методики включають методики, розкриті у патентах США 4 440 859, 4 530 901, 4 582 800,4 677 063, 4 678 751, 4 704 362, 4 710 463, 4 757 006,4 76607514 810 648.
ДНК (або, у випадку ретровірусних векторів, РНК), які кодують поліпептиди, що складають сполуку за винаходом, можуть бути з'єднані з дуже багатьма послідовностями інших ДНК для введення у відповідного хазяїна. Супутня ДНК залежить від природи хазяїна, способу введення
ДНК хазяїну і від того, необхідне утримання в епісомальній чи інтегрованій формі.
Здебільшого ДНК вводиться у вектор експресії, такий як плазміда, в належній орієнтації та з відповідною рамкою зчитування для експресії. При необхідності ДНК може зв'язуватися з належними нуклеотидними послідовностями транскрипційного і трансляційного регуляторного контролю, що розпізнаються бажаним хазяїном, хоча такі контрольні елементи взагалі є доступними у векторі експресії. Вектор згодом вводиться хазяїну із використанням стандартних методик. Загалом, не всі хазяї трансформуються вектором. Отже, необхідно виділити трансформовані клітини. Одна з методик селекції включає введення до складу вектора експресії послідовності ДНК із будь-якими необхідними контрольними елементами, яка кодує вибрану ознаку у трансформованій клітині, таку як резистентність до антибіотиків.
Як альтернатива, ген для такої вибраної ознаки може бути вбудованим в інший вектор, який використовується для спільної трансформації бажаної клітини-хазяїна.
Клітини-хазяї, які були трансформовані рекомбінантною РНК за винаходом, потім культивують протягом достатнього періоду часу у відповідних умовах, які відомі фахівцеві в цій галузі з точки зору ідей, розкритих тут, з метою дати можливість експресувати поліпептид, який потім може бути виділений. 5О0
Фахівцям відомі багато експресійних систем, включаючи бактерії (наприклад, Е. сої і Васіїи5 5ибійй5), дріжджі (наприклад, Засспаготусев сегемізіає), міцеліальні гриби (наприклад,
АзрегодіПив5 рес), клітини рослин, тварин і комах. Переважно система може бути клітинами ссавців, таких як клітини СНО, які комерційно доступні від Колекції клітинної біології АТОС.
Типова векторна плазміда клітин ссавців для конститутивної експресії включає вірус СММУ або опромотор 5М40 з відповідним поліаденільним хвостом роїу(А)-їаї і маркером резистентності, таким є неоміцин. Одним із прикладів є реМмі,, доступний від компанії Рнаптасіа,
Піскатеуей, Нью-Джерсі, США. Прикладом вектора індуцибельної експресії у ссавців є РМ5а, також доступний від компанії Рнаптасіа. Корисними є плазмідні вектори дріжджів ри5403-406 і рАБ5413-416, які доступні від компанії 5ігазадепе Сіопіпд Зувієтв, Ла Джола, Каліфорнія, США.
Плазміди рА5403, рА5404, рА5405 і рА5406 є дріжджовими інтегруючими плазмідами (Мір) і включають дріжджові селективні маркери НІЗЗ3, ТАРІ, ГЕО? ї ОВАЗ. Плазміди рА5413-416 є дріжджовими плазмідами з центромерами (Уер). Вектори на базі промотору СММУ (наприклад, від компанії бідта-Аіагісн) забезпечують тимчасову або стабільну експресію, цитоплазматичну експресію або секрецію і М-термінальне або С-термінальне мічення для різних комбінацій РІ АС,
ЗХРГАСЬ, с-тус або МАТ. Ці злиті білою можна використовувати для виявлення, очищення і аналізу рекомбінантного білка. Злиття з використанням двох міток забезпечує гнучкість під час виявлення.
Сильна регуляторна область промотора цитомегаловірусу (СМУ) підвищує рівні конститутивної експресії білка у клітинах лінії СО5 до таких високих значень, як 1 мг/л. У разі не таких активних ліній клітин рівні білка зазвичай становлять «0,1 мл/л. Присутність ділянки початку реплікації у фрагменті 5У40 приводить до високих рівнів реплікації ДНК у пермісивних клітинах СО5. Вектори СМУ, наприклад, можуть містити рМВІ (похідне рВАЗ322) ділянку початку реплікації у клітинах бактерій, ген бета-лактамази для вибору резистентності бактерій до ампіциліну, роїу(А) гормону росту і ділянку початку реплікації 7. Вектори, що містять лідерну послідовність препротрипсину (РРТ), можуть направляти секрецію злитих білків БАС; в культуральному середовищі на очищення антитіл проти РІ Ас, смол і пластинок. Інші вектори і експресійні системи також добре відомі у цій галузі для використанні у багатьох клітинах- хазяїнах.
Зо Цей винахід також стосується клітини-хазяїна, трансформованої полінуклеотидною векторною конструкцією за винаходом. Клітина-хазяїн може бути або прокаріотичною, або еукаріотичною. Бактеріальні клітини можуть бути переважно прокаріотичними клітинами- хазяїнами у деяких обставинах, а зазвичай це штам Е. соїї, такий як, наприклад, штами ОН5 Е. соїї, доступні від компанії Веїпезаа Незвагсі І арогаюгієвз Іпс., Бетесда, Меріленд, США АТСС 31343). Переважні еукаріотичні клітини-хазяї включають клітини дріжджів, комах і ссавців, переважно клітини хребетних, такі як лінії фібробластних клітин і клітин товстої кишки від мишей, пацюків, мавп або людини. Дріжджові клітини-хазяї включають УРІН499, УРН5БОО і
УРНЗ5ОТ, які зазвичай доступні від компанії бігаїадепе Сіопіпд бувієт5, Ла Джола, Каліфорнія,
США. Переважні клітини-хазяї ссавців включають клітини яєчника китайського хом'яка, доступні як штам АТСС СС 61, клітини ембріонів швейцарської миші штаму МІН/ЗТ3, доступні з колекції
АТСС СВІ 1658, клітини СО5-1 з нирок мавп, доступні з колекції АТСС СВІ 1650 і клітини 293 нирок ембріонів людини. Переважними клітинами комах є клітини 519, що можуть бути трансфектовані векторами експресії бациловірусу. Огляд публікацій щодо вибору відповідних клітин-хазяїв для експресії можна знайти, наприклад, у підручнику: Раціїпа Варах апа Агдеїа
Гогепсе "Меїнодз іп Моїіесшаг Віоїоду Весотбіпапі Сепе Ехргезвіоп, Немієму5 апа Ргоїосо!в, " Раїї
Опе, Зесопа Еайіоп, ІЗВМ 978-1-58829-262-9, і інших літературних джерелах, відомих фахівцю у цій галузі.
Трансформація відповідних клітин-хазяїв за допомогою ДНК-конструкції за цим винаходом здійснюється добре відомими методами, вибір яких, як правило, залежить від типу вектора, що використовується. Щодо трансформації прокаріотичних клітин-хазяїв див., наприклад, Сонеп еї а! (1972) Рос. Маї). Асад. Зсі. ОБА 69, 2110, і ЗатбгоокК єї а! (1989) Моїесшаг Сіопіпд, А
І арогаїогу Мапиа!Ї, Соїй З5ргіпд Натбог Іарогаюгу, Со ріпу Наїтбог, МУ. Трансформація дріжджових клітин описана в роботі Зпептап еєї а! (1986) Меїнодвз Іп Уєаві Сепеїісв, А І арогаюгу
Мапиаї, Соїа бргіпа Натог, МУ. Метод Ведаоз (1978) Майшге 275,104-109 також є корисним. Щодо клітин хребетних, реагенти, придатні для трансфекції таких клітин, наприклад, фосфат кальцію і
ДЕАЕ-декстран або ліпосомні препарати, доступні від компанії бігаїадепе Сіопіпа Зувієтв, або
Пе ТесНпоіодієз Іпс., Гейтерсберг, Меріленд 20877, США. Електропорація також придатна для трансформації та/або трансфекції клітин і відома в цій галузі як метод трансформації клітин дріжджів, клітин бактерій, клітин комах і клітин хребетних.
Успішно трансформовані клітини, наприклад клітини, що містять ДНК-конструкцію за цим винаходом, можуть бути ідентифіковані добре відомими методами, такими як ПлР.
Альтернативно, присутність білка у супернатанті можна виявити за допомогою антитіл.
Фахівцям у цій галузі очевидно, що деякі клітини-хазяї за винаходом придатні для отримання пептидів за винаходом, наприклад, клітини бактерій, дріжджів і комах. Однак інші клітина-хазяї також можуть використовуватися у певних терапевтичних методах. Наприклад, антиген-презентуючі клітини, такі як дендритні клітини, можуть успішно використовуватися для експресії пептидів за винаходом, так що ними можуть бути навантажені відповідні молекули
МНО. Отже, предметом цього винаходу є клітини-хазяї, що містять нуклеїнові кислоти або вектор експресії за цим винаходом.
У переважному втіленні клітина-хазяїн є антиген-презентуючою клітиною, зокрема, дендритною клітиною або антиген-презентуючою клітиною. Зараз проводиться дослідження застосування для лікування раку передміхурової залози АПК, навантажених рекомбінантним злитим білком, що містить простатичну кислу фосфатазу (біршеийсе!-Т) (Віпі і співавт., 67-74; зтаї! і співавт., 3089-94).
Згідно з ще одним аспектом винаходу пропонується спосіб отримання пептиду або його варіанта, причому метод включає культивування клітини-хазяїна і виділення пептиду з клітини- хазяїна або її культурального середовища.
В іншому втіленні пептид, нуклеїнова кислота або вектор експресії за винаходом застосовуються у медицині. Наприклад, пептид чи його варіант може бути підготовлений для внутрішньовенного (і.м.) введення, підшкірного (5.с5.) введення, внутрішньошкірного (1.а.) введення, внутрішньочеревного (і.р.) введення, внутрішньом'язового (і.т.) введення. Переважні способи введення пептиду - це 5.с, і.а., і.р., і.т. та ім. Переважними способами введення ДНК є і.а., і.т., 5.с, і.р. та ім. Можуть вводитись дози від 50 мкг до 1,5 мг, переважно від 125 мкг до 500 мкг пептиду або ДНК залежно від відповідного пептиду чи ДНК. Дози в цьому діапазоні успішно використовувались в попередніх дослідженнях (Вгипвміяд і співавт., 1553-64;етаепПіег і співавт.).
Згідно з іншим аспектом цього винаходу пропонується спосіб отримання активованих Т- клітин іп мійго, причому спосіб включає контактування іп мйго Т-клітин із навантаженими антигеном молекулами МНС, що експресуються на поверхні відповідної антиген-презентуючої
Зо клітини протягом періоду часу, достатнього для активації Т-клітини шляхом набуття нею специфічності до антигену, де згаданий антиген є пептидом за винаходом. Переважно з антиген-презентуючою клітиною використовують достатню кількість антигену.
Переважно клітина ссавців не має пептидного транспортера ТАР чи має його знижений рівень або знижену функцію. Відповідні клітини з дефіцитом пептидного транспортера ТАР включають клітини Т2, ВМА-5 і клітини дрозофіли. ТАР є транспортером, асоційованим із процесингом антигену.
Лінія клітин людини 72, на які недостатньо завантажуються пептиди, доступна для придбання в Атегісап Туре Сийигте СоПесіоп за адресою 12301 РаїЖКіамл Огіме, Носкміїе,
Магуїапа 20852, США, номер за каталогом СВІ 1992; лінія клітин дрозофіли 5сппеїдег 2 доступна для придбання в АТСС, номер за каталогом СВІ 19863; клітинна лінія миші АМА-5 описана у Кагге і співавт., 1985.
Переважно клітина-хазяїн до трансфекції не експресує суттєву кількість молекул МНС І класу. Також переважно клітина-стимулятор експресує молекулу, яка є важливою для забезпечення додаткового стимулюючого сигналу для Т-клітин, таку як будь-яка з молекул В7.1,
В7.2, ІСАМ-1 ї ГЕА 3. Послідовності нуклеїнових кислот багатьох молекул МНС І класу і костимуляторних молекул є у вільному доступі в базах даних СепВапк і ЕМВІ.
У випадку, коли роль антигенів відіграють епітопи комплексу МНС І класу, Т-клітини є СБ8- позитивними ЦТЛ.
Якщо антиген-презентуючи клітину трансфектують для експресії такого епітопу, клітина переважно містить вектор експресії, здатний експресувати пептид, що містить послідовності від
ЗЕО ІО МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 95 або варіант його амінокислотної послідовності.
Ряд інших методів можуть використовуватися для отримання ЦтТЛ іп міїго. Наприклад, метод, описаний Реорієз і співавт., (1995) і КаулаКаті і співавт., (1992) відносно використання аутологічних лімфоцитів, які інфільтрують пухлину, для отримання ЦтТЛ. РіерапевкКі і співавт (1995) використовували аутологічні лімфоцити периферійної крові (РІ В) для отримання ЦТЛ. У роботі досптив і співавт., (1997) описано створення аутологічних ЦТЛ методом імпульсного введення пептиду або поліпептиду у дендритні клітини або інфікуванням рекомбінантним вірусом. Ні ї співавт., (1995) і Уеготе і співавт., (1993) використовували В-клітини для отримання аутологічних ЦтТЛ. Крім того, для отримання аутологічних ЦтТЛ можуть бо використовуватися макрофаги, завантажені пептидом або поліпептидом, або інфіковані рекомбінантним вірусом. 5. УМайег і співавт., 2003, описують примування Т-клітин іп міо за допомогою штучних антиген-презентуючих клітин (штучні АПК), що також є прийнятним способом отримання Т-клітин проти вибраного пептиду. В цій роботі штучні АПК генерувалися шляхом прикріплення заздалегідь сформованих комплексів МНС-пептид до поверхні полістирольних частинок (мікросфер) за допомогою системи біотин-стрептавідин. Ця система дозволяє точно контролювати щільність МНС на штучних АПК, що забезпечує селективно викликати високо- або низькоавідні специфічні до антигену відповіді Т-клітин з високою ефективністю для зразків крові. Окрім комплексів МНОС-пептид, штучні АПК мають нести інші білки з костимулювальною активністю, такі як антитіла проти СО28, прикріплені до їхньої поверхні. До того ж такі системи на базі штучних АПК часто вимагають додавання відповідних розчинних елементів, наприклад, цитокінів, таких як інтерлейкін-12.
Алогенні клітини також можуть використовуватися для отримання Т-клітин, і відповідний спосіб описаний детально у заявці МУО 97/26328, яка включена в цей документ шляхом посилання. Наприклад, окрім клітин дрозофіли і клітин Т2, інші клітини можуть використовуватися для презентації антигенів, такі як клітини СНО, інфіковані бациловірусом клітини комах, бактеріальні, дріжджові клітини та клітини мішені, інфіковані коров'ячою віспою.
Крім того, можуть використовуватись віруси рослин (див., наприклад, роботу Ропа і співавт., (1994), в якій описується розробка мозаїчного вірусу вігни як високопродуктивної системи для презентації чужорідних пептидів).
Активовані Т-лімфоцити, які спрямовані проти пептидів за винаходом, є корисними в терапії.
Отже, згідно з ще одним аспектом винаходу пропонуються Т-клітини, які можна отримати за допомогою вищезгаданих способів за винаходом.
Активовані Т-клітини, які отримані вищезгаданим способом, будуть селективно розпізнавати клітину, яка аберантно експресує поліпептид, який містить послідовність від 5ЕСО ІО МО: 1 до
ЗЕО І МО: 95.
Переважно Т-клітина розпізнає цю клітину шляхом взаємодії свого Т-клітинного рецептора з комплексом НІ А/пептид (наприклад, зв'язуванням). Т-клітини є корисними в методі знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта, клітини-мішені якого аберантно експресують поліпептид, що містить амінокислотну послідовність за винаходом, за яким пацієнту вводиться ефективна
Зо кількість активованих Т-клітин. Ці Т-клітини, що вводяться пацієнту, можуть бути виділені з організму пацієнта і активовані як описано вище (тобто, вони є аутологічними Т-клітинами). Як альтернатива, ці Т-клітини одержуються не з організму пацієнта, а від іншої людини. Зрозуміло, що переважно ця людина є здоровою людиною. Під терміном "здорова людина" автори винаходу мають на увазі, що людина має хороший загальний стан здоров'я, переважно має адекватну імунну систему та, ще більш переважно, на страждає від якогось захворювання, яке можна легко перевірити і виявити.
Іп мімо клітини-мішені для СО8-позитивних Т клітин за цим винаходом можуть бути клітинами пухлини (які іноді експресують МНС І класу) та/або клітинами строми, що оточують пухлину (пухлинні клітини) (які іноді також експресують МНС І класу; (Оеєпа|е! і співавт., 4163-70)).
Т-клітини за цим винаходом можуть використовуватися як активні інгредієнти терапевтичної композиції. Отже, предметом цього винаходу також є спосіб знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта, клітини-мішені якого аберантно експресують поліпептид, що містить амінокислотну послідовність за винаходом, причому спосіб включає введення пацієнту ефективної кількості Т-клітин згідно з визначеним вище.
Під терміном "аберантно експресовані" автори винаходу мають на увазі, що поліпептид є надмірно експресованим у порівнянні з нормальними рівнями експресії або що ген є "мовчазним" у тканині, з якої походить пухлина, але він експресується в пухлині. Під терміном "надмірно експресований" автори винаходу мають на увазі, що поліпептид присутній на рівні, що принаймні у 1,2 разу вищий за рівень у нормальній тканині, переважно принаймні у 2 рази, та більш переважно принаймні у 5 або 10 разів вищий за рівень у нормальній тканині.
Т-клітини можуть бути отримані способами, що відомі в галузі, наприклад, тими, що описані вище.
Протоколи для цього так званого адоптивного перенесення Т-клітин добре відомі в галузі, їх можна знайти, наприклад, у роботах (ЮцаІєу і співавт., 850-54;ОцаІєу і співавт., 2346- 57;Нозепбега і співавт., 889-97;Нозепрбега і співавт., 1676-80;Уеє і співавт., 16168-73); в оглядах (Саціпопі і співавт., 383-93) і (Могодап і співавт.).
Будь-яка молекула за винаходом, тобто, пептид, нуклеїнова кислота, вектор експресії, клітина, активований ЦТЛ, Т-клітинний рецептор або нуклеїнова кислота, яка її кодує, є прийнятною для лікування захворювань, для яких є характерним уникати імунної відповіді. бо Таким чином, будь-яка молекула за цим винаходом може застосовуватися як лікарський засіб або в процесі виробництва лікарського засобу. Згадана молекула може використовуватися сама по собі або у комбінації з іншою молекулою (іншими молекулами) за винаходом або відомою молекулою (відомими молекулами).
Переважно, лікарський засіб за цим винаходом є вакциною. Вона може вводитись безпосередньо пацієнту, в уражений орган, або системно і... і.т., в.с, .р. і їм, чи застосовуватися ех мімо до клітин, виділених у пацієнта чи клітинної лінії людини, котрі згодом вводяться пацієнту, або використовуватись іп міїго для вибору субпопуляції з імунних клітин, які виділяються у пацієнта і потім знов вводяться йому. Якщо нуклеїнова кислота вводиться у клітини іп міо, вона може бути корисною для клітин, що трансфектуються, щоби спільно експресувати імуностимулюючі цитокіни, наприклад, інтерлейкін -2. Пептид може бути, по суті, чистим, або поєднаним з імуностимулюючим ад'ювантом (див. нижче), чи використовуватись в комбінації з імуностимулюючими цитокінами, або вводитися з належною системою доставки, наприклад, ліпосомами. Пептид також може поєднуватись з належним носієм, таким як гемоціанін фісурели (КІН) або маннан (див. патентну заявку М/О 95/18145 та роботу
І опдепесКег). Пептид також може бути міченим і бути злитим білком чи гібридною молекулою.
Очікується, що пептиди, послідовність яких надається в цьому винаході, стимулюють СО4 Т- клітини або СО8 Т-клітини. Однак стимуляція СО8 ЦтТЛ більш ефективна у присутності підтримки, яка надається Т-хеллерами СО4. Отже, для епітопів МНС І класу, які стимулюють
СО8 ЦТЛ, гібридного партнера або частини гібридної молекули, належним чином надають епітопи, котрі стимулюють СО4-позитивні Т-клітини. СО4- та СОВ8-стимулюючі епітопи добре відомі в цій галузі та включають епітопи, ідентифіковані в цьому винаході.
Згідно з одним аспектом винаходу, вакцина містить принаймні один пептид, який має амінокислотну послідовність від ФЕО ІО МО: 1 до 5ЕО ІО МО: 33, і принаймні один додатковий пептид, більш переважно, від двох до 25, ще більш переважно, від двох до 15, і найбільш переважно, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять або тринадцять пептидів. Пептид(и) може (можуть) бути виділений (виділені) з одного або більшої кількості специфічних ТАА і може (можуть) зв'язатися з молекулами МН І класу.
Полінуклеотид може бути по суті чистим або міститися у відповідній векторній системі або системі доставки. Нуклеїнова кислота може бути, наприклад, ДНК, кКДНК, ПНК, СНК, РНК чи
Зо їхньою комбінацією. Методи конструювання і введення такої нуклеїнової кислоти добре відомі фахівцям в цій галузі. їх огляд наведений, наприклад, у роботі (Разсоїо і співавт, 117-22).
Полінуклеотидні вакцини легко приготувати, але механізм дії цих векторів у виникненні імунної відповіді повністю не з'ясований. Прийнятні векторні системи і системи доставки включають вірусну ДНК та/або РНК, такі як системи на базі аденовірусу, вірусу коров'ячої віспи, ретровірусу, вірусу герпесу, аденоасоційованого вірусу або гібридів, що містять елементи більш ніж одного вірусу. Невірусні системи доставки включають катіонні ліпіди і катіонні полімери і добре відомі фахівцям в області доставки ДНК. Також може використовуватись фізична доставка, така, як за допомогою "генної гармати". Пептид, або пептид, кодований нуклеїновою кислотою, може бути злитим білком, наприклад, з епітопом, що стимулює Т-клітини щодо відповідних протилежних СОН, як відзначається вище.
Лікарський засіб за винаходом може також включати один або більше ад'ювантів. Ад'юванти є речовинами, які у неспецифічний спосіб підвищують або надають сили імунній відповіді (наприклад, імунній відповіді, яку опосередкують ЦТЛ і Т-хелпери (Тн) на антиген, і, отже, можуть використовуватися у лікарському засобі за винаходом. Відповідні ад'юванти включають, але не обмежуються ними, 1018 І55, солі алюмінію, Атріїмах?, АБ 15, ВСО, СР-870,893,
Сра7909, СуаА, аз ІМ, флагелін чи ліганди ТІ Н5, які походять з флагеліну, флагелін чи ліганди
ТІ А5, які походять з флагеліну, ліганд РІТ3, СМ-С5Е, ІСЗ30, ІСЗ1, іміквімод (АГ ОАВАФ), резиквімод, ІтиРасі ІМР321, інтерлейкіни, такі як ІЛ-2, ІЛ-13, ІЛ-21, інтерферон-альфа чи -бета, або їхні пегільовані похідні, І5 Раїси, ІЗ5, ІЗСОМАТВЇХ, імуностимулюючі комплекси ІЗСОМ,
Уиміттипе, ГіроМас, МАГ Р2 МЕ59, монофосфориловий ліпід А, монтанід ІЇМ5 1312, монтанід
ІБА 206, монтанід ІБА 50У, монтанід ІБА-51, емульсії "вода у маслі" та "масло у воді", ОК-432,
ОМ-174, ОМ-197-МР-ЕС, ОМТАК, О5рА, векторну систему Рертеї!Ф, мікрочастинки на основі полілактиду когліколіду (РІ С| та декстрану, талактоферин, 5А1172, віросоми та інші вірусоподібні частинки, УЕ-170, МЕСЕЕ гар, 8848, бета-глюкан, РатЗСувз, стимулон 0521 Адшіїа, який виділяється з сапоніну, мікобактеріальні екстракти та синтетичні імітатори стінок бактеріальних клітин, а також інші патентовані ад'юванти, наприклад, Вірі Оеїох. Ой чи зЗирепов5. Переважними є такі ад'юванти, як ад'ювант Фрейнда або (СМ-С5Р. Декілька імунологічних ад'ювантів (наприклад, МЕ59), специфічних до дендритних клітин, та способи їх приготування були описані раніше (АїЇївзоп і Клгиттеї, 932-33). Також можуть застосовуватися бо цитокіни. Окремі цитокіни були прямо співвіднесені з впливом на міграцію дендритних клітин до лімфоїдних тканин (наприклад, ТМЕ-П), прискорюючи дозрівання дендритних клітин до ефективних антиген-презентуючих клітин для Т-лімфоцитів (наприклад, СМ-С5Е, І1/-1 та ІІ -4) (Патент США 5 849 589, окремо включений в цей документ шляхом посилання в усій повноті) та діючи як імуноад'юванти (наприклад, ІЛ-12, ІЛ-15, ІЛ-23, ІЛ-7, ІРМ-альфа, ІЕМ-бета) (Сарпіоміси, 19961).
Також доповідалося про те, що імуностимулюючі Сріз-олігонуклеотиди посилюють ефект ад'ювантів у складі вакцин. Якщо не вдаватися у подробиці теорії, Сраї олігонуклеотиди діють шляхом активації природної (не здобутої) імунної системи за допомогою ТоїЇІ-подібних рецепторів (ТІ А), переважно ТІВ. Активація ТІ НО, ініційована Срс, посилює антиген- специфічні гуморальні та клітинні реакції на широкий спектр антигенів, включаючи пептидні чи білкові антигени, живі або знищені віруси, вакцини на основі дендритних клітин, аутологічні клітинні вакцини та полісахаридні кон'юЮгати як в профілактичних, так і в терапевтичних вакцинах. Більш важливим є те, що посилюється визрівання та диференціація дендритних клітин, що в результаті збільшує активацію Тні-клітин та інтенсивну генерацію цитотоксичних Т- лімфоцитів (СТІ) навіть за відсутності допомоги СО4 Т-клітин. Активація ТНІ, індукована стимуляцією ТІ ВО, зберігається навіть у присутності вакцинних ад'ювантів, таких як солі алюмінію чи неповний ад'ювант Фрейнда (ІБА), котрі зазвичай сприяють активації ТН2. Сра- олігонуклеотиди демонструють навіть більшу ад'ювантну активність, коли переводяться в лікарську форму або вводяться разом з іншими ад'ювантами чи в таких композиціях, як мікрочастинки, наночастинки, ліпідні емульсії або подібні композиції, особливо необхідні для індукування сильної реакції, коли антиген відносно слабкий. Вони також прискорюють імунну відповідь та дозволяють зменшити дози антигену приблизно на два порядки в порівнянні з відповідями антитіл на вакцину в повній дозі без Ср, як спостерігалося в деяких експериментах (Кіієд 471-84). В патенті США 6 406 705 ВІ описується комбіноване використання Сра-олігонуклеотидів, ад'ювантів, що не містять нуклеїнові кислоти, та антигену для індукування антиген-специфічної імунної відповіді Ср ТІЛО9-антагоністом є абз ЕМ (імуномодулятор із структурою типу дволанцюжкове стебло-петля) компанії Моіодеп (Берлін,
Німеччина), котрий є переважним компонентом фармацевтичної композиції за цим винаходом.
Також можуть використовуватись інші ТІ В-зв'язувальні молекули, наприклад, ТІ А 7, 1 А 8
Зо та/або ТІ В 9, що зв'язані з РНК.
Інші приклади прийнятних ад'ювантів включають, без обмежень, хімічно модифіковані Сра (наприклад, СрВ, Ідега), аналоги а5-РНК, такі як полі(І:С) та їхні похідні (наприклад, Атріїдепф),
Нійопо!Ф, полі-(ІСІ С), попі(ІС-В), полі(І:С12))), бактеріальні ДНК або РНК, відмінні від Сра, а також невеликі імунологічно активні молекули та антитіла, такі як циклофосфамід, сунітиніб, бевакізумаб, целебрекс, МСХ-4016, сілденафіл, тадалафіл, варденафіл, сорафеніб, темозоломід, темзіролімус, ХІ -999, СР-547632, пазопаніб, МЕСЕ Тгар, 202171, А0О2171, анти-
СТІ А4, інші антитіла, націлені на ключові структури імунної системи (наприклад, анти-С040-, анти-ТаЕбета-, анти-ТМЕальфа-рецептори) та 5058175, який може діяти терапевтично та/або як ад'ювант. Кількості та концентрації ад'ювантів та добавок, прийнятних в контексті цього винаходу, можуть бути легко визначені досвідченим спеціалістом без зайвого експериментування.
Переважними ад'ювантами є іміквімод, резиквімод, СМ-С5Е, циклофосфамід, сунітиніб, бевакізумаб, інтерферон-альфа, Сра-олігонуклеотиди та їхні похідні, полі-(І:С) та похідні, РНК, сілденафіл і композиції частинок з РІ Сх чи віросомами.
В переважному втіленні фармацевтичної композиції за винаходом ад'ювант вибирається з групи, що складається з колонієстимулюючих факторів, таких як Фактор стимулювання утворення колоній гранулоцитів-макрофагів (4М-С5Е, сарграмостим), іміквімод, резиквімод та інтерферон-альфа.
У переважному втіленні фармацевтичної композиції за винаходом ад'ювантом є іміквімод чи резиквімод.
Ця композиція може застосовуватися для парентерального введення, наприклад, підшкірного, внутришньошкірного, внутрішньом'язового або для перорального застосування.
Для цього пептиди і необов'язково інші молекули розчиняють або суспендують у фармацевтично прийнятному, переважно водному, носії. До того ж композиція може містити допоміжні речовини, такі як буферні елементи, зв'язувальні речовини, баластні речовини, розріджувачі, ароматизатори, мастильні речовини та ін.
Пептиди також можуть вводитись разом із імуностимулюючими речовинами, наприклад, цитокінами. Вичерпний перелік допоміжних речовин, які можуть використовуватись у такій композиції, наведений, наприклад, в книзі А. Кірбе, Напароок ої Рпагтасецшіїса! Ехсірієпів, 3. Ей. 60 2000, Атегісап РНаптасешіса! Авзосіайоп апа рНнаптасешіса! ргебз5. Композиція може застосовуватися для попередження, профілактики та/або терапії аденомних чи ракових захворювань. Приклади фармацевтичних композицій наведені в ЕР2113253.
Предметом цього винаходу є лікарський засіб, який може застосовуватися при лікуванні раку, зокрема, раку шлунка, раку нирок, раку товстої кишки, немілкоклітинного раку легенів, аденокарциноми, раку передміхурової залози, доброякісних пухлин та злоякісної меланоми.
За цим винаходом також пропонується комплект, що включає: (а) контейнер, який містить фармацевтичну композицію як зазначено вище, у розчині або у ліофілізованій формі; (Б) необов'язково, другий контейнер, що містить розріджувач або розчин для відновлення ліофілізованої композиції, і (с) необов'язково, інструкції з (ї) застосування розчину або (ії) відновлення та/або застосування ліофілізованої композиції.
Комплект може додатково включати один або більше (іїї) буферів, (ім) розріджувачів, (м) фільтрів, (мі) голок, або (у) шприців. Контейнер, переважно, є пляшкою, флаконом, пробіркою, шприцом чи пробіркою; він може бути контейнером багаторазового використання.
Фармацевтична композиція є переважно ліофілізованою.
Комплекти за винаходом, переважно, включають ліофілізовану композицію цього винаходу в належному контейнері та інструкції по її відновленню та/або застосуванню. Належні контейнери включають, наприклад, пляшки, флакони (наприклад, флакони з двома камерами), шприци (такі як двокамерні шприци) і пробірки. Контейнер може бути виготовлений з різних матеріалів, таких як скло чи пластмаса. Переважно, комплект та/або контейнер містить інструкції на контейнері або такі, що зв'язані з ним, із вказівками щодо відновлення та/або застосування. Наприклад, на етикетці може вказуватися, що ліофілізована лікарська форма повинна бути відновленою до концентрацій пептидів як зазначено вище. На етикетці, крім того, може бути зазначено, що лікарська форма є прийнятною для або що вона призначена для підшкірного введення.
Контейнер, що містить лікарську форму, може бути флаконом багаторазового використання, який дозволяє робити повторні введення (наприклад, від 2 до 6 введень) відновленої лікарської форми. Комплект додатково може включати другий контейнер з прийнятним розріджувачем (наприклад, розчином бікарбонату натрію).
Зо Після змішування розріджувача та ліофілізованої композиції остаточна концентрація пептиду у відновленій композиції становить переважно принаймні 0,15 мг/мл/пептиду (-75 мкг) та переважно не більше З мг/мг/пептиду («1500 мкг). Комплект додатково може включати інші матеріали, бажані з комерційної точки зору та з точки зору користувача, включаючи інші буфери, розріджувачі, фільтри, голки, шприци та вкладиші з інструкціями для застосування.
Комплекти за цим винаходом можуть включати один контейнер, який містить лікарську форму композицій відповідно до цього винаходу, з іншими компонентами чи без них (наприклад, інші сполуки або фармацевтичні композиції інших сполук) чи включати окремий контейнер для кожного компоненту.
Переважно, комплекти за винаходом включають композицію за винаходом, упаковану для використання, в комбінації з одночасним введенням другої сполуки, такої, як ад'юванти (наприклад, ЖМ-С5Е), хіміотерапевтичний агент, природний продукт, гормон чи антагоніст, анти-ангіогенезний агент чи інгібітор, апоптоз-індукуючий агент або хелатор) чи їхню фармацевтичну композицію. Компоненти комплекту можуть бути завчасно змішані чи кожний компонент може бути в окремому контейнері до введення пацієнту. Компоненти комплекту можуть бути надані в одному чи кількох рідких розчинах, переважно, водному розчині, більш переважно, стерильному водному розчині. Компоненти комплекту також можуть надаватись як речовини у твердому стані, які можуть перетворюватися на рідини шляхом додавання прийнятних розчинників, котрі переважно містяться в іншому окремому контейнері.
Контейнер терапевтичного комплекту може являти собою флакон, пробірку, колбу, пляшку, шприц або будь-який інший засіб для зберігання твердого тіла чи рідини. Зазвичай, коли є більш ніж один компонент, комплект буде включати другий флакон чи другий контейнер, який дозволяє окреме дозування. Комплект може також містити інший контейнер для фармацевтично прийнятної рідини. Переважно, терапевтичний комплект буде включати апарат (наприклад, одну чи кілька голок, шприців, крапельниць для очей, піпетку та ін.), який робить можливим введення речовин за винаходом, які є компонентами цього комплекту.
Композиція за цим винаходом є прийнятною для введення пептидів будь-яким зручним шляхом, наприклад, пероральним (ентеральним), назальним, очним, підшкірним, внутрішньошкірним, внутрішньом'язовим, внутрішньовенним або трансдермальним. Переважно, введення здійснюється підшкірно, та найбільш переважно, внутрішньошкірно. Введення може бо виконуватись інфузійним насосом.
Оскільки пептиди за винаходом, які є похідними МеОТІН, ОСНІ 5, 5МС4, МЕМВ, РРАР2С,
АМІ9, ПШОСВАВ ії МОСб, були виділені з тканин ракових пухлин шлунка, лікарський засіб за винаходом переважно застосовується для лікування раку шлунка.
Цей винахід зараз буде проілюстрований наведеними нижче прикладами, які описують його переважні втілення, але не обмежують винахід. Для цілей цього винаходу всі посилання включені в цей документ в усій повноті.
Приклади
Приклад 1:
Ідентифікація пухлино-асоційованих пептидів, презентованих на поверхні клітин
Зразки клітин
Тканини пухлин пацієнтів були надані Медичним університетом префектури Кіото (КРОМ),
Кіото, Японія, клінікою Магістратури з медицини Університету міста Осака (ОС), Осака, Японія, та Госпіталю Університету міста Тюбінген, Німеччина. До хірургічного видалення тканин була одержана письмова інформована згода від усіх пацієнтів. Тканини були заморожені шоковим способом в рідкому азоті відразу після хірургічної операції та зберігались до виділення ТОМАР при температурі -80 "С.
Виділення пептидів, зв'язаних із НІ А, із зразків тканин
Пули пептидів НГ А з заморожених шоковим способом зразків тканин були одержані імунним осадженням із твердих тканин відповідно до незначно зміненого протоколу (ЕаїК, К. 1991; зЗеедег, Е.Н.Т1999) з використанням НІ А-А, -В, -С-специфічного антитіла МУб/32, використанням
НЬА-А"02-специфічного антитіла ВВ7.2, СМВі-активованої сефарози, кислотної обробки та ультрафільтрації.
Методи
Одержані пули пептидів НІ А розділялися відповідно до їхньої гідрофобності із використанням зворотно-фазової хроматографії (папоАсдийу ШРІС вувієт, УУаїег5), та елюйовані пептиди були проаналізовані на гібридному мас-спектрометрі ГТО-Огтбітар (ТнептоРівпег Зсієпійіс) з джерелом ЕБІ. Пептидні пули були завантажені безпосередньо на аналітичну кварцову мікрокапілярну колонку (75 мкм в.д. х 250 мм), заповнену зворотно- фазовим матеріалом СІВ розміром 1,7 мкм (У/аїегв), із застосуванням швидкості потоку 400 нл
Зо на хвилину. Згодом пептиди були розділені з використанням 180-хвилинного бінарного градієнту з 10 95 до 33 95 В при швидкості потоку 300 нл на хвилину. Градієнт був забезпечений розчинником А (0,1 95 мурашиної кислоті в воді) та розчинником В (0,1 95 мурашиної кислоті в ацетонітрілі). Був використаний скляний капіляр із золотим покриттям (РісоТір, Мем Обіесіїмеє) для введення в нано-ЕвЇ джерело. Мас-спектрометр І ТО-Огпбійгар працював в режимі, залежному від даних, з використанням стратегії ТОР5. Стисло, цикл сканування був ініційований з повним скануванням при високій точності маси на Огбігар (8-30 000) з наступними сканами М5/М5 також на Огріїгтар (8-7500) на 5 найбільш поширених прекурсорних іонах з динамічним виключенням раніше вибраних іонів. Тандемні мас-спектри були інтерпретовані ЗЕОШЕ5Т з додатковим контролем в ручному режимі. Ідентифікована пептидна послідовність була підтверджена порівнянням генерованої природної моделі фрагментації пептиду з моделлю фрагментації синтетичного контрольного пептиду з ідентичною послідовністю. На Фігурі 1 показані зразки спектра, одержані на тканині пухлин для пептиду
СОС2-001, асоційованого з МНС І класу, та його профіль елюції на системі ОРІ б.
Приклад 2
Профілі експресії генів, що кодують пептиди за винаходом
Не всі пептиди, ідентифіковані як такі що презентуються на поверхні клітин пухлин молекулами МНС, є прийнятними для імунотерапії, оскільки більшість з цих пептидів отримується з нормальних клітинних білків, експресованих багатьма типами клітин. Лише декілька з цих пептидів є пухлино-асоційованими та, ймовірно, здатні індукувати Т-клітини з високою специфічністю розпізнавання для пухлини, з якої вони походять. Щоб ідентифікувати такі пептиді і звести до мінімуму ризик аутоіїмунності, викликаної вакцинацією, автори винаходу зосередились на тих пептидах, що одержані з білків, котрі надмірно експресуються на клітинах пухлин у порівнянні з більшістю нормальних тканин.
Ідеальний пептид одержують з білку, що є унікальним для пухлини і не присутній на будь- якій іншій тканині. Щоб ідентифікувати пептиди, котрі одержуються з генів з профілем експресії, близьким до ідеального, ідентифіковані пептиди співвідносили з білками та генами, відповідно, з яких вони походять, та були побудовані профілі експресії цих генів.
Джерела та приготування РНК
Зразки тканин, видалені хірургічним шляхом, були надані різними клінічними установами бо (див. Приклад 1), після одержання письмової інформованої згоди від кожного пацієнта. Зразки тканини пухлин були миттєво заморожені в рідкому азоті відразу після хірургічної операції та пізніше гомогенізовані з використанням ступки та товкача під рідким азотом. Підсумкова РНК була приготована з цих зразків з використанням реактиву ТВІ (Атбіоп, Дармштадт, Німеччина), з наступним очищенням за допомогою АМеазу (ОІАСЕМ, Хільден, Німеччина); обидві методики виконувались за протоколом виробника.
Підсумкова РНК зі здорових тканин людей була одержана комерційним шляхом (Атріоп,
Хантінгтон, Велика Британія; Сіопіесп, Гейдельберг, Німеччина; біаїадепе, Амстердам,
Нідерланди; ВіоСпаїп, Хейард, Каліфорнія, США). РНК від кількох людей (від 2 до 123 людей) були змішані таким чином, щоб РНК від кожної особи була однаково зважена. Лейкоцити були виділені зі зразків крові 4 здорових добровольців.
Якість та кількість усіх зразків РНК були оцінені на біоаналізаторі Адіепі 2100 (Адіїепі,
Вальдброн, Німеччина), з використанням набору ВМА 6000 Рісо І арспір Кії (Ааійепі).
Експерименти з використанням мікрочипів
Аналіз генної експресії усіх зразків РНК пухлинних і нормальних тканин був виконаний з використанням олігонуклеотидних мікрочипів АПутейіх Нитап Сепоте (НО) ШО1З3З3А або На- 0133 Рів 2.0 (АПутеїйіх, Санта Клара, Каліфорнія, США). Усі етапи виконувалися відповідно до посібника Апутеїгіх. Стисло, дволанцюгова кДНК була синтезована з 5-8 мкг підсумкової РНК, з використанням Зирегзстірі ВТІ! (Іпийгодеп) та оліго-с1Т-Т7-праймеру (МУ, Віоїесн, Еберсберг,
Німеччина), як описано в посібнику. Транскрипція іп мійго була виконана з використанням комплекту маркування РНК-транскриптів ВіоАггау Нідп місій ВМА Ттапзстірі І абеїйпа Ки (ЕМ2О
Оіадповіїсв, Іпс., Фармінгейл, Нью-Йорк, США) для чипів ОШ1З3З3А або комплекту СепеСпір ІМТ
І абеїїїпу Кії (АНутеййх) для чипів 0133 Ріив 2.0, після чого були здійснені кРНК- фрагментація, гібридизація та забарвлювання стрептавідин-фікоеритриновим та біотинільованим анти- стрептавідиновим антитілом (МоіІеєсціаг Ргобез, Лейден, Нідерланди. Зображення були скановані приладом Адііепі 2500А СепеАітау бсаппег (01З3З3А) або АпПутеїйіх Сепе-СНпір Зсаппег 3000 (0133 Рійив 2.0). Дані аналізувалися за допомогою програми 2СО5 (АПутеїйіх), з використанням стандартних установок для усіх параметрів. Для стандартизації були застосовані 100 службових генів, наданих компанією АПутеїйіх. Відносні значення експресії були розраховані по відношенням зареєстрованих сигналів, наданим комп'ютерною програмою,
Зо причому значення для нормального зразка було довільно встановлене на 1,0.
Профілі експресії вихідних генів цього винаходу, які в значній мірі надмірно експресуються у раковій пухлині шлунка, показані на Фігурі 2.
Приклад З
Імуногенність іп міо для пептидів, презентованих МНС І класу, в ЕМА9У41 Для одержання інформації відносно імуногенності ТОМАР за цим винаходом дослідження проводилися з використанням добре відомої методики стимуляції іп мйго, вже описаної в роботі (У/аїег, 5,
Неїтдеп, ГІ, Зеспоог, О, Уипд, С, Метпеї, 0, Витіпо, НУ, ВНаттепвзее, На, апа 5іємапоміс, 5; 2003,
Сиціпа едде: ргедеїеттіпей аміайу ої питап СО8 Т сеї ехрапаєай оп саїїбгаїєд МНо/апіі-СО28- соаївд тістозрпегев5, у). Іттипої., 171, 4974-4978). З використанням цієї платформи була показана позитивна імуногенність (тобто, розширення специфічних Т-клітин) для 47 із 54 досліджених ТОМАР, рестриктованих за НІ А-А"2402 і для З із З досліджених ТОМАР за винаходом, рестриктованих за НІ А-А"0201, таким чином демонструючи, що ці пептиди є Т- клітинними епітопами, проти яких у людей існують СО8-позитивні прекурсорні Т-клітини. (Таблиця 4).
Примування СО8-позитивних Т-клітин іп міго
Для виконання стимуляцій іп мій штучними антиген-презентуючими клітинами (аАРС), завантаженими комплексом пептид-МНОС (рмнНо) та анти-СО28- антитілом, спочатку були виділені СО8 Т-клітини зі свіжих продуктів лейкаферезу НІ А-А"24 або з лейкоцитної плівки НІ А-
А"2 здорових донорів, одержаних із Банку крові міста Тюбінген.
СО8 Т-клітини, або безпосередньо збагачені, або РВМС (мононуклеари периферичної крові), були спочатку виділені за допомогою середовища градієнтного розділення стандартної щільності (РАА, Кьольбе, Німеччина). Виділені СОв8-лімфоцити або РВМС були інкубовані аж до використання в Т-клітинному середовищі (ТСМ), що складається з ВРМІ-СІшатах (Іпмійтодеп,
Карлсруе, Німеччина) з додаванням 10 95 термо-інактивованої АВ-сироватки людини (РАМ-
Віоїеси, Ейденбах, Німеччина), 100 Од/мл пеніциліну / 100 мкг/мл стрептоміцину (Сатьгех,
Кельн, Німеччина), 1 мМ пірувату натрію (СС Рго, Обердорла, Німеччина), 20 мкг/мл гентаміцину (Сатбгех). Цитокіни у концентраціях 2,5 нг/мл ІЛ-7 (РготосеїІЇ, Гейдельберг,
Німеччина) та 10 Од/мл ІЛ-2 (Момапів Рнагта, Нюрнберг, Німеччина) також додавалися до ТСМ на цьому етапі культивування. Виділення СО5-позитивних лімфоцитів виконувалося позитивною бо селекцією з використанням мікросфер СО8 (Мінепуї Віоїєс, Бергіш Гладбах, Німеччина).
Приготування мікросфер, покритих РМНнС/антн-СО28, Т-клітинні стимуляції та зчитування виконувалися, як описано раніше (УМаїек і співавт., 4974-78), з невеликими модифікаціями.
Стисло, були отримані біотинільовані завантажені пептидом рекомбінантні молекули НІ А-
А"2402 і НІ А-А"0201 без трансмембранного домену, що були біотинільовані на карбоксильному кінці важкого ланцюга. Очищений костимуляторний І(дДСйга миші проти СО28 АБ 9,3 людини (Чипо, ІГедбенег і МиПе-Еретага 4611-15) був хімічним способом біотинільований з використанням сульфо-М-гідроксисукцинімідобіотину, як рекомендовано виробником (Регбріо,
Бонн, Німеччина). Використовувані мікросфери представляли собою полістирольні частинки розміром 5,6 мкм із стрептавідиновим покриттям (Вапо5 Іарогаїйгіє5, Іллінойс, США). рМНеС, використаними як позитивний і негативний контроль, були А"0201/МІ А-001 (пептид ЕГАСІСІ ТМ з модифікованого Меіап-А/МАНТ-1) та А"0201/00Х5-001 (МІ І РАЇІМНІ з ОХ»), відповідно. 800 000 мікросфер/200 мкл були розміщені в планшети на 96 лунок в присутності 600 нг біотинільованих анти-СО28 плюс 200 нг релевантного біотин-рРМНС (мікросфери високої щільності). Стимуляції були ініційовані в планшетах на 96 лунок шляхом спільного інкубування 1 х 106 СОв-позитивних Т-клітин із 2 х 105 промитих мікросфер з покриттям у 200 мкл ТОМ з доданням 5 нг/мл ІЛ-12 (РготосСеїІ) протягом 3-4 днів при 37 "С, 595 СО» і 95 95 відносної вологості. Половина середовища була потім замінена свіжим ТОМ з доданням 80 Од/мл ІЛ-2, та інкубування продовжувалося 3-4 дні при 37 "С. Цей цикл стимуляцій був виконаний три рази.
Нарешті, були виконані аналізи мультимерів забарвлюванням клітин за допомогою флуоресцентних мультимерів А"0201 або А"2402 (отриманих за описом (АПНаїап, 1996
АЇ ТМАМІ1996 /а)) і клону 5К1 антитіл 20О8-РІТС (ВО, Гейдельберг, Німеччина) або додатково за допомогою маркера життєздатності І іме/деаа-Адоа дуе (Іпимйгодеп, Карлерує, Німеччина), і вимірюванням на чотирьохсольоровому ЕАСЗСаїїриг (ВО) або на цитометрі І ЗВІЇ 5БОРР (ВО; вісімнадцять кольорів, обладнаний синім (488 нм), фіолетовим (405 нм), червоним (640 нм) і зеленим (532 нм) світлофільтрами, відповідно. Пептидо-спицифічні клітини були розраховані як процент від загальної кількості СО8-позитивних клітин. Оцінка результатів мультимерного аналізу була виконана за допомогою комп'ютерної програми Ріомло (Ттеє 5іаг, Орегон, США).
Примування іп мйго специфічних мультимер-позитивних СО8- лімфоцитів було визначене належною установкою гейта та порівнянням зі стимуляціями негативних контролів.
Зо Імуногенність для даного антигену визначалася, якщо було виявлено, що принаймні одна оцінювана іп міо стимульована лунка одного здорового донора містить специфічні СВ8- позитивну Т-клітини після стимуляції іп міо (тобто, коли ця лунка містила хоча 6 1 95 специфічних мультимер-позитивних серед СОВ8-позитивних клітин), та процент специфічних мультимер-позитивних клітин був принаймні в 10 разів більше медіанного значення стимуляцій відповідних негативних контролів (стимуляція невідповідними і забарвлювання відповідними мультимерами) і клітини не знаходилися на діагоналі графіка).
Імуногенність іп міго для пептидів ІМА941
Для 47 із 54 перевірених пептидів НІ А-А"2402 і для З із З перевірених пептидів НІ А-А"0201, імуногенність іп мійго могла бути продемонстрована генерацією пептидо-специфічних Т- клітинних ліній. Приклад результатів цитометрії після ТОМАР-специфічного мультимерного забарвлення для двох пептидів за винаходом показані на Фігурі 3, разом із відповідним негативним контролем. Результати для 54 пептидів А"2402 і З пептидів А"0201 за винаходом зведені у Таблицю 4.
Таблиця 4:
Імуногенність іп міїго пептидів НІ А класу І за винаходом
Результати експериментів по визначенню імуногенності іп міо, проведених іттаїісв, наведені у відсотках донорів із позитивним результатом і лунок серед тих, що піддаються оцінці.
Принаймні чотири донори і 48 лунок піддавали оцінці для кожного пептиду. , Донори позитивні/тгі, |Лунки позитивні/тгі, що
77717798 |8мМсної 7777/ Її Ї1111111ло1 1117 фЕРНА2АОСЄЇЇГ/:/ С Ї.777777771701111111171111111011 11761111 ф|ммРИТОСЇ Її 3311 11111111 18111111 фмЕУВвоі 77777 Ї7777717111501117 11111171 120 |РІЖАОЇЇ /// Ї7777717171717161111 11115 1111727 фАТАЮ2О3 Г/Г/Г/Ї777777771710111111117111111101 77711117122 1 |СОілгАтОТЬ 7/7 Ї7777777117101111111171Ї11111101 777771717171723.... |СОІ6бАЗАОСЇЇ///Г/|Ї7777777770117711117111111101 11171911 ф|мог200277777/// Ї777771717111501117 11111161 7771717729 1 18ІАНЬОЮІЇ /-:/1777777711750111111171111181 7777717171717782 1 ЕВВВ3О01ЇГ/:/17777777771783111 11111111 лосроввАЮЮТТ 7777 |17777777111011111111111101 111111 1осмВі-00377//// 17777777 3311111111з3 1 1 осмогові /177777771171171111171111111ло 1111 1осчЕ2ОТТі ////ї77777771171011111111717117111111101 111111 1бБАНЮТО ГС///////// 17777771 1 осм3юві 77177777 33111116 11111111 омАЮСТОЮВІ Г/////|177777771150117111117111111111611 11111111 омАЮСТОо02 Г////|1777777717113311111111з3 11
БУВ 17777717 111 16ЕЗСНОВЯЇ 7/1777777711007777/ 17777111 2901 11111111 1ЕРРКТЯОВЇЇ ГГ 17777777117117111111111111т1 11111111 аРВЗ3ЗОО01Ї 7 17777771711501111117111111116с1 1 птаваої 77777777 1777777171171671111111111111112о01 оман 11111111 1 Іврнеюв 77777777 11113311 1 РВКОІЇ ГГ ї17777777117101111117117171171111111101 1 РОМОЗЮВІЇЇ Г//17777777117671111111111117 1 1РЗОМОТЯОВЇЇ /// 17777777 11111
РІКА ГГ 17777717 4 11111111 1Т8РАМІ-002///////17777777711711777777/ 17111111 и МЕБеВ-О0ї 71777783 4ДЙДЙї11170
Наведені нижче пептиди вже були описані в інших заявках іттаїййсв5 і введені у вакцини
ІМА9ОЇ1 (МЕТ-001 ї ТОР-001), ІМА9У1О (МЕТ-001 ї ТОР-001) і ІМА95О (ІСЕ2ВРЗ-001). Оскільки, наприклад, МЕТ-001 приводить до надзвичайно сприятливих реакцій іп мімо, ці дані можуть вважатися як свідчення придатності пептидів за винаходом для клінічного застосування,
" що оцінювалися (Об) оцінювалися |до 11111111 МеггевРУОСЇ | 77777507 |7777171717171 11111111 |мМЕТОЮЇ 7/7 | 777771717171767711117|777171717171714211 11111111 фтоРОВЇ 7 | 77777714
Джерела інформації:
Аптеа, А. Ц., еї а). "ЕНесі ої аівгиріїпд земеп-іп-арзепіа потої!од 2 їипсійп оп Ішпу сапсег сеї дгомли." У Маїй!.Сапсег Іпві. 100.22 (2008): 1606-29.
Аїїзоп, у. Р. апа М. Р. Кгиттеї!. "Те Міп апа Мапо ої Т сеї! совіїтшіайоп." Зсіепсе 270.5238 (1995): 9532-33.
Аї(теуєег", А., єї аІ. "Титоїг-5ресіїйс сеї! зипбасе ехргезвіоп ої Ше-КОЕЇ. сопіаіпіпа, епдоріазтіс гейсшаг пеаї 5поск ргоїєїп ар9об." Іпі У Сапсег 69.4 (1996): 340-49.
Аррау, У., єї аІ. "Оестєазей 5ресіїс СО8-- сеї! сгоз5-теасіїмійу ої апіїдеп гесодпіоп оїІоміпд массіпайоп мій Меїап-Арерііде." Єшиг.) Іттипої. 36.7 (2006): 1805-14.
Вапегієє, 5. К., еї аі. "Ехргезвіоп ої сасе апа сусіїп ВІ іп Неїїсобасієг руїогі-аззосіаїєд давітіс
МАЇ Т апа МАТ Іутрпота: геІанопз5пПір (о сеї! авайй, ргоїїТегайоп, апа мапеіоптайоп." Ат ./ Раїної. 156.1 (2000): 217-25.
Вапйтап, А. Е., еї аї. "Абетапі ехргеззіоп ої МОС5БАС апа МОСб давігіс тисіп депев іп соогесіа! роїурвз." Іпї У Сапсег 80.2 (1999): 210-18.
Вази, 5., вї а). "Местоїїс риї пої ароріюоюїйс сеї! адєеаїй геІєазез Неаї зпоскК ргоївїп5, УЛісн аеїїмега рапіа! тайшгаїйоп 5ідпа! тю депаптйіс сеї апа асіїмаїє Ше МЕ-Ккарра В райймау." Іпї Іттипої. 12.11 (2000): 1539-46.
Вацег, В., 5. Ватеїйй, апа Т. Р. Меуег. "Н. руїогі зеІесіїмеІу БіоскК5 ЕСЕВ епаосуювів міа Ше поп-тесеріог Кіпазе с-АБІ апа СадА." СеїЇ Місгобіо!. 11.1 (2009): 156-69.
Вепайі, Р., еї аі. "А Браіїапсе реїшеєп МЕ-М апа роЗ домегтв5 Ше рго-апа апіі-ароріоїїс
Тапзосегіріопаї! гезропзе." Мисівїс Асід5 Нез 36.5 (2008): 1415-28.
Вепоїїпі, Сі, еї а. "Нідніу тогідепіс Ішпд сапсег СО 133-нсеїЇІ5 адізріау вівт-ЇїКе Тєаїшгез апа аге зрагед Бу сізріайіп ін'єаїтепі." Ргос Май. Асайд.5сі.0.5.А 106.38 (2009): 16281-86.
Вієгіє, В. апа Н. І. Мозез. "Таг-реїа апа сапсег." Сміокіпе Стгоули Расіог Веу. 17.1-2 (2006): 29-40.
Віоип, Е. апа К. Е. Оамієб5. "Те гороїїс тоивбе: ипгамеїйпо Ше їШпсійоп ої АБ4 іп Ше сегереПшт." СегебеїЇІшт. 4.4 (2005): 250-60.
ВоІНназзапі, А. апа 5. Наїаїї. "Неаї-5поскК ргоїєїпо аз рожепиї! меаропз іп массіпе демеіортепі."
Ехреп.Нем.Массіпев. 7.8 (2008): 1185-99.
Вогзеї, М., еї а. "Тне гоїє ої пераїосуїе дгоулй Тасіг апа її5 гесеріог с-Меї іп тийіріє тувта апа оїпег Біоса таїїдпапсієв5." Гек. мтрпота 32.3-4 (1999): 249-56.
Вгадригу, Р. А., єї аїЇ. "Майіх теїаПоргоївїпазе 1, З апа 12 роїутогрпізт5 апа езорпадеаї адепосагсіпота гізК апа ргодповів." Сагсіподепевів 30.5 (2009): 793-98.
Вгомуп, С. Б., еї ам. "Несодпйоп апа Кп ої Бгаійп їштог 5іет-йКе іпіайпд сеїв Бу
СОВ8 -нсуфюуїйс Т сеї." Сапсег ВНезеагсі 69.23 (2009): 8886-93.
Вгискаопе", Т., О. Магаег, апа Р. АїІрегісіо. "Ггот ргодисійоп ої реріідез іп тійїдгат атоипів ог гезеагсп о тийі-їоп5 диапійіе5 Тог агиде ої Те їшиге." Сцут.РНапт.Віоїеснпої. 5.1 (2004): 29-43.
Вгипв5мід, Р. Е., еї аІ. "Теїотегазе рерійде массіпайоп: а рпазе ІЛІ вішау іп райепів м/йй поп- взтаї! сеїЇ їшпд сапсег." Сапсег Іттипої.Іттипоїпег. 55.12 (2006): 1553-64. Сарапез, 0., вї аї. "Ср9об ів а гесеріог ог а помеї! І ізієйа топосуїюдепез мігієпсе Тасіог, Мір, а зипйасе ргоївіп."
ЕМВО У 24.15 (2005): 2827-38.
Са1І7адо, М. А., еї а). "Ап іпаисібіе ашогеашайюгу Ісор регуєеп НІРК2 апа 5іанаг аї їІїйе арех ої
Ше Нурохіс гезропзе." Маї.Сеї! Віої. 11.1 (2009): 85-91.
Савівїїї, С, еї а. "Неаї впоск ргоївєїпв: ріоіодіса! тТипсійоп5 апа сіїпіса! арріїсайоп аз регзопаїїгеа массіпев5 ог пПитап сапсег." Сапсег Іттипої.ІттипоїНег. 53.3 (2004): 227-33. Савіісопі, В., єї аї. "Воїпт СО13З--апа С." Єшг.У Іттипої. 37.11 (2007): 3190-96. Снапоск, 5. ., єї а. "НІ А-А, -В, -См, -
ОА апа-ОВВІ АЇеїез іп а Сайсавіап Роршиїайоп їїот Веїпезда, ОБА." Нит.Іттипої. 65 (2004): 1211-23.
Спеп, С. Н., еї аї. "Іпрірйоп ої Пегедшіїйп зідпаїїпо9 Бу ап аріатег ІНаї ргеїегепійавну Біпав То те оїїдотегіс їопт ої питап ерідента! дгоули Тасіог гесеріог-3." Ргос Маїй.Асай.5сі.0.5.А 100.16 (2003): 9226-31.
Спеп, 2. апа 9. У. О'Зпеа. "Неашаїйоп ої 1-17 ргодисійоп іп питап ІутрНосуїевз." Сміокіпе 41.2 (2008): 71-78.
Спо, 5. О., еї аї. "Неїїсобасієг руїогі іп а Когеап Ізоїаїе Ехргез5ей Ргоївїп5 Оійегепіапну іп
Нитап Савзійс Еріїпеїїа! СеїІв." Сід.Оів.5сі. (2009).
СНгівнапзоп, у. С, еї аІ. "05-9 апа СВРО4 аеїїмег тшапі аїрпа 1-апійгурвзіп то Ше Нуеаї!-
ЗЕПІ ибідийіп Ідазе сотрієх ог ЕВАЮ." Маї.Сеї! Віої. 10.3 (2008): 272-82. Сівек, Ї. У. апа у. ї.
Согдеп. "Рпозрпогуїайоп ої АМА роїутегазе ру Ше тигіпе потоіодиє ої Ше сеїІ-сусіє сопігої ргоївіп сас2." Маїште 339.6227 (1989): 679-84.
Соіотрбренці, 5., еї аіІ. "Ргоїопдеа ТСВ/СО28 епдадетепі агімез ІІ-2-іпдерепаеєпі Т сеї! сіопаї ехрапвзіоп Іпгоцди 5ідпаійпу тедіаїєд Бу Ше таттаїап їагдеї ої гтаратусіп." У Іттипої. 176.5 (2006): 2730-38.
Сопгаопіегі, 5., еї а). "АПегаїйоп5 ої ирідийіп Ідавзев іп питап сапсег апа ІНеїг аззосіайноп мій
Те пайшгаї! пізіогу ої Ше їштог." Опсодепе 28.33 (2009): 2959-68. богзо, 5., єї аІ. "ЗПепсіпа Ше МЕТ опсодепе Ісаде ю гедгезвіоп ої ехрегітепіаї! їштої5 апа теїавіазев." Опсодепе 27.5 (2008): 684-93.
Сох, С. М., еї аІ. "Ехргеззіоп ої СО133 оп ІвсиКетіа-іпіатпа сеїї5 іп спйднооа А.О" Віоса 113.14 (2009): 3287-96.
Сиппа-Ре!теїга, І., еї а. "Тпе ЗСБ/5ІїтЬ ибідийіп Ідавзе тів сепітозоте атріїйісайоп Ійгоцдни дедгадайоп ої ЗАК/РІ Ка." Сит.Віо!. 19.1 (2009): 43-49.
Оеї иса, у. С, єї а). "Неєї апа пиї2 аге соге сотропепів ої Ше Кіпеїоспоге оціег ріаїе еззепійаї
Тог огдапігіпд тісгоїшршціе айасптепі 5йев." Мо!.Віої.СеїІ 16.2 (2005): 519-31. еп, Н., єї а). "Майіх теїаїІІоргоїєіпазе 11 аерієїйоп іппірії5 сеї! ргоїТегайоп іп дазтіс сапсег сеї." Віоспет.Віорпу5.Нез Соттип. 326.2 (2005): 274-81. епоа)іеєї, 9., еї аІ. "Опехресієд Арипаапсе ої НІ А Сіазз ІІ Ргезепієйд Рерійдез іп Ргітагу Вепаї
СеїЇ Сагсіпотавз." Сііп Сапсег Вев. 12.14 (2006): 4163-70.
Оегетег, 0. Ї., С Овішп, апа К. Маїагардап. "Міоїіпір: а зесопа-депегайоп їугозіпе Кіпазе іппірйог тог пе ігеаїтенпі ої спгопіс тувіодепоив ІєиКетіа." Сіїп Тпег. 30.11 (2008): 1956-75. рі Вепго, М. Е., єї а). "Омегехргезвіоп апа атрійісайоп ої Те теунНаБ гесеріог депе ашгіпуд те ргодгезвіоп ої соЇогесіа! сапсег." Сііп.Сапсег Везв. 1.2 (1995): 147-54.
Зо опо, С., єї аЇ. "Нераїосуїе дгоулй Тасіог/зсацег Тасіог-іпдисейд асіїмайоп ої МЕК апа РІЗК зідпа! раїйулауз сопіпіршев їо ехргезвзіоп ої ргоапдіодепіс суюкКіпев5 іпіепПешйКіп-8 апа мазсшаг епдоїнеїїа! доли Тасіог іп Неай апа пескК здоатоив сеї сагсіпота." Сапсег Нев. 61.15 (2001): 5911-18.
Оиаїєу, М. Е., єї аЇ. "Сапсег геадгеззіоп апа ашоіттипну іп раїепіб5 айег сіопа! героршіайоп мА апіййтог Іутрпосуїев5." Зсієпсе 298.5594 (2002): 850-54.
Оиаїєу, М. Б., еї аї. "Адоріїме сеї іїШшапбїєег Шегару оПоміпд поп-туеїоаріайме риї
Іутрподерієїїпуд спетоїПегару Тог Ше Ігєаїтепі ої раїепів м/йй геїгтасіогу теїавіаййс теіапота."
У.Сііп.Опсої. 23.10 (2005): 2346-57.
Юиопо, С, еї аїЇ. "Ргєїгтєайтепі депе ехргеззіоп ргойев сап Бе изей юю ргєдісї гезропзе пеоадіимапі спетогадіоїНегару іп езорпадеаї! сапсег." Апп 5ига Опсої 14.12 (2007): 3602-09.
Едіапа, К. А., еї аї. "Нідн ехргеввіоп ої а суїоКегаїіп-аззосіаїей ргоївїп іп тапу сапсег5." Ргос
Май.Асай.5сі.0.5.А 103.15 (2006): 5929-34.
Егато, А., еї аї. "Ідепійісайоп апоа ехрапвіоп ої Ше їштогідепіс Ішпо сапсег 5іет сеї роршіайоп." СеїЇ Оваїй Оінег 15.3 (2008): 504-14.
Езавзні, Е., еї аі. "СОК-дерепаєпі рпозрпогуїайоп ої ВАСА?2 ав а гедшіайгту тесНапівт ог гесотбіпаїйопаї! гераїк." Маїштге 434.7033 (2005): 598-604.
Евсобаг, М. А., єї аї. "Ргоїйпд ої писієаг ехігасі ргоївіп5 їот питап пешговіазюота сеї! Іппев:
Ше зеагсп ог їіпдегргіпів." ) Редіаїг.Зига 40.2 (2005): 349-58.
Еегтасіпі, В., еї ані. "Тне МеуНаБ гесеріог із омег-ехргеззейд іп питап о5ієозагсотавз апа ів асіїмаіей Бу ейнег а рагасііпе ог ап ашостіпе сігсий." Опсодепе 10.4 (1995): 739-49.
Еівзсег", 9., еї аІ. "Оиріїсайоп апа омегехргезвіоп ої Ше тшиапі аїІєЇїє ої їйе МЕТ ргоїо-опсодепе іп тийріе Негедіїагу раріПагу гепаї сеїЇ Титоигв." Опсодепе 17.6 (1998): 7393-39.
Нападап, 4). М., ві аІ. "Сепотісв зстееп іп ігапеїогтеєа 5ієт сеї геувеаї5 ВМА5ЕНЗгА, РРАР2С, апа АСАВВІ аз риїаїме апіїсапсег агид їагдеїб5." Мої.Сапсег Тег. 8.1 (2009): 249-600.
Еопа, Г., еї аІ. "АМегейд рерійе Іщдапа массіпайноп м/п РИЗ Ідапа ехрапаєй депаййіс сеїЇв Тог їмтог іттипоїпегару." Ргос.Маї!.Асай.5сі.0.5.А 98.15 (2001): 8809-14.
Егазог, у., еї а). "Евігодеп дом/п-геадціайоп ої Ше согергеззогї М-СоВ: тесНнапізт апа ітріїсайопе бог евзтодеп дегергезбвіоп ої М-СоВ-гедшіаїєд депез" Рос Маї.Асай.5сі.0.5.А 102.37(2005): 13153-57.
Егему, І. 9., еї аІ. "Сепегайоп апа апаїузів ої Зіап2 тшиапі тісе." Мої!.СеїІ Віої. 23.24 (2003): 9150-61.
Ем, М. апа А. 5. І еє. "Сіисозе геашаїйей ргоїєїп5 іп сапсег ргоагеззіоп, агид гезівіапсе апа іттипоїНегару." Сапсег Віої!. ТНег. 5.7 (2006): 741-44.
Ешигає, К. А., еї аі. "Ббирргезвіоп ої Ваз-теадіаїей Шштогідепісйцу апа теїавіавзів Ійгоцди іппірйіоп ої Ше Меї гесеріог їуговіпе Кіпазе." Ргос.Маїй!.Асайд.Зсі.0.5.А 98.19 (2001): 10722-27.
Еигде, К. А., У. М. 2папо, апа а. ЕР. Мапде Моцае. "Меї гесеріог іугозіпе Кіпазе: еппапсей зідпаїїпу їпгоцдА адаріег ргоїєїпв." Опсодепе 19.49 (2000): 5582-89.
Саціпопі, Ї., єї аІ. "Адоріїме іттипоїпегару ог сапсег: Бийдіпуд оп виссев5."Маї Вем.Іттипої. 6.5 (2006): 383-93.
СПегагаї, Е. апа М. 5юкКег. "Нераїюсуїє дгоули Тасіог--зсацег Тасіг: тіодеп, тоїюдеп, апа теї." Сапсег Сеїї5 3.6 (1991): 227-32.
Спеп, А., еї аї. ""ТВАО-гасіїнаїєйд ргоїєотіс апаїузів ої Нитап ргозіаїє сапсег сеїЇ5 ідепійев ргоївїп5 аззосіаїей м/п ргодгевзвіоп." у Ргоїеоте. Нез 7.3 (2008): 897-907.
Спайс, 5., еї аі. "МУ-СО-5В/КІР2О і5 омегехргеззей іп а магівєїу ої зоїЇй Шштоїв5 апа іпдисев5 тедниепі Т сеї гезропзез іп райєпів м/йй соіогесіа! сапсег." Іпі У Сапсег (2009).
Спо, МУ. С, еї аї. "Ехргезвіоп апа їїв сіїпіса! відпітісапсе ої Неаї 5поскК ргоївіп др9б іп питап ов5івозагсота." Меоріаєта 57.1 (2010): 62-67.
Набеїпан, Н., еї аї. "Зігез5в5-іпдисейд дестгеазе іп ТВАР2 віабіїйу із тедіаїєд Бу 5іан2." ЕМВО У 20.21.21 (2002): 5756-65.
Нататоїйо, А., еї аї. "Абетапі ехргезвіоп ої Ше давігіс тисіп МОСб іп питап риїтопагу адепосагсіпота хеподгайв." Іпі У Опсої 26.4 (2005): 891-96.
Нагада, Т., єї а). "Сепоте-м/де апаїузіз ої рапсгєаїйс сапсег ивіпуд тістоатау-разеа
Тесппіднев5." Рапстєайоіоду. 9.1-2 (2009): 13-24.
Нагрег, І. 5., еї аі. "Біеєт сеї! рацетпв іп сеї! пев дегпмед їот Нпеай апа пескК здоатоив сеї сагсіпота." У Ога! Раїйтої.Меа 36.10 (2007): 594-603.
Науата, 5., еї аї. "Асіїмайоп ої СОСА1-КМТС2, тетрег5 ої сепіготеге ргоїєїп сотріеєх, іпмоїмей іп риїтопагу сагсіподепевів." Сапсег Незеагсі 66.21 (2006): 10339-48.
Науазвні, М., єї аї. "Ніди ехргеввіоп ої НЕВЗ і5 аззосіаїеєд м/п а дестєазей 5игмімаї іп давзтіс сапсег." Сііпіса! Сапсег Везеагсі 14.23 (2008): 7843-49.
НеїКе, М, еї аї. "Ехргеззіоп ої 5ігезз ргоївіп др9об, а шШтог геіесійюп апіідеп, іп питап соіогесіаї! сапсег." Іпї У Сапсег 86.4 (2000): 489-93.
Нодогома, І., еї а. "ср9об апа їїз аійегепі ехргезвіоп іп Бгєавзі сагсіпотав." Меоріазта 55.1 (2008): 31-35.
Нопоп, НА. А., єї а). "А ви!рбвігаїе їтг деибрідийіпайпоЗ епгутеб5 Бабзей оп іте-гезоїмей
Поогезсепсе тгезопапсе епегду Шапеіїе! бБейуееп епбішт апа уєПйом/ Пиогеб5сепі ргоївіп."
Апа!.Віоспет. 360.1 (2007): 138-43.
Ноизе, С. М., А. Моїег, апа 0. 0. ВоулеїІ. "Зіан ргоївіпв: помеї! агид їагдеїв іп Ше Назв апа пурохіа раїйуулауз." Сапсег Незеагсі 69.23 (2009): 8835-38.
Ноучага, Е. МУ., єї ах. "Оестєазей адпевзімепевв, гезівїапсе ю апоїків апа зирргевзіоп ої а! РО4 аге іпіедга! То Ше 5игмімаї ої сігсшайпо їштог сеїЇ5 іп ргозіаїє сапсег." Сіїп Ехр.Меїазіавів 25.5 (2008): 497-508.
Ни, а. апа Е. В. Реагоп. "Біан-1 М-Іептіпа! ВІМС: дотаїп і5 гедцігей гог ргоїеоїувів Типсійоп, апа
С-іептіпа! зедиепсев гедшціаїе оїїдотегігайоп апа бБіпаїпд о їагдеї ргоївєїп5." Мої.Сеї! Віої. 19.1 (1999): 724-32.
Ниапо, У., еї аІ. "Спнагасієгіганйоп ої СРАБб ргоївїп апа її зирргеззей ехргезвіоп іп пПитап рапсгєаїйс сапсег сеїІв." Мої.Сеї! Віоспет. 308.1-2 (2008): 133-39.
Уапзеп, М. Р., єї аіІ. "Оомпгедшіайоп ої БІАН2, ап ибідийіп ЕЗ Ідавеє, іє авз5осіаїєд мн гевівіїапсе Юю еподостгіпе ІНегару іп Бгеаві сапсег." Вгеаві Сапсег Нез Ттєаї. 116.2 (2009): 263-71.
Ла, Н. Г.., еї а). "Сепе ехргезвіоп ргоїййпд гемєаїв роїепійа! БбіотагКегт5 ої питап Нераїйосеї шаг сагсіпота." Сіїіпіса! Сапсег Везвєагсі 13.4 (2007): 1133-39.
УискКег, М., еї аІ. "/(не Мемнераїйосуїє агоулий Тасіог гесеріог (НСЕВ) депе із омегехргеззеай іп воте сазев5 ої питап ІеиКетіа апа Іутрпота." І еиК.Нев. 18.1 (1994): 7-16.
Уипо, С, у. А. І едрейцег, апа Н. У. МиїПег-Ерегнага. "Іпдисііоп ої суїюїохісйцу іп гтевіїпа питап Т
Іутрпосуїез рошпа о їШштог сеї Бу апіїбоду пегегосопійдаїевз." Ргос Маї! Асад сі ОО 5 А 84.13 (1987): 4611-15.
Уцпа, Н. М., 5. у. Спої, апа 9. К. Кіт. "Ехргезвіоп ргоїйевз ої 5М40-іттопаїї2айоп-аззосіаїва депез иргедшіаїєа іп магісиб5 питап сапсегв." У СеїЇ Віоспет. 106.4 (2009): 703-13.
Капеко, М., єї аї. "вбіВМА-твеаіаїєд Кпоскаомл адаіпві СОСАТ апа КМТо2, рої педиепну омегехргевзей іп соіогесіа! апа давігіс сапсег5, зирргеззез сеї! ргоїїТегайоп апа іпдисез ароріовів"
Віоспет.Віорпуз.Ке5 Соттип. 390.4 (2009): 1235-40.
Капо, Н. М., еї аї. "ЕМесів ої Неїїсорасієг руїогі ІпТесіоп оп давігіс тисіп ехргезвіоп." / Сіїп
Савігоепіегої!.42.1 (2008): 29-35.
Ко, М. А., єї аї. "РІКА паріоіпзийісіепсу саивзев тійюїїс іпідеїйу апа сагсіподепевів." Маї.Сепеї. 37.8 (2005): 883-88.
Корауавні, М., еї аї. "Асіїмайоп ої ЕтВЗ-РІЗ-Кіпазе раїйуау ів согтеїаїєй м/п таїїдпапі рпепоїурез ої адепосагсіпотав." Опсодепе 22.9 (2003): 1294-301.
КооспекКроиг, 5., єї аіІ. "Меї апа перайосуїе дгоуми Тасіог/зсацег Тасіог ехргезвзіоп іп питап діоюотав." Сапсег Вев. 57.23 (1997): 5391-98.
Коггепіємувкі, М., еї а. "Сип 1 7ипсіп5 аз а сепігтозотаї зирргеззог ої сепітоіе тийПіріїсайоп
Бу гедшіайіпу роїпо-їїКе Кіпазе 4 ргоївїп Іеме!в." Сапсег Везеагсй 69.16 (2009): 6668-75.
Києд, А. М. "Ппегарешіс роїепійа! ої ТоїІ-їКе гесеріог 9 асіїмайоп." Маї.Рем.ЮОпа Оівсом. 5.6 (2006): 471-84.
Кипітоїо, К., єї аЇ. "Іпмоїметепі ої ІОСАРЗ, а гедшіатюг ої Ваз/ЕВкК-гєїЇїаіїєд сазсаде, іп
Пераїосуїе ргоїїегайоп іп тоизе Імег гедепегайоп апа демеіортепі." У СеїЇ Рімвіо! 220.3 (2009): 621-391.
Кипуата, В., єї аї. "Сатта-шбБиїїп-сопіаіпіпд арпоптаї! сепілоіе5 аге іпдисейд Бу іпзийісіепі
РІКА іп питап НСТІ116 соіогеєста! сапсег сеїЇв." ) Сеї! сі. 122.РІ 12 (2009): 2014-23.
Ї еє, Н. 5., еї ам. "ШМОСТ, МОС2, МОС5АС, апа мисСб ехргезвіоп5 іп давігіс сагсіпотав: ІНеїг гоЇїез5 аз ргодпозіїйс іпаісайогв." Сапсег 92.6 (2001): 1427-34.
Ї еіїмо, І., еї а). "СНагасівгігайноп ої депе ехргезвіоп іп тайог їурез ої заїїмагу діапа сагсіпотав5 м/п еріїнеїа! аїтегепііайоп." Сапсег Сепеї Сміодепеї. 156.2 (2005): 104-13.
Їеттеї, С, єї аї. "ОіНегепіїа! доапійайме апаїузів ої МНС Іїдапав Бу тазв зресіготеїйгу ивіпа етабіє ізоїоре Іабеїїпд." Маї. ВіоїтесНпої. 22.4 (2004): 450-54.
М, а, еї аІ. "Оомпгедшіайоп ої Е-саднегіп апа ОЮОезтодівїп 1 Бу ашостіпе Нераїосуїє агоуУли
Тасіог дигіпд теіапота демеІортепі." Опсодепе 20.56 (2001): 8125-35.
Мт, 5. О., еї а)ї. "Ехргеззіоп ої Неаї 5поскК ргоївіп5 (НбР27, НОРбО, НЗР7О, НОРО0О, САР7В,
Зо САРО4) іп Пераїйів В мігив-геіаїед Нераїйосеїшіаг сагсіпота5 апа аузріавіїс подшіев." Уопа у
Савзігоепієгої. 11.14 (2005): 2072-79.
Мп, МУ., єї а. "Тугозіпе Кіпазез апа давігіс сапсег." Опсодепе 19.49 (2000): 5680-89.
Пи, В. апа 72. 11. "Епдоріавтіс гейсцит НеРООБІ (дроб, дгр94) оріітігев В-сеї| Тшпсійоп міа спарегопіпод іпіедгіп апа ТІ А риї пої іттиподіориїїп." Віоса 112.4 (2008): 1223-30.
Пи, 5. М, ві аі. "Редцігетепі ої ММР-З іп апспогаде-іпаерепаепі дгоуми ої ога! запатоив сеї сагсіпотав." ) Огаї! Раїної.Меа 36.7 (2007): 430-35.
Ї оспіег, А., єї аї. "Те 5ідпіїїсапсе ої таїйїх теїаІоргоївіпазе5 дигіпд еапу в5іаде5 ої Штог ргодгезвіоп." Апп М.У.Асай.5сі. 857 (1998): 180-93.
Гипа, С М., еї а). "Апс Ппдег Мапзсетріюп Тасіог5 дезідпей ог різресіїїс согедшіайоп ої ЕбВ2 апа ЕГЬВЗ гесеріюогв: іпвіднів іпіо ЕГТЬВ гесеріог Біоіоду." Мої.Сеї! Віої. 25.20 (2005): 9082-91.
Ма, 5., єї а. "І(депійісайноп апа спагасієгігайоп ої Штогідепіс Імег сапсег зіет/ргодепіог сеїЇв."
Савзігоепієгоіоду 132.7 (2007): 2542-56.
Масі еой, В. у., М. Науєв5, апа І. Распесо. "Мпіба зесгейоп 5ійїтшаїєй ру Ше ехігасеїЇІшаг саісіит-зепвіпа гесеріог іппіріїє аеїесіме МУпі 5ідпаійну іп соїоп сапсег сеїйб5" Ат У РАмвіо!
Савігоїпіеві. І мег Рпувіо! 293.1 (2007): 1403-4411.
Мастіїап, У. С, еї аІ. "Сотрагаїйме ехргевзвіоп ої Ше птіоїіс гедшіатв ЗАК апа РІК іп соіогесіа! сапсег." Апп 5игу Опсої 8.9 (2001): 729-40.
Мапеу, Т., єї аІ. "Тне Кіпеюсноге ої Нпіднег ейсагуоіевз: а тоїесціаг мієм/" Нії Вем.Суюїі. 194 (2000): 67-131.
Магіп, С. М., еї а). "Сепе ехргевзвіоп ргоїїйпу іп сегуіса! сапсег: ідепійісайноп ої поме! та/Кег5
Тог дівеазе діадповів апа ІНегару." Меїподз Мо1.Віо!ї. 511 (2009): 3333-59.
Маїзикіа, 5., еї аІ. "Ехргеззіоп ої тисіпе (МОСІ1, МОС2, МОСБАС апа Ммисб) іп тисіпои5 сагсіпота ої Те Ббгеаві: сотрагізоп м/п іпмавзіме дисіа! сагсіпота." Нісоратоїіоду 42.1 (2003): 26- 36.
Машік, С, еї аІ. "НКоїе ої Ше Нераїосуїє дгоули Тасіог гесеріог, с-Меї, іп опсодепезівз апа роїепіа! тог Інегарешіс іппірйіоп." СміоКіпе Стоулй Расіог Нем. 13.1 (2002): 41-59.
Мігтак, 0р., М. Вгінап, апа М. Аїїзоп. "СО133: тоІесце ої Те тотепі." ) Раїйої. 214.1 (2008): 3- 9.
Мопіезапо, Н., еї аІ. "ОШегепійіа! епПесів ої пераїсуїє дгоули Тасіог ізоїопт5 оп ерійпеїа! апа 60 епаоїНеїа| риіодепевів." СеїЇ Сіоулй рінег. 9.5 (1998): 355-65.
Моплапі, Е., еї ам. "Меіапота сопіайіпє СО133 апа АВСОС2 розййме сеїїв м/ййп епнапсєй
Імтоигідепіс роїепійа!|." Єшиг.) Сапсег 43.5 (2007): 9535-46.
Мооге, А. апа І. М/огаетап. "пе теспапіхт, Тмпсіоп апа гедшаїйоп ої дероїутетгігіпд Кіпевіпе дигіпуд тіювів." Ттепаз Сеї! Віої!. 14.10 (2004): 5357-46.
Могдап, В. А., єї а. "Сапсег Недгезвзіоп іп Райепіз Айег Тгапвіег ої СепеїїсаПу Епдіпеегтеєа
Гутрпосуїев." Зсієпсе (2006).
Мої, М., еї ам. "НГА депе апа паріоїтуре Ппедиепсіеб5 іп Ше Мопйп Атегісап роршіайоп: те
Маїйопа! Магтом бопог Ргодгат Бопог Ведівігу." Тгапзріапіайноп 64.7 (1997): 1017-27. Митау, С І., еї а. "Маїгіх теїаІПоргоїеіпазез апа ІНеїг іппіріогв іп давігіс сапсег." С1цї 43.6 (1998): 791-97.
Митегпіа, А., У. Сопо, апа 5. К. СаІдепгмоса. "Неаї-5поск ргоївіп5 іп сапсег массіпев: адепів ої апіїдеп сго55-ргезепіавноп." Ехреп.Нем.Массіпев. 7.7 (2008): 1019-30.
МакКаїдама, М., еї аї. "Іпасіїмайіоп ої моп Нірре!-І іпааи депе іпдисе5 соп5зійшіме рпозрпогуїайоп
ОЇ МЕТ рпооівіп іп сієаг сеї! гепа! сагсіпота." Сапсег Вез. 66.7 (2006): 3699-705.
МаКатига, М., еї аї. "СііпісораїйоІодісаІ апа бБіоіодіса! відпі'тісапсе ої тіоїйс сепіготеге- азвосіаївд Кіпезіп омегехргебз5віоп іп питап давігіс сапсег" ВГ.) Сапсег 97.4 (2007): 543-49.
МаКауата, К., у. ОО, апа 7. Вопаї. "Те ибрідийіп Ідаве Зіап2 апа Ше Ппурохіа гезропзе-"
МОої.Сапсег Нез 7.4 (2009): 443-51.
Маїаїнпі, Г., еї аІ. "Нераюсуїє дгоули Тасіог (НО) в5іїтиіагевз Ше іугозіпе Кіпазе асіїмйу ої Ше гесеріог епсодеада Бу їїе ргоїю-опсодепе с-МЕТ." Опсодепе 6.4 (1991): 501-04. Мдиуеп, 0. М., єї аї. "Пані сопігоПаріє зівМАзв гедиїаге депе зирргеззіоп апа рпепоїурез іп сеїІв5." Віоспіт.Віорпуз.Асіа 1758.3 (2006): 394-403.
Мівпіо, К., еї аї. "Стувіа! вігисійге ої Ше де-ибідийіпайпд еплгуте ОСНЗ7 (нитап ОСН-Ї 5) саїауїс дотаїп." Віоспет.Віорпм5.Не5 Соттип. 390.3 (2009): 855-60. Моїїта, Н., єї аі. "ОСАРЗ геашаїез сеї! ргоїїТегайоп їпгоцди Те Ваз/ЕВК зідпаїййпу сазсаде-" Маї.Сеї! Віо!. 10.8 (2008): 971- 78.
Мотига, Н., еї аІ. "ЄЕппапсей ргодисіп ої таїйїх теїаПоргоївіпазе5 апа асіїмайноп ої таїйкіх теїаїІоргоївєїпазе 2 (деїайпазе А) іп питап дазійс сагсіпотав." Іпї У Сапсег 69.1 (1996): 9-16.
Мотитга, Н., єї аї. "МеїмогКк-разейд апаїузів ої саіІсішт-Біпаїпу ргоїєїп депез5 ідепійіевз Стр94 аз а їагдеї іп питап огаї сагсіподепевів." ВГ.) Сапсег 97.6 (2007): 792-801. Оппита, 5., вї а). "Сапсе!- азвосіаїей б5ріїсіпд магіапів ої Ше СОСАТ апа М5МВ депез ехргеззеай іп сапсег сеї! Іпе5 апа зигодісайнПу гезесієй давзігіс сапсег ііз5циев." Биугдегу 145.1 (2009): 57-68.
Ражк, У. Н., еї а). "Саресіїаріпе іп сотбріпайоп м/їй Охаїріаїіп (ХЕГ ОХ) аз а їїгві-Іпе (ШНегару ог адмапсед давігіс сапсег." Сапсег СпетоїНег.РНнаптасої. (2007).
Разсоїо, 95., еї а). "Пе поп-сіазвіса! НІ А сіа55 І тоіесціє НЕЕ доеєз пої іпїмепсе Ше МК-їКе асімпу сопіайпей іп їйїезпй питап РВМСО5 апа доєв пої іпівгасі м/йН МК сеїїв." ТигІттипої. 17.2(2005): 117-22.
Реєї, М., єї аїЇ. "Омегехргезвіпу сепігіоіє-геріїсайомп ргоїєїпе іп мімо іпдисев5 сепігіоЇє омегаширіїсайоп апа де помо Топтаїййоп." Сит.Віої. 17.10 (2007): 8334-43. Регеїга, М. В., еї аї. "Іттипопівіоспетіса! вішау ої Ше ехргезвіоп ої МОС5АС апа мМисб іп Бгеавзі сагсіпота5 апа адіасепі Бгеаві іі5цев." ) Сіїп Раїйої. 54.3 (2001): 210-13. Рівїга, С, єї аі. "Машка! КіПег сеїЇв КІЇЇ
Ппитап теїапота сеї5 м/йй сНагасіегівіїс5 ої сапсег 5ієт сеїЇв5." ПИ Іттипої. 21.7 (2009): 793-801.
РоїІег, 0. М., еї аї. "Ргодисіюп апа сНагасієгігайоп ої а роїусіопа! апіроду юю Ше с-егтВ-3 ргоївіп: ехатіпайоп ої с-епоВ-3 ргоїєїп ехргезвіоп іп адепосагсіпотав." ) Раїпої. 168.3 (1992): 275-80.
Ропв, Е., С. С Орноїй, апа Н. с Огехіег. "Ехргезвіоп ої Пераїосуїе дгоулиА Тасіюг апа її гесеріог с-теї іп питап ІеиКкетіа-утрпота сеї! І пев." ГеШшКк.Везв. 22.9 (1998): 797-804. Ропгецно, С, єї аІ. "А поме! тесодпйоп тої їТог рпозрНаїауїїпозіо! З-Кіпазе Біпаіпу тедіаїтев5 йб5 авбосіайоп мій Ше
Пераїосуїє агоулй Тасіог/зсацег Тасіог гесеріог." Мої.Сеї! Віої. 13.8 (1993): 4600-08.
Рорре, М., єї аї. "Рпозріогуїайоп ої Неїїсобасієг руїогі СадАбБу с-АБІ Ієадь о сеїЇ тоййу."
Опсодепе 26.24 (2007): 3462-72.
Руїеї, 0., еї аї. "Туговіпе Кіпазе ріосКегв: пем/ поре їог 5з,иссевзвці сапсег Шегару." Апііїсапсег
Адепі5 МеаСНнет. 9.1 (2009): 66-76.
ОЇ, 9У., ег а). "Тне ибідийіп Ідазе 5іанег гедшціатез Шштогідепевів апа теїавіазіз Бу НІЕ-дерепаепі апа-іпаерепадепі раїпмжауз." Ргос Маї.Асад.5сі.0.5.А 105.43 (2008): 16713-18. Оіап, С М., єї аї. "Меї ргооївіп ехргеззіоп Іеме! сотеїате5 мій 5игміма! іп райепів мій Іа(е-бїаде пазорпагуподєаї сагсіпота." Сапсег Нез. 62.2 (2002): 589-96.
Оіап, 7., єї аї. "Суїодепеїйс апа депеїйс раїйнулауз іп ІНегару-геїаїед асшіе туеїоід Іє0Кетіа"
Спет.Віо!Іпіегасі. (2009).
Ватіге?г, В., вї аі. "Омег-ехргеззіоп ої пераїосуїє дгоумй Тасіог/зсанег Тасіог (НОРЕ/5Е) апа їйе
НОР/5Е гесеріог (СМЕТ) аге аззосіаїтейд м/йн а підн гізК ої теїавіавзіз апа геситепсе ог спідгеп апа усипа адийв м/йй раріПагу Іпугоїд сагсіпота." Сіїп Епдостіпо! (Ох) 53.5 (2000): 635-44.
Ваттепзеє, Н. сї, еї ак. "ЗМЕРЕЇТНІ: даїаразе тої МНС Іїшщдапа5 апа реріїде тоїйїв"
Іттиподепеїїісв5 50.3-4 (1999): 213-19.
Ваттепзее, Н. С, У. Васптапп, апа 5. біемапоміс. МНС Гідапаз апа Реріїде Моїїв. Зргіпдег-
Мепіад, НеїдеІрег9, Ссептапу, 1997.
Варра, С, 0. Еодвзіад, апа А. ГГ огі со. "Те 5ієт сеїІ-аззосіаїєд апіїдеп СО 133 (Рготіпіпн-1) іза тоїесшіаг ІПпегарешііс їагудєї Тог теїавіайс теїапота." біет Сеїїє 26.12 (2008): 3008-17.
Віспагазоп, а О., еї а. "СО133, а поме! таКег тог питап ргозіаїйс еріїнеїїа! вієт сеїІв." у Сеї! сі. 117.РІ 16 (2004): 3539-45.
Віпі, В. І., еї аіІ. "Сотбріпайоп іттипоїйегару м/йй ргозіаїййс асійа рпозрНаїазе риїзейд апіїдеп- ргезепіїпа сеї (ргомепде) ріи5 Бемасігитар іп райепіє м/йй 5егоіодісє ргодгевзвіоп ої рговіаїє сапсег айег деїіпійме Іосаї! (Негару." Сапсег 107.1 (2006): 67-74.
Воагідпнез-Мапіпв, А., єї а). "Немівйіпо Ше гоЇє ої Ше тоїНег сепітіоіе іп сепітіоіє ріодепевів."
Зсієпсе 316.5827 (2007): 1046-50.
Возепбего, 5. А., єї аї. "А ргоагев5 тероп оп Не ігєаїтепі ої 157 раїепів м/ййп адмапсей сапсег ивіпд ТутрпоКіпе-асіїмаїей Кіег о сейв апа іпіепеийКіп-2 ог Підп-добе іпіепецйКіп-2 аїіопе-"
М.Епа!.У.Меада. 316.15 (1987): 889-97.
Возепрегу, 5. А., єї а). "Ове ої Штог-іпіййгайпуд Іутрпосуїєз апа іпіепейКіп-2 іп Ше іттипоїйегару ої райєепів м/йй теїавіайс теїапота. А ргеєїЇйтіпагу герой." М.ЕпаІ.) Меа 319.25(1988): 1676-80.
Вой, В., еї аї. "Мопоибідийуїаноп ої аірпа-зуписієїп Бу 5емеп іп арзепіа потоїод (5ІАН) рготоїез їз аддгедайоп іп доратіпегаіс сеїІв." ) ВіоЇї.Спет. 283.6 (2008): 3316-28. ВшеїПа, 5., єї аї. "Се м/йй сНагасіевгівіїс5 ої сапсег зіет/ргодепйог сеї ехргез5 Ше СО133 апіїдеп іп питап епдотеїнаї! їштогв." Сііпіса! Сапсег Везеєагсіп 15.13 (2009): 4299-3111. заїКі, В. К., єї аї. "Ргіте!- дігесівєд епгутаїййс атрійісаноп ої ОМА м/йй а Шептовіабіе ОМА роїутегазе." Зсівєпсе 239.4839 (1988): 487-91.
Затапі, 1 М. апа Р. Му. Буїмевівг. "датта-Госоїгпепо! іппірі5 ЕгЬВЗ-дерепаєпі РІЗК/АКІ тйодепіс відпаїїпа іп пеоріабзіїс таттагу еріїНнеїа! сеїІв." СеїЇ Ргоїїї. 39.6 (2006): 563-74. Запідав,
Е. Е., єї аї. "Ехргезвіоп ої Ше с-егоВ-3 депе ргодисі іп давігіс сапсег." Іпї У Сапсег 54.6 (1993): 935-40.
Зсон, с К., еї аї. "Соогаїпатє зирргеззіоп ої ЕВВВ2 апа ЕВВВЗ Бу епіогсей ехргеввіоп ої тісто-АМАтіВв-125а ог тів-125р0.7 У Віої.Спет. 282.2 (2007): 1479-86. Ббегдіпа, М. М., єї аї. "Евсаре пот НЕВ-їатіу їуговіпе Кіпазе іпрірйог Шегару Бу Ше Кіпазе-іпасіме НЕНЗ." Машге 445.7126 (2007): 437-41. зпап, М., еї аї. ""ппірйоп ої бЗіан2г ибідийіп Ідазе Бу міїатіп КЗ (тепадіопе) айепиаїез Нурохіа апа МАРК зідпаїїпд апа ріоск5 теіапота штогідепевів." Рідтепі СеїЇ Меіапота Нез 22.6 (2009): 799-808.
ЗПаріго, С І. "Сусіїп-дерепаєпі Кіпазе раїнжауз аз їагдвїв ог сапсег ігеайтепі." ) Сіїп Опсо) 24.11 (2006): 1770-83.
Зпептап-Ваийві, С А., еї а). "Нетоавїїпа ої Ше ехігасеїІшміаг тайіх Ігоцайп омегехргезвіоп ої соПадеп МІ сопігіриіез го сізріайіп гевівіапсе іп омагіап сапсег сеїІ5." Сапсег Сеї! 3.4 (2003): 377-86.
Зпецй, М. 1., 5. Н. Пи, апа К. Н. Гап. "Нопокіо! іпдисез саїІраіп-теадіаїєд діисозе-тедціаїєа ргоївїп-94 сівєамаде апа ароріозіє іп питап дабвігіс сапсег сеї апа гедисе5 їштог аг."
РІГо5.ОМЕ. 2.10 (2007): є! 096.
Зпіто, А., єї а). "пмоїметепі ої Кіпевіп Татйу тетбег 2С/тйоїіс сепіготеге-аззосіаїеа Кіпевіп омегехргезвіоп іп таттагу сагсіподепевів." Сапсег сі. 99.1 (2008): 62-70. зіпдй, 5. К., еї а). "І(депійїсайоп ої а сапсег віт сеї! іп питап Бгаїп штогв." Сапсег Вев5. 63.18 5О (2003): 5821-28. зіпдй, 5. К., єї а. "Ідепійісайоп ої питап Ббгаїп їштоиг іпійатпд сеїїв." Майте 432.7015 (2004): 396-401. зЗіпапапаат, а. апа І. М. Апаегзоп. "ПГпе ЕВВВЗ гесеріог іп сапсег апа сапсег депе ШНегару."
Сапсег Сепе ТНег. 15.7 (2008): 413-48. зЗійпапапдат, С, еї аї. "Іпасіїмайоп ої ЕГЬВЗ ру взійМА рготоїе5 ароріовзіз апа ацепиаїез дгоули апа іплазімепе55 ої питап Ішпд адепосагсіпота сеї! пе АБб49." Опсодепе 24.11 (2005): 1847-59.
ЗКаулап, В., єї аІ. "Сепе ехргезвіоп ргоїїйпу іп пераїосеїІшаг сагсіпота: иргедшіайоп ої депев5 іп атрійвеа спготозоте гедіопв." Мой. Раїної. 21.5 (2008): 505-16.
Зіезак, В., еї а). "Ехргезвіоп ої ерідептаї! дгоулй Тасіог гесеріог Татіїу ргоїєїп5 (ЕСЕН, с-егтЬВ-2 апа с-егтЬВ-3) іп дазігіс сапсег апа спгопіс давійіів." Апіїсапсег Нез 18.4А (1998): 2727-32. зтаї,, Е. 9., еї а). "Ріасеро-сопігоПей рпазе ПІ міаї ої іттипоіодіс Шегару м/йп віршеийсе1І-Т (АРС8О15) іп раїйєпів м/йй теїавзіаїййс, авутріотаїййс поптопе геїтасіогу ргозіаїє сапсег." У Сіїп
Опсої. 24.19 (2006): 3089-94. зт, І. М., еї аІ. "СО133/роотіпіп-! із а роїепійа! Інегарецшіїс Тагоаєї тог апіїроду-агид сопішдаїев іп НерайосеїІшаг апа давійс сапсегв." Вг.уУ Сапсег 99.1 (2008): 100-09. ті, М. у., єї а). "Апаїувзів ої аїйегепійа! депе ехргезвіоп іп соЇогесіа!| сапсег апа вігота изіпда
Тогезсепсе-асіїмаїес сеї! зопіпу рипіїсайіоп." Вг.У Сапсег 100.9 (2009): 1452-64.
Зтодогг2гем5Ка, А., еї аї. "Ідепійїсайоп ої Ше ЕАМСІ ргоїєїп, а топоцибідийіпайд БАМСОра рага!од гедцігей тог ОМА гераїг." СеїІ 129.2 (2007): 289-301. зіаєпіег, М., 5ієплі, А., Оіейсн, Р. М, Еізеп, Т., Нагегкатр, А., Веск, у., Мауег, А., ММапнег, 5.,
Зіпайп-Уавзціа, Н., апа ейеї, С. А ріазе І зщшау ю емаїцаїйе заїеїу, іттиподепісйу апа апіі-штог асіїмну ої Ше тийі-реріїде массіпе ВМ1 АЗОТ іп гепаї сеї! сагсіпота раїйепів (АСС). Чоштаї ої
Сіїпіса! Опсоіоду, 2007 АБСО Аппиа! Мевїіпа Ргосеєдіпд5 Рап І Мої 25, Мо. 185 (Чипе 20 зЗиррієтепі), 2007: 5098. 6-20-2007. Веї Туре: Абзігасі
Зіеттапп, О., еї аї. "Ома! іппірйіоп ої вівіег спготаїййа 5ерагаїйоп аї теїарназе." Сеї! 107.6 (2001): 715-26. зЗиМиеївцаи, А., єї а). "СНагасієгігайоп ої СО 133--перайосеїІшШаг сагсіпота сеїЇ5 аб сапсег 5іет/ргодепіог сеїІв." Віоспет.Віорнуз.Вез.Соттип. 351.4 (2006): 820-24. зима, М. Ї.., єї аї. "Ідепійісайоп ої Сапсег бієет СеїІв5 іп Ем/пд'є Загсота." Сапсег Везевагсн (2009). змаїЇому, С .., еї а). "Зак/РІКА апа тіоїіс ТідеїШу." Опсодепе 24.2 (2005): 306-12.
З2с2ерапомувкі, М., еї аі. "Недшіайоп ої герр8б віаріїйу Бу питап 5іан2г." Віоспет.Віорпм5.Нев
Соттип. 362.2 (2007): 485-90.
Таї)їта, М, еї а). "Чавігіс апа іпіеєзііпа! рпепоїуріс таї/Кег ехргеввіоп іп еапу дійегепііагеа-їуре їмтоге ої Ше зЮютаси: сііпісораїйоЇодіс зідпіїсапсе апа депеїїс рБасКагоипа." Сіїпісаї Сапсег
Везвагси 12.21 (2006): 6469-79.
ТакКаївпі, 5., еї аї. "Ідепійїсайоп ої дазійс сапсег 5іет сеїІ5 ивіпу пе сеїЇ зийасе такжкег СО44." 5іет СеїЇв 27.5 (2009): 1006-20.
ТаКауата, Н., єї аІ. "Оімегве Шштогідепев5ів аззосіаїєд мййп аретапі демеюртепі іп тісе омегехргезвіпу Нераїосуїе дгоули Гасіог/зсанег Тасіог." Ргос.Маїй.Асай.5сі.0.5.А 94.2 (1997): 701- 06.
Теопії, І.., еї аі. "Ехргезвіоп ої Те с-теї ргоїо-опсодепе апоа її Ідапа, пераїосуїе дгоули Тасоюг, іп Нодокіп дізеазе." Віоса 97.4 (2001): 1063-69.
Тногзеп, К., еї аї. "АпПетаїме з5ріїсіпу іп соїоп, Біадаеєг, апа рговіаїе сапсег ідепійеа Бу ехоп атау апаїувзів." Мої.СеїЇ Ргоїеотісв. 7.7 (2008): 1214-24.
Тійпо, М., еї аї. "Тне гоїє ої СО133З іп пе ідепійісайоп апа сНагасівгізайоп ої Тштоиг-іпйіайнптд сеїЇв іп поп-5таї-сеїЇ Іипд сапсег." Єшиг.) Сагаіоїогас.Зигу 36.3 (2009): 446-53.
Тодаго, М., еї аІ. "Соїоп сапсег віт сеїЇв аісіаїє їштог дгоулЛиИ апа гевівї сеїЇ деай ру ргодисійоп ої іпіепеийкКіп-4." Се! Єїет Сеї! 1.4 (2007): 389-402.
Торої, Ї.., еї аї. "М/пі-5а іппірії Ше сапопіса! М/пі раїулау Бу рготоїїпд а5К-3-іпаерепаєпі реїа-сайепіп дедгадаїцйоп." У Сеї! Віо!. 162.5 (2003): 899-908.
Топрага, М. МУ., еї аІ. "Нитап давігіс тисіп. Ідепійісайоп ої а ипідне 5ресієз Бу ехргезвіоп сіопіпд." У) ВіоЇ.Спет. 268.8 (1993): 5879-85.
Твап, М. Р. апа В. Сао. "Неаї впоскК ргоївіп апа іппаїе іттипйу." СеїЇ Мої. Іттипої. 1.4 (2004): 274-79.
Тиск, А. В., єї аІ. "Соехргеззіоп ої Нераїосуїє дгоулиА Тасіог апа гесеріог (Меї) іп питап Бгєаві сагсіпота." Ат..).Раїйої. 148.1 (1996): 225-32.
МаїгаКіагів, Е., еї аї. "А5в5осіайоп ої-1171 ргоотоїег роїутогрпізт ої таїйіх теїаїІІоргоївіпазе-3 мй іпстєазеа гізкК ог ога! сапсег." Апіїсапсег Нез 27.68 (2007): 4095-1000.
Мапаепргоеск, К., Е. Мапепв, апа І. АПога. "Мийі-спнарегопе сотріехез гтедшіаїе Ше гїдіпу ої іптепегоп-датта іп їпе епдоріазтіс гейсишШт." СуюкКіпе 33.5 (2006): 264-73.
Муацег, 5., еї аі. "Синіпд єдде: ргедеїєптіпед амідайу ої питап СО8 Т сеїІє ехрападєй оп саїїбгатвй МНсС/апіі-СОр28-соаїей тісгозрпегев." У.Лттипої. 171.10 (2003): 4974-78.
Муапд, О., еї аІ. "Омегехргезвіоп ої епдоріавтіс геїйсцішт тоїіесшіаг спарегопе аВ!РО4 апа аВАР7В іп питап Ішпд сапсег іізвиез апа її зідпітісапсе." Сапсег Оеїесі.Ргем. 29.6 (2005): 544-51.
ММапо, Н., еї аї. "Асіїмайоп ої Ше Меї гесеріої Бу сеї анасптепі іпдисеб5 апа 5ив5іаїн5
ПераїйосеїІшаг сагсіпотав іп ігапздепіс тісе." У.Сеї! Віої. 153.5 (2001): 1023-34.
МУапд, А. 0. апа 0. С. Рапд. "ЕПесів ої Неїїсобасієг руїогі іпТесіоп оп тисіп ехргезвіоп іп давігіс сагсіпота апа регісапсегоиз іїіз5цев." ) Савігоепіего!.Нерайо!. 21.2 (2006): 425-31.
Мапа, 5., еї а. ""ОСАРЗ, а поме! енесіюг ої Васі апа Сас42, гтедшаев5 пешйе ошдгоУли." у Сеї! зЗсі. 120. РІ 4 (2007): 567-77.
Мапа, Х., еї аї. "Іттипоіосаїїзайоп ої Неаї 5посК ргоївіп 72 апа діусоргоївїп 96 іп соопіс адепосагсіпота." Асіа Нізіоспет. 110.2 (2008): 117-23.
Мапа, Х. Р., еї аІ. "Ехргев5віоп апа в5ідпітїсапсе ої пеаї зпоскК ргоївіп 70 апа дінсо5зе-тедшаїва ргоївїіп 94 іп питап езорпадеаї сагсіпота." Мопа у Савігоєпієгої. 11.3 (2005): 429-32.
Мапа, Х. Р., єї аї. "СогтеїЇайоп реїмуееп сііпісораїйоЇоду апа ехргеззіоп ої неаї зпоскК ргоївїп 70 апа діисозе-гедшіаїєй! ргоїєїп 94 іп питап соЇопіс адепосагсіпота." Ууопа 0) Савігоепієгої. 11.7(2005): 1056-59.
Мапа, Х. Р., 9. Х. Мапо, апа Х. Р. мМіпа. "СоттеїЇайоп реїмуееп сііпісораїйоіоду апа ехргезвіоп ої пеаї 5поск ргоївіп 72 апа діусоргоїєїп 96 іп питап давійс адепосагсіпота." ТопоКи У Ехр.Мей 212.1 (2007): 35-41.
МУеіпоспепК, Т., еї аї. "птедгаїєд їпсіопа! депотіс5 арргоаси ог Ше адезідп ої раїепі- іпаїмідча! апійитог массіпе5." Сапсег Нев. 62.20 (2002): 5818-27.
МУпіе, С 0., М. 0. Вгомл, апа 0. В. Заскв5. "ОСІАРз» іп сапсег: а Татіїу ої зсаноїй ргоївїйн5 ипаепуїпу Шштогідепевів." РЕВ5З І ей. 583.12 (2009): 1817-24.
Муіск5, 5. у., еї аіІ. "Вемегзіріе ибідийіпайоп гедшагевз Ше Зтаа/гав-реїа зідпаїїйпу раїймау."
Віоспет.5ос Тгапв. 34.РІ 5 (2006): 761-63.
МУіск5, 5. У., еї аІ. "Те дешбідийіпатпа еплгуте ОСНЗ?7 іпівгасів м/йй Зтадз апа гедиіаіез Таг-
Бета зідпайнпд." Опсодепе 24.54 (2005): 8080-84.
УМа)іта, 5., еї аІ. "Ехргезвіоп ргоїйїпо ої Теса! соіІопосуїез Тог ВМА-разеай зсгеєпіпа ої соІогесіаї сапсег." Іпі ) Опсої 31.5 (2007): 1029-37.
Уапод, Г., еї аї. "І -21 апа Таг-реїа аге гедцігей їог адіїегепііайноп ої питап Т(Н)17 сеїІв." Маїшйге (2008).
Уапд, 5., еї аї. "МоіІесціаг бавів ої Ше айегепсев Беїмееп поптаї апа Штог їїзвцев ої давігіс сапсег." Віоспіт.Віорпм5.Асіа 1772.9 (2007): 1033-40.
Мао, 0. Е., єї ам. "Абпоптаї ехргеззіоп ої НОР др9об аззосіаїєд мйп НВУ геріїсайоп іп питап
ПераїосеїйІшШіаг сагсіпота." Нераїорбіїйаг.Рапсгеєаї.Оів.Ійі 5.3 (2006): 381-86. Мавзиї, ММ, еї аї. "Іпстеазед ехргезвіоп ої рз4сасаг апа її Кіпазє асіїміу іп пПитап давзініс апа соопіс сагсіпотав." пі
У) Сапсег 53.1 (1993): 36-41.
Уее, С, еї а). "Адоріїме Т сеї! Шегару изіпа апіідеп-зресіїс СО8-- сеї сіопев Тог Ше Ігєаїйтепі ої раїйєпібв м/ййп теїавіайс теїапота: іп мімо регвівієпсеє, тідгайоп, апі апійштог ейесі ої
ШМапвіеїтей Т сеїІв." Ргос.Маїй.Асай.5сі.0.5.А 99.25 (2002): 16168-73. Міп, 5., еї ам. "СО133 розіййме
ПераїюсеїІшаг сагсіпота сеї роз5е55 підп сарасіу ог Шштогідепісйу." Іпії.У Сапсег 120.7 (2007): 1444-50.
Уокозлакі, Н., МУ. Мазиї, апа Е. Танага. "Сепеїйс апа ерідепеїїс спаподєез іп віотасі сапсег." пії
Вех.Сую!. 204 (2001): 49-95.
Уцап, МУ., еї аІ. "Ехргезвіоп ої ЕрпАг апа Е-саднетіп іп давігіс сапсег: соїтеїасгей мій їШтог ргоагезвіоп апа ІМтрподепои5 теїавіавів." РаїпоЇ.Опсо! Нез 15.3 (2009): 473-78. Мцуап, МУ. У., єї аІ. "Омег-ехргезвіоп ої ЕрпАг апа ЕрнііпА-1 іп питап давзігіс адепосагсіпота апа її ргодповіїс мае ог розіорегаїїме раїепів." Рід.Оів.осі. 54.11 (2009): 2410-17. 7агетва, 5., єї аї. "І(депійісайоп ої ап еппапсег адопівї суїоїохіс Т Іутрпосуїє реріїде йїот пПитап сагсіпоетбгуопіс апііїдеп."
Сапсег Вев. 57.20 (1997): 4570-77. 7Ппапо, Х., В. М. Кеаі, апа у. Хіапу. "СО40 Ігдайоп сопмейів ТагЕ-Бреїа-зестеїїпу Ююіегодепіс СО4- 8-депанйіс сеїїв іпїо ЕІ -12-5есгейпд іттиподепіс опе5." Віоспет.Віорпм5.Не5 Соттип. 379.4 (2009): 954-58. «папа, Х. Г., еї аІ. "Сотрагаїме 5ішау оп омегехргеззіоп ої НЕН2г/пеи апа НЕВЗ іп давініс сапсег" Мопа у) ит 33.10 (2009): 2112-18. 7Нао, С, вї а). "Недденод 5ідпаїйййпу із еззепійа! ог таіпіепапсе ої сапсег віт сеїЇІ5 іп туевїоій
Іеикаєтіа." Маїшиге (2009). 7пепд, Н., еї аї. "СеїЇ зипйасе іагоаєїпоа ої Неаї 5посК ргоїєїп дроб іпдисев адепагййс сеї таїшигайоп апа апіййтог іттипйу." / Іттипої. 167.12 (2001): 6731-35. 7пепо, Н., ві а. "ШМОСб домп-теашіаїйоп согтеїагев5 м/йй давзініс сагсіпота ргоагеззіоп апа а роог ргоапозів: ап іттипопівіоспетіса! війау м/йй іїїззце тісгоагтаувз." ) Сапсег Вез Сіїп Опсої! 132.12 (2006): 817-23. «Ппепа, Н. С, еї а)ї. "Омегехргезвіоп ої ОАР78 апа авРОА4 аге таїкегз5 їог аддгезвіме Бепаміог апа роог ргодпозвів іп давікіс сагсіпота5." Нит.Раїної. 39.7 (2008): 1042-49.
7пои, С, єї аі. "20 айегепіа! іп-де! еІесігорпогевів тог Ше ідепійісайоп ої езорнадеаї зсапз сеї! сапсег-вресіїіс ргоїєїп та/Кегв." Мої.СеїЇ Ргоїеотісв. 1.2 (2002): 117-24. пом, Г., еї аі. "Таг-реїа-іпдисед Рохр3 іппіріїє Т(Н)17 сеїї айШегепіайоп Бу апіадопігіпа
ВОВааттаї Гипсійоп." Майте 453.7192 (2008): 236-400. «пи, К. у., еї аї. ""тіднітой іппірії5 Ше ашйегепіанйоп риї епнпапсе5 Ше таїйшигайоп ої питап топосуїе-дегпмеа депатйіс сеї." Тпї ІттипорНнаттасої. 9.4 (2009): 412-17.

Claims (18)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ
1. Пептид, що має загальну довжину між 10 ї 14 амінокислотами і містить послідовність, що складається з 5ЕО ІЮ МО: 16 (АБРМ-001), або його фармацевтично прийнятна сіль.
2. Пептид за п. 1, який має здатність зв'язуватись з молекулою головного комплексу гістосумісності (МНС) людини І класу.
3. Пептид за п. 1 або 2, де пептид включає непептидні зв'язки.
4. Пептид за будь-яким з пп. 1-3, де пептид є частиною злитого білка, зокрема містить М- термінальні амінокислоти НІ А-ОВ антигенасоційованого інваріантного ланцюга (Ії).
5. Нуклеїнова кислота, що кодує пептид за будь-яким з пп. 1-4, за умови, що пептид не є повністю людським білком, причому вказана нуклеїнова кислота переважно являє собою ДНК, КДНК, ПНК, РНК чи їх комбінацію.
6. Вектор експресії, що експресує нуклеїнову кислоту за п. 5.
7. Пептид за будь-яким з пп. 1-4, нуклеїнова кислота за п. 5 або вектор експресії за п. 6 для застосування в медицині.
8. Клітина-хазяїн, яка містить нуклеїнову кислоту за п. 5 або вектор експресії за п. 6 і яка являє собою антигенпрезентуючу клітину.
9. Спосіб отримання пептиду за будь-яким з пп. 1-4, де спосіб включає культивування клітини- хазяїна за п. 8 і виділення пептиду з клітини-хазяїна або її культурального середовища.
10. Спосіб /л иїго отримання активованих цитотоксичних Т-лімфоцитів (ЦТЛ), де спосіб включає контактування /л уйго ЦТЛ із навантаженими антигеном молекулами МНС людини І! класу, що експресуються на поверхні відповідної антигенпрезентуючої клітини протягом періоду часу, достатнього для активації згаданого ЦТЛ шляхом набуття ним специфічності до антигену, де згаданий антиген є пептидом за будь-яким із пп. 1 або 2.
11. Спосіб за п. 10, де антигенпрезентуюча клітина містить вектор експресії, який експресує пептид за п. 1 або 2.
12. Активований цитотоксичний Т-лімфоцит, отриманий згідно зі способом за п. 10 або 11, який селективно розпізнає пептид за п. 1 або 2.
13. Активований цитотоксичний Т-лімфоцит за п. 12 для застосування у лікуванні раку через знищення клітин-мішеней у пацієнта, де клітини-мішені аберантно презентують пептид за п. 1 або 2.
14. Пептид за п. 1 або 2, нуклеїнова кислота за п. 5, вектор експресії за п. 6, клітина за п. 8 або активований цитотоксичний Т-лімфоцит за п. 13 для застосування у приготуванні лікарського засобу, який використовують у лікуванні раку, такого як, зокрема, рак шлунка, рак шлунково- кишкового тракту, колоректальний рак, рак підшлункової залози, рак легенів або рак нирок.
15. Пептид, нуклеїнова кислота, вектор експресії, клітина або активований цитотоксичний Т- лімфоцит за п. 14, де лікарський засіб являє собою вакцину.
16. Застосування пептиду за п. 1 або 2 для генерації та розвитку антитіл, які є специфічними до комплексу МНС/пептид, який містить вказаний пептид.
17. Спосіб лікування раку, який включає введення особі, яка цього потребує, лікарського засобу, який включає пептид за п. 1 або 2, нуклеїнову кислоту за п. 5, вектор експресії за п. 6, клітину за п. 8 або активований цитотоксичний Т-лімфоцит за п. 13, де вказаний рак вибраний з групи, яка включає рак шлунка, рак шлунково-кишкового тракту, колоректальний рак, рак підшлункової залози, рак легенів або рак нирок.
18. Спосіб за п. 17, де лікарський засіб являє собою вакцину.
UAA201801266A 2010-03-19 2011-03-15 Пептид, нуклеїнова кислота, вектор експресії, клітина-хазяїн, спосіб отримання пептиду, активовані цитотоксичні t-лімфоцити та спосіб їх отримання та застосування, спосіб лікування раку UA126787C2 (uk)

Applications Claiming Priority (2)

Application Number Priority Date Filing Date Title
US31570410P 2010-03-19 2010-03-19
GBGB1004551.6A GB201004551D0 (en) 2010-03-19 2010-03-19 NOvel immunotherapy against several tumors including gastrointestinal and gastric cancer

Publications (1)

Publication Number Publication Date
UA126787C2 true UA126787C2 (uk) 2023-02-08

Family

ID=42227949

Family Applications (3)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UAA201801266A UA126787C2 (uk) 2010-03-19 2011-03-15 Пептид, нуклеїнова кислота, вектор експресії, клітина-хазяїн, спосіб отримання пептиду, активовані цитотоксичні t-лімфоцити та спосіб їх отримання та застосування, спосіб лікування раку
UAA201512437A UA122047C2 (uk) 2010-03-19 2011-03-15 Застосування фармацевтичної композиції, що містить пептид, як лікарського засобу для знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта
UAA201209114A UA111711C2 (uk) 2010-03-19 2011-03-15 Засіб імунотерапії деяких видів пухлин, у тому числі раку шлунково-кишкового тракту і раку шлунка

Family Applications After (2)

Application Number Title Priority Date Filing Date
UAA201512437A UA122047C2 (uk) 2010-03-19 2011-03-15 Застосування фармацевтичної композиції, що містить пептид, як лікарського засобу для знищення клітин-мішеней в організмі пацієнта
UAA201209114A UA111711C2 (uk) 2010-03-19 2011-03-15 Засіб імунотерапії деяких видів пухлин, у тому числі раку шлунково-кишкового тракту і раку шлунка

Country Status (30)

Country Link
US (25) US10064913B2 (uk)
EP (9) EP2547354B1 (uk)
JP (10) JP5891181B2 (uk)
KR (13) KR102324500B1 (uk)
CN (8) CN112409451B (uk)
AU (1) AU2011229199B2 (uk)
BR (1) BR112012023692B1 (uk)
CA (5) CA2936642C (uk)
CY (5) CY1119366T1 (uk)
DK (6) DK2547354T3 (uk)
EA (8) EA202091242A3 (uk)
ES (8) ES2819861T3 (uk)
GB (1) GB201004551D0 (uk)
HK (1) HK1226297A1 (uk)
HR (6) HRP20150867T1 (uk)
HU (6) HUE045757T2 (uk)
LT (5) LT3329933T (uk)
ME (3) ME02229B (uk)
MX (7) MX382164B (uk)
MY (2) MY178651A (uk)
NZ (7) NZ601438A (uk)
PH (4) PH12012501821A1 (uk)
PL (6) PL3329933T3 (uk)
PT (6) PT2547354E (uk)
RS (6) RS60993B1 (uk)
SG (4) SG183880A1 (uk)
SI (6) SI3363456T1 (uk)
TW (9) TWI768461B (uk)
UA (3) UA126787C2 (uk)
WO (1) WO2011113819A2 (uk)

Families Citing this family (101)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
US7604662B2 (en) 2007-07-13 2009-10-20 Boston Scientific Scimed, Inc. Endoprostheses containing boride intermetallic phases
SI2172211T1 (sl) 2008-10-01 2015-03-31 Immatics Biotechnologies Gmbh Sestavek s tumorjem povezanih peptidov in zadevnih cepiv proti raku za zdravljenje glioblastoma (GBM) in drugih vrst raka
GB201004551D0 (en) 2010-03-19 2010-05-05 Immatics Biotechnologies Gmbh NOvel immunotherapy against several tumors including gastrointestinal and gastric cancer
GB201004575D0 (en) 2010-03-19 2010-05-05 Immatics Biotechnologies Gmbh Composition of tumor associated peptides and related anti cancer vaccine for the treatment of gastric cancer and other cancers
EP2400035A1 (en) * 2010-06-28 2011-12-28 Technische Universität München Methods and compositions for diagnosing gastrointestinal stromal tumors
US9040046B2 (en) 2011-01-31 2015-05-26 Kai Xu Sodium pump antibody agonists and methods of treating heart disease using the same
IN2014CN03922A (uk) * 2011-10-28 2015-09-04 Oncotherapy Science Inc
US10704021B2 (en) 2012-03-15 2020-07-07 Flodesign Sonics, Inc. Acoustic perfusion devices
ES2887580T3 (es) * 2012-03-19 2021-12-23 Stemline Therapeutics Inc Métodos para el tratamiento y seguimiento del estado del cáncer
LT3536334T (lt) 2012-05-16 2021-10-11 Stemline Therapeutics Inc. Vakcina nuo vėžio, nukreipta į vėžines kamienines ląsteles
US9687538B2 (en) * 2012-07-10 2017-06-27 Oncotherapy Science, Inc. CDCA1 epitope peptides for Th1 cells and vaccines containing the same
WO2014014518A1 (en) 2012-07-18 2014-01-23 Dana-Farber Cancer Institute, Inc. Methods for treating, preventing and predicting risk of developing breast cancer
JP6212249B2 (ja) * 2012-08-08 2017-10-11 学校法人 京都産業大学 カルシウムポンプ制御物質のスクリーニング方法、並びに、メラニン色素合成阻害物質のスクリーニング方法
WO2014035695A1 (en) 2012-08-30 2014-03-06 The Board Of Trustees Of The Leland Stanford Junior University Anti-tumor t cell immunity induced by high dose radiation
PT3456339T (pt) 2013-08-05 2021-12-09 Immatics Biotechnologies Gmbh Nova imunoterapia contra vários tumores, tais como cancro do pulmão, incluindo cpnpc
TWI777198B (zh) * 2013-08-05 2022-09-11 德商伊瑪提克斯生物科技有限公司 新穎肽類，細胞及其用於治療多種腫瘤的用途，其製造方法及包含其等之醫藥組成物（七）
EP2876442A1 (en) * 2013-11-22 2015-05-27 Institut de Cancérologie de l'Ouest Olfactomedin-4, neudesin and desmoplakin as biomarkers of breast cancer
WO2015105955A1 (en) 2014-01-08 2015-07-16 Flodesign Sonics, Inc. Acoustophoresis device with dual acoustophoretic chamber
CN106132422A (zh) 2014-02-27 2016-11-16 莱斯拉公司 使用视黄酸受体相关孤儿受体γ的激动剂的过继细胞疗法＆相关治疗方法
JP7025119B2 (ja) 2014-04-24 2022-02-24 ロード アイランド ホスピタル アスパラギン酸－β－ヒドロキシラーゼは腫瘍においてエピトープ特異的Ｔ細胞応答を誘導する
AU2015256190B2 (en) 2014-05-05 2019-08-15 Lycera Corporation Tetrahydroquinoline sulfonamide and related compounds for use as agonists of rory and the treatment of disease
EP3209641A4 (en) 2014-05-05 2018-06-06 Lycera Corporation Benzenesulfonamido and related compounds for use as agonists of ror and the treatement of disease
GB201408255D0 (en) * 2014-05-09 2014-06-25 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel immunotherapy against several tumours of the blood, such as acute myeloid leukemia (AML)
KR101644599B1 (ko) 2014-10-14 2016-08-16 연세대학교 산학협력단 미토콘드리아 단백질 uqcrb 관련 질환 유전자발현 세포 구축 및 이를 활용한 uqcrb 기능조절 활성평가계 구축
MA40737A (fr) * 2014-11-21 2017-07-04 Memorial Sloan Kettering Cancer Center Déterminants de la réponse d'un cancer à une immunothérapie par blocage de pd-1
GB201423361D0 (en) * 2014-12-30 2015-02-11 Immatics Biotechnologies Gmbh Method for the absolute Quantification of naturally processed HLA-Restricted cancer peptides
US11000548B2 (en) 2015-02-18 2021-05-11 Enlivex Therapeutics Ltd Combination immune therapy and cytokine control therapy for cancer treatment
JP6858128B2 (ja) 2015-02-18 2021-04-14 エンリヴェックス セラピューティクス リミテッド 癌治療のための免疫療法とサイトカイン制御療法との組み合わせ
US11497767B2 (en) 2015-02-18 2022-11-15 Enlivex Therapeutics R&D Ltd Combination immune therapy and cytokine control therapy for cancer treatment
US11318163B2 (en) 2015-02-18 2022-05-03 Enlivex Therapeutics Ltd Combination immune therapy and cytokine control therapy for cancer treatment
US11596652B2 (en) 2015-02-18 2023-03-07 Enlivex Therapeutics R&D Ltd Early apoptotic cells for use in treating sepsis
US11304976B2 (en) 2015-02-18 2022-04-19 Enlivex Therapeutics Ltd Combination immune therapy and cytokine control therapy for cancer treatment
KR20240151873A (ko) 2015-03-17 2024-10-18 이매틱스 바이오테크놀로지스 게엠베하 췌장암 및 기타 암에 대한 면역요법에서의 사용을 위한 펩티드 및 펩티드의 조합
GB201504502D0 (en) * 2015-03-17 2015-04-29 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against pancreatic cancer and other cancers
KR20170138534A (ko) 2015-04-21 2017-12-15 엔리벡스 테라퓨틱스 리미티드 치료적 혼주된 혈액 아폽토시스 세포 제제 및 이의 용도
GB201507030D0 (en) 2015-04-24 2015-06-10 Immatics Biotechnologies Gmbh Immunotherapy against lung cancers, in particular NSCLC
US11377651B2 (en) 2016-10-19 2022-07-05 Flodesign Sonics, Inc. Cell therapy processes utilizing acoustophoresis
US11708572B2 (en) 2015-04-29 2023-07-25 Flodesign Sonics, Inc. Acoustic cell separation techniques and processes
AU2016257997A1 (en) 2015-05-05 2017-11-09 Lycera Corporation Dihydro-2H-benzo[b][1,4]oxazine sulfonamide and related compounds for use as agonists of RORy and the treatment of disease
NL2014935B1 (en) 2015-06-08 2017-02-03 Applied Immune Tech Ltd T cell receptor like antibodies having fine specificity.
EP3307738B1 (en) 2015-06-11 2022-04-20 The Regents of the University of Michigan Aryl dihydro-2h-benzo[b][1,4]oxazine sulfonamide and related compounds for use as agonists of rory and the treatment of disease
GB201510771D0 (en) 2015-06-19 2015-08-05 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel peptides and combination of peptides for use in immunotherapy and methods for generating scaffolds for the use against pancreatic cancer
CA2989483A1 (en) * 2015-06-19 2016-12-22 Immatics Biotechnologies Gmbh Peptides and combination of peptides for use in immunotherapy and methods for generating scaffolds for the use against pancreatic cancer and other cancers
CN108026154B (zh) 2015-07-01 2022-03-08 伊玛提克斯生物技术有限公司 用于卵巢癌和其他癌症免疫治疗的新型肽和肽组合物
GB201511546D0 (en) 2015-07-01 2015-08-12 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against ovarian cancer and other cancers
MY189596A (en) * 2015-07-15 2022-02-18 Immatics Biotechnologies Gmbh A novel peptides for use in immunotherapy against epithelial ovarian cancer and other cancers
CN115925806A (zh) 2015-08-28 2023-04-07 伊玛提克斯生物技术有限公司 用于各种癌症免疫治疗的新型肽、肽组合物和支架
GB201515321D0 (en) 2015-08-28 2015-10-14 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel peptides, combination of peptides and scaffolds for use in immunotherapeutic treatment of various cancers
US10159726B2 (en) * 2015-08-28 2018-12-25 Immatics Biotechnologies Gmbh Peptides, combination of peptides and scaffolds for use in immunotherapeutic treatment of various cancers
KR102601499B1 (ko) * 2015-11-06 2023-11-13 연세대학교 산학협력단 miRNA 발현 수준으로부터 UQCRB 관련 질병을 진단하는 방법
GB201521746D0 (en) * 2015-12-10 2016-01-27 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against CLL and other cancers
AU2016369519B2 (en) 2015-12-16 2023-04-20 Seattle Project Corp. Neoantigen identification, manufacture, and use
US11730761B2 (en) 2016-02-18 2023-08-22 Enlivex Therapeutics Rdo Ltd Combination immune therapy and cytokine control therapy for cancer treatment
GB201603568D0 (en) * 2016-03-01 2016-04-13 Immatics Biotechnologies Gmbh Efficient treatment options including peptides and combination of peptide and cell based medicaments for use in immunotherapy against urinary bladder cancer
MA54832A (fr) 2016-03-01 2021-12-01 Immatics Biotechnologies Gmbh Peptides, combinaison de peptides et médicaments à base de cellules destinés à être utilisés en immunothérapie contre le cancer de la vessie et d'autres cancers
GB201603987D0 (en) * 2016-03-08 2016-04-20 Immatics Biotechnologies Gmbh Uterine cancer treatments
GB201604458D0 (en) * 2016-03-16 2016-04-27 Immatics Biotechnologies Gmbh Peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against cancers
GB201604490D0 (en) * 2016-03-16 2016-04-27 Immatics Biotechnologies Gmbh Peptides combination of peptides for use in immunotherapy against cancers
CR20180551A (es) 2016-04-21 2019-02-12 Immatics Biotechnologies Gmbh Inmunoterapia contra el melanoma y otros tipos de cáncer
CA3021159A1 (en) 2016-04-21 2017-10-26 Immatics Biotechnologies Gmbh Immunotherapy against melanoma and other cancers
US11214789B2 (en) 2016-05-03 2022-01-04 Flodesign Sonics, Inc. Concentration and washing of particles with acoustics
ZA201900664B (en) 2016-08-17 2021-09-29 Paul Ehrlich Strasse 15 Tuebingen 72076 Germany T cell receptors and immune therapy using the same
NZ750479A (en) * 2016-08-17 2021-12-24 Immatics Biotechnologies Gmbh T cell receptors and immune therapy using the same
DE102016115246C5 (de) * 2016-08-17 2018-12-20 Immatics Biotechnologies Gmbh Neue t-zellrezeptoren und deren verwendung in immuntherapie
WO2018094569A1 (zh) 2016-11-22 2018-05-31 深圳华大基因研究院 多肽及其应用
CN110167956B (zh) * 2016-11-30 2023-04-07 深圳华大生命科学研究院 多肽及其应用
DE102016123893A1 (de) 2016-12-08 2018-06-14 Immatics Biotechnologies Gmbh T-Zellrezeptoren mit verbesserter Bindung
EP4317432A3 (en) 2016-12-08 2024-04-17 Immatics Biotechnologies GmbH T cell receptors with improved pairing
EP3725327A3 (en) * 2017-04-10 2021-01-20 Immatics Biotechnologies GmbH Peptides and combination thereof for use in the immunotherapy against cancers
US11427614B2 (en) 2017-04-10 2022-08-30 Immatics Biotechnologies Gmbh Peptides and combination thereof for use in the immunotherapy against cancers
DE102017115966A1 (de) 2017-07-14 2019-01-17 Immatics Biotechnologies Gmbh Polypeptidmolekül mit verbesserter zweifacher Spezifität
PE20200614A1 (es) 2017-07-14 2020-03-11 Immatics Biotechnologies Gmbh Molecula de polipeptido con especificidad dual mejorada
EP4576103A3 (en) 2017-10-10 2025-08-27 Gritstone bio, Inc. Neoantigen identification using hotspots
DE102017125888A1 (de) * 2017-11-06 2019-05-23 Immatics Biotechnologies Gmbh Neue konstruierte T-Zell-Rezeptoren und deren Verwendung in Immuntherapie
MY203553A (en) * 2017-11-06 2024-07-03 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel engineered t cell receptors and immune therapy using the same
AU2018373154B2 (en) 2017-11-22 2025-08-07 Seattle Project Corp. Reducing junction epitope presentation for neoantigens
KR102439221B1 (ko) 2017-12-14 2022-09-01 프로디자인 소닉스, 인크. 음향 트랜스듀서 구동기 및 제어기
AU2019234576A1 (en) 2018-03-12 2020-10-08 The Children's Hospital Of Philadelphia Methods and compositions for use of tumor self-antigens in adoptive immunotherapy
MX2020014191A (es) 2018-06-19 2021-03-09 Dsm Ip Assets Bv Variantes de enzimas lipoliticas.
WO2020081537A1 (en) * 2018-10-16 2020-04-23 Texas Tech University System Method to express, purify, and biotinylate eukaryotic cell-derived major histocompatibility complexes
JP7621979B2 (ja) 2019-05-27 2025-01-27 イマティクス ユーエス，アイエヌシー． ウイルスベクターおよびその養子細胞療法における使用
DE102019114735A1 (de) * 2019-06-02 2020-12-03 PMCR GmbH HLA-Tumorantigenpeptiden der Klasse I und II zur Behandlung von Mamma-/Brustkarzinomen
WO2020245326A1 (en) 2019-06-06 2020-12-10 Immatics Biotechnologies Gmbh Sorting with counter selection using sequence similar peptides
KR102397922B1 (ko) * 2020-02-19 2022-05-13 서울대학교 산학협력단 신규한 종양-관련 항원 단백질 olfm4 및 이의 용도
WO2022045768A1 (ko) 2020-08-28 2022-03-03 계명대학교 산학협력단 당뇨병 치료제에 대한 약물반응성 예측용 마이크로 rna 바이오마커 및 이의 용도
US20240024438A1 (en) * 2020-11-19 2024-01-25 Board Of Regents, The University Of Texas System Methods and compositions comprising mhc class peptides
JP2024502034A (ja) 2020-12-31 2024-01-17 イマティクス ユーエス，アイエヌシー． Ｃｄ８ポリペプチド、組成物、及びそれらの使用方法
DE102021100038A1 (de) 2020-12-31 2022-06-30 Immatics US, Inc. Modifizierte cd8-polypeptide, zusammensetzungen und verfahren zu deren verwendung
IL308258A (en) 2021-05-05 2024-01-01 Immatics Biotechnologies Gmbh Bma031 antigen binding polypeptides
CN114732898B (zh) * 2022-04-01 2023-05-09 中国人民解放军军事科学院军事医学研究院 一种CpG佐剂与抗原定点共价结合方法
WO2023212655A1 (en) 2022-04-28 2023-11-02 Immatics US, Inc. Il-12 polypeptides, il-15 polypeptides, il-18 polypeptides, cd8 polypeptides, compositions, and methods of using thereof
JP2025515604A (ja) 2022-04-28 2025-05-20 イマティクス ユーエス，アイエヌシー． ドミナントネガティブＴＧＦβ受容体ポリペプチド、ＣＤ８ポリペプチド、細胞、組成物、およびその使用方法
EP4514829A1 (en) 2022-04-28 2025-03-05 Immatics US, Inc. Membrane-bound il-15, cd8 polypeptides, cells, compositions, and methods of using thereof
EP4519418A1 (en) 2022-05-05 2025-03-12 Immatics US, Inc. Methods for improving t cell efficacy
WO2024072954A1 (en) * 2022-09-29 2024-04-04 Jerome Canady Research Institute for Advanced Biological and Technological Sciences Cold atmopsheric plasma treated pan-cancer epitope peptide within the collagen type vi a-3 (col6a3) protein as cancer vaccine
WO2024077071A2 (en) * 2022-10-05 2024-04-11 The Johns Hopkins University Nanoparticles for delivery of immunoregulatory materials to t cells
AU2024217580A1 (en) * 2023-02-08 2025-07-31 Navigen, Inc. Tnf-alpha binding agents and methods of using the same
CN116102468B (zh) * 2023-02-22 2024-07-09 中国科学技术大学 靶向人脂质运载蛋白2的先导化合物或其药学上可接受的盐及其制备方法与应用
KR20240158819A (ko) * 2023-04-26 2024-11-05 한국과학기술원 섬유아세포 활성화 단백질의 면역우세 에피토프 펩타이드 및 이의 용도
WO2025096649A1 (en) 2023-11-01 2025-05-08 Immatics US, Inc. Membrane-bound il-15, cd8 polypeptides, cells, compositions, and methods of using thereof
CN119679951A (zh) * 2025-02-11 2025-03-25 安徽医科大学 E3泛素连接酶syvn1的抑制物质在制备胃癌治疗药物中的应用

Family Cites Families (73)

* Cited by examiner, † Cited by third party
Publication number Priority date Publication date Assignee Title
US4440859A (en) 1977-05-27 1984-04-03 The Regents Of The University Of California Method for producing recombinant bacterial plasmids containing the coding sequences of higher organisms
US4704362A (en) 1977-11-08 1987-11-03 Genentech, Inc. Recombinant cloning vehicle microbial polypeptide expression
YU44186B (en) 1978-12-22 1990-04-30 Biogen Nv Process for obtaining recombinant dnk molecules
US4530901A (en) 1980-01-08 1985-07-23 Biogen N.V. Recombinant DNA molecules and their use in producing human interferon-like polypeptides
US4342566A (en) 1980-02-22 1982-08-03 Scripps Clinic & Research Foundation Solid phase anti-C3 assay for detection of immune complexes
US4678751A (en) 1981-09-25 1987-07-07 Genentech, Inc. Hybrid human leukocyte interferons
US4766075A (en) 1982-07-14 1988-08-23 Genentech, Inc. Human tissue plasminogen activator
US4582800A (en) 1982-07-12 1986-04-15 Hoffmann-La Roche Inc. Novel vectors and method for controlling interferon expression
US4816567A (en) 1983-04-08 1989-03-28 Genentech, Inc. Recombinant immunoglobin preparations
US4757006A (en) 1983-10-28 1988-07-12 Genetics Institute, Inc. Human factor VIII:C gene and recombinant methods for production
US4677063A (en) 1985-05-02 1987-06-30 Cetus Corporation Human tumor necrosis factor
US4810648A (en) 1986-01-08 1989-03-07 Rhone Poulenc Agrochimie Haloarylnitrile degrading gene, its use, and cells containing the gene
US4897445A (en) 1986-06-27 1990-01-30 The Administrators Of The Tulane Educational Fund Method for synthesizing a peptide containing a non-peptide bond
ES2138662T3 (es) 1993-06-03 2000-01-16 Therapeutic Antibodies Inc Produccion de fragmentos de anticuerpos.
AUPM322393A0 (en) 1993-12-24 1994-01-27 Austin Research Institute, The Mucin carbohydrate compounds and their use in immunotherapy
DK0879282T3 (da) 1996-01-17 2003-10-20 Imp College Innovations Ltd Immunterapi ved anvendelse af cytotoksiske T-lymfocytter (CTL)
US5849589A (en) 1996-03-11 1998-12-15 Duke University Culturing monocytes with IL-4, TNF-α and GM-CSF TO induce differentiation to dendric cells
US6406705B1 (en) 1997-03-10 2002-06-18 University Of Iowa Research Foundation Use of nucleic acids containing unmethylated CpG dinucleotide as an adjuvant
US8299321B2 (en) 1998-06-16 2012-10-30 Monsanto Technology Llc Nucleic acid molecules and other molecules associated with plants and uses thereof for plant improvement
AU6059099A (en) * 1998-09-25 2000-04-17 Children's Medical Center Corporation Short peptides which selectively modulate the activity of protein kinases
AU3395900A (en) * 1999-03-12 2000-10-04 Human Genome Sciences, Inc. Human lung cancer associated gene sequences and polypeptides
AU2087401A (en) * 1999-12-10 2001-06-18 Epimmune, Inc. Inducing cellular immune responses to her2/neu using peptide and nucleic acid compositions
JP4310104B2 (ja) 2002-09-28 2009-08-05 英俊 猪子 マイクロサテライト遺伝多型マーカを用いる遺伝子のマッピング方法
US20110131679A2 (en) 2000-04-19 2011-06-02 Thomas La Rosa Rice Nucleic Acid Molecules and Other Molecules Associated with Plants and Uses Thereof for Plant Improvement
US20070067865A1 (en) 2000-09-05 2007-03-22 Kovalic David K Annotated plant genes
AU2001279581A1 (en) * 2000-09-06 2002-03-22 Friederike Muller Medicament comprising a dna sequence, which codes for the rna-binding koc protein, and comprising a koc protein or dna sequence of the koc promoter
US20040110668A1 (en) 2000-10-02 2004-06-10 Burgess Christopher C. Nucleic acid sequences differentially expressed in cancer tissue
US6673549B1 (en) * 2000-10-12 2004-01-06 Incyte Corporation Genes expressed in C3A liver cell cultures treated with steroids
USH2191H1 (en) 2000-10-24 2007-06-05 Snp Consortium Identification and mapping of single nucleotide polymorphisms in the human genome
AU2002212471A1 (en) * 2000-11-01 2002-05-15 Insight Biotechnology Limited Peptides for use in the treatment of alzheimer's disease
US7919467B2 (en) * 2000-12-04 2011-04-05 Immunotope, Inc. Cytotoxic T-lymphocyte-inducing immunogens for prevention, treatment, and diagnosis of cancer
AU2002311787A1 (en) * 2001-03-28 2002-10-15 Zycos Inc. Translational profiling
WO2002078516A2 (en) * 2001-03-30 2002-10-10 Corixa Corporation Compositions and methods for the therapy and diagnosis of cancer
WO2005024017A1 (en) 2002-03-15 2005-03-17 Monsanto Technology Llc Nucleic acid molecules associated with oil in plants
DE10225139A1 (de) * 2002-05-29 2004-02-26 Immatics Biotechnologies Gmbh Verfahren zur Identifizierung von immunreaktiven Peptiden
US20050221350A1 (en) * 2002-05-29 2005-10-06 Toni Weinschenk Method for identifying immunoreactive peptides
WO2004014867A2 (en) * 2002-08-13 2004-02-19 Warner-Lambert Company Llc Matrix metalloproteinase inhibitors and methods for identification of lead compounds
US20060188889A1 (en) * 2003-11-04 2006-08-24 Christopher Burgess Use of differentially expressed nucleic acid sequences as biomarkers for cancer
WO2005049806A2 (en) * 2003-03-14 2005-06-02 Nuvelo, Inc. Novel nucleic acids and polypeptides
US20070037204A1 (en) * 2003-08-08 2007-02-15 Hiroyuki ABURANTAI Gene overexpressed in cancer
WO2005019258A2 (en) * 2003-08-11 2005-03-03 Genentech, Inc. Compositions and methods for the treatment of immune related diseases
US20070054278A1 (en) 2003-11-18 2007-03-08 Applera Corporation Polymorphisms in nucleic acid molecules encoding human enzyme proteins, methods of detection and uses thereof
CA2554440A1 (en) * 2004-01-27 2005-08-11 Compugen Usa, Inc. Novel nucleotide and amino acid sequences, and assays and methods of use thereof for diagnosis of breast cancer
EP1568383A3 (en) 2004-02-27 2005-11-16 Antisense Pharma GmbH Use of an oligonucleotide or its active derivative for the preparation of a pharmaceutical composition for inhibiting the formation of metastases in cancer treatment
US20070039069A1 (en) 2004-03-22 2007-02-15 Rogers James A Nucleic acid molecules associated with oil in plants
DE602005025998D1 (de) 2004-03-23 2011-03-03 Oncotherapy Science Inc Verfahren zur diagnose von nicht-kleinzelligem lungenkrebs
WO2006023598A2 (en) * 2004-08-19 2006-03-02 University Of Maryland, Baltimore Prostate-specific antigen-derived mhc class ii-restricted peptides and their use in vaccines to treat or prevent prostate cancer
AT501014A1 (de) * 2004-08-19 2006-05-15 Kury & Zeillinger Oeg Verfahren und kit zur diagnose einer krebserkrankung, verfahren zum feststellen des ansprechens eines patienten auf die behandlung einer krebserkrankung, therapeutikum zur prophylaxe oder behandlung einer krebserkrankung
WO2007005635A2 (en) 2005-07-01 2007-01-11 Government Of The United States Of America, As Represented By The Secretary, Department Of Health And Human Services Mitotic spindle protein aspm as a diagnostic marker for neoplasia and uses therefor
ATE388164T1 (de) * 2005-09-05 2008-03-15 Immatics Biotechnologies Gmbh Tumor-assoziierte peptide, welche an unterschiedliche menschliche leukozytenantigene der klasse ii binden
DK1760089T3 (da) * 2005-09-05 2009-11-16 Immatics Biotechnologies Gmbh Tumor-associeret peptides bindende til human leukocyte antigen (HLA) class I eller II molecules og relateret anti-cancer vaccine
GB0521958D0 (en) 2005-10-27 2005-12-07 Ares Trading Sa vWFA, collagen and kunitz domain containing protein
DE102005052384B4 (de) * 2005-10-31 2009-09-24 Fraunhofer-Gesellschaft zur Förderung der angewandten Forschung e.V. Verfahren zur Erkennung, Markierung und Behandlung von epithelialen Lungentumorzellen sowie Mittel zur Durchführung des Verfahrens
US20080058272A1 (en) * 2006-08-29 2008-03-06 Juergen Becker Nonamer Peptides for Cancer Treatment
US20090004213A1 (en) * 2007-03-26 2009-01-01 Immatics Biotechnologies Gmbh Combination therapy using active immunotherapy
CA2694771A1 (en) 2007-07-27 2009-02-05 Immatics Biotechnologies Gmbh Composition of tumour-associated peptides and related anti-cancer vaccine
PL2565204T3 (pl) * 2007-07-27 2016-03-31 Immatics Biotechnologies Gmbh Nowe immunogenne epitopy do immunoterapii
US7892770B2 (en) * 2007-08-24 2011-02-22 Van Andel Research Institute Monoclonal antibody which binds cMet (HGFR) in formalin-fixed and paraffin-embedded tissues and related methods
NZ562237A (en) * 2007-10-05 2011-02-25 Pacific Edge Biotechnology Ltd Proliferation signature and prognosis for gastrointestinal cancer
WO2009075883A2 (en) * 2007-12-12 2009-06-18 University Of Georgia Research Foundation, Inc. Glycoprotein cancer biomarker
EP2113253B1 (en) 2008-04-30 2010-03-31 Immatics Biotechnologies GmbH Novel formulations of tumour-associated peptides binding to human leukocyte antigen (HLA) class I or II molecules for vaccines
UA104572C2 (uk) * 2008-04-24 2014-02-25 Имматикс Байотекнолоджиз Гмбх Нові композиції пухлиноасоційованих пептидів, що зв'язуються з молекулами і або іі класу лейкоцитарного антигену людини (hla) для розробки вакцин
KR101184869B1 (ko) * 2008-04-24 2012-09-20 이매틱스 바이오테크놀로지스 게엠베하 백신을 위한 인간 조직 적합성 항원(ｈｌａ) 종류 ｉ 또는 ｉｉ 분자에 결합하는 종양 관련 펩티드의 신규한 제형
US8133686B2 (en) * 2008-05-15 2012-03-13 Van Andel Research Institute IL-8 as a biomarker for sunitinib resistance
TWI526219B (zh) * 2008-06-19 2016-03-21 腫瘤療法 科學股份有限公司 Ｃｄｃａ１抗原決定位胜肽及含此胜肽的疫苗
SI2172211T1 (sl) 2008-10-01 2015-03-31 Immatics Biotechnologies Gmbh Sestavek s tumorjem povezanih peptidov in zadevnih cepiv proti raku za zdravljenje glioblastoma (GBM) in drugih vrst raka
EP2337795A2 (en) * 2008-10-01 2011-06-29 Dako Denmark A/S Mhc multimers in cancer vaccines and immune monitoring
GB201019331D0 (en) * 2010-03-19 2010-12-29 Immatics Biotechnologies Gmbh Methods for the diagnosis and treatment of cancer based on AVL9
GB201004551D0 (en) 2010-03-19 2010-05-05 Immatics Biotechnologies Gmbh NOvel immunotherapy against several tumors including gastrointestinal and gastric cancer
GB201004575D0 (en) 2010-03-19 2010-05-05 Immatics Biotechnologies Gmbh Composition of tumor associated peptides and related anti cancer vaccine for the treatment of gastric cancer and other cancers
GB201006360D0 (en) * 2010-04-16 2010-06-02 Immatics Biotechnologies Gmbh Method for differentially quantifying naturally processed HLA-restricted peptides for cancer, autoimmune and infectious diseases immunotherapy development
GB201015765D0 (en) * 2010-09-21 2010-10-27 Immatics Biotechnologies Gmbh Use of myeloid cell biomarkers for the diagnosis of cancer
GB201021289D0 (en) * 2010-12-15 2011-01-26 Immatics Biotechnologies Gmbh Novel biomarkers for a prediction of the outcome of an immunotherapy against cancer

Also Published As

Publication number Publication date
UA111711C2 (uk) 2016-06-10
CN112409453A (zh) 2021-02-26
PL3195873T3 (pl) 2020-03-31
JP2017006136A (ja) 2017-01-12
RS54182B1 (en) 2015-12-31
SG10201606771SA (en) 2016-10-28
ES2819861T3 (es) 2021-04-19
KR101656913B1 (ko) 2016-09-13
TWI681967B (zh) 2020-01-11
HK1180610A1 (en) 2013-10-25
HUE032402T2 (en) 2017-09-28
PL2845604T3 (pl) 2017-09-29
TWI486445B (zh) 2015-06-01
US20210260160A1 (en) 2021-08-26
TW201200594A (en) 2012-01-01
BR112012023692A2 (pt) 2017-07-18
PH12021551360A1 (en) 2022-11-28
US20130045191A1 (en) 2013-02-21
CY1119366T1 (el) 2018-02-14
US10478471B2 (en) 2019-11-19
NZ601438A (en) 2014-12-24
US20200330552A1 (en) 2020-10-22
TWI766362B (zh) 2022-06-01
PL3329933T3 (pl) 2020-11-30
KR102388761B1 (ko) 2022-04-20
PL2547354T3 (pl) 2015-12-31
ES2544529T3 (es) 2015-09-01
CY1123447T1 (el) 2021-12-31
GB201004551D0 (en) 2010-05-05
SI2923708T1 (sl) 2017-10-30
RS56070B1 (sr) 2017-10-31
EA202091251A2 (ru) 2020-09-30
ES2753206T3 (es) 2020-04-07
US10420816B1 (en) 2019-09-24
ME02692B (me) 2017-10-20
HRP20201770T1 (hr) 2021-03-19
DK2547354T3 (da) 2015-07-20
EP3058947A2 (en) 2016-08-24
JP6722644B2 (ja) 2020-07-15
NZ769435A (en) 2023-02-24
EA201792409A2 (ru) 2018-03-30
KR20130016304A (ko) 2013-02-14
NZ731580A (en) 2020-11-27
RS60765B1 (sr) 2020-10-30
TW201805301A (zh) 2018-02-16
US20210330743A1 (en) 2021-10-28
HK1208174A1 (en) 2016-02-26
ES2993310T3 (en) 2024-12-27
CN102905721B (zh) 2015-09-23
US20250049886A1 (en) 2025-02-13
US11969455B2 (en) 2024-04-30
CN112409451A (zh) 2021-02-26
EP3195873A1 (en) 2017-07-26
PH12012501821A1 (en) 2017-08-04
JP6535040B2 (ja) 2019-06-26
CA2789857C (en) 2017-03-21
US20110229504A1 (en) 2011-09-22
NZ727841A (en) 2019-11-29
TWI768461B (zh) 2022-06-21
EP3753570B1 (en) 2024-10-02
PT2923708T (pt) 2017-10-06
EA201690511A1 (ru) 2016-11-30
EA039357B1 (ru) 2022-01-18
EP3738606A1 (en) 2020-11-18
US20180000896A1 (en) 2018-01-04
ES2626798T3 (es) 2017-07-26
KR102361467B1 (ko) 2022-02-14
US20190321442A1 (en) 2019-10-24
PT3195873T (pt) 2019-10-31
JP7034505B2 (ja) 2022-03-14
TWI766361B (zh) 2022-06-01
PT2547354E (pt) 2015-09-16
US11839643B2 (en) 2023-12-12
US20210268063A1 (en) 2021-09-02
MX2020011673A (es) 2020-12-03
US11648292B2 (en) 2023-05-16
KR20230141886A (ko) 2023-10-10
EA201792409A3 (ru) 2018-07-31
RS56612B1 (sr) 2018-02-28
EP2547354A2 (en) 2013-01-23
US9717774B2 (en) 2017-08-01
MX382164B (es) 2025-03-13
TW201529849A (zh) 2015-08-01
JP6103608B2 (ja) 2017-03-29
DK3195873T3 (da) 2019-10-21
JP2020191874A (ja) 2020-12-03
PT2845604T (pt) 2017-06-01
US10933118B2 (en) 2021-03-02
US11957730B2 (en) 2024-04-16
DK2923708T3 (en) 2017-10-16
EA202091242A2 (ru) 2021-01-29
NZ795528A (en) 2024-07-05
SG10201502093QA (en) 2015-05-28
EA202091241A3 (ru) 2021-04-30
EA202091242A3 (ru) 2021-04-30
CN112457390A (zh) 2021-03-09
US9895415B2 (en) 2018-02-20
CY1123762T1 (el) 2022-03-24
LT3329933T (lt) 2020-09-25
EA201201306A1 (ru) 2013-02-28
US10064913B2 (en) 2018-09-04
PL2923708T3 (pl) 2018-03-30
RS60993B1 (sr) 2020-11-30
LT2923708T (lt) 2017-10-10
KR102324499B1 (ko) 2021-11-09
EP2845604B1 (en) 2017-03-08
MY197710A (en) 2023-07-09
SG10201710446PA (en) 2018-01-30
EP3195873B1 (en) 2019-07-24
US20220008506A1 (en) 2022-01-13
EA037019B1 (ru) 2021-01-27
EP3363456B1 (en) 2020-08-05
US20150147347A1 (en) 2015-05-28
EP2845604A2 (en) 2015-03-11
LT3363456T (lt) 2021-01-11
CN108456242A (zh) 2018-08-28
US9993523B2 (en) 2018-06-12
CA3076642A1 (en) 2011-09-22
KR20200109390A (ko) 2020-09-22
US11883462B2 (en) 2024-01-30
NZ769427A (en) 2023-02-24
CA3206214A1 (en) 2011-09-22
AU2011229199A1 (en) 2012-08-16
TW202026308A (zh) 2020-07-16
ME02229B (me) 2016-02-20
KR20210019603A (ko) 2021-02-22
HRP20201467T1 (hr) 2020-12-11
CA2986969C (en) 2020-04-28
TW201825514A (zh) 2018-07-16
KR20200109389A (ko) 2020-09-22
CA3076642C (en) 2023-08-29
JP2024116331A (ja) 2024-08-27
CA2936642A1 (en) 2011-09-22
PH12019502194A1 (en) 2020-06-15
AU2011229199B2 (en) 2015-01-22
HRP20171504T1 (hr) 2017-11-17
JP7007504B2 (ja) 2022-02-10
CA2936642C (en) 2019-03-05
MX355074B (es) 2018-04-04
KR20220025133A (ko) 2022-03-03
US20210346465A1 (en) 2021-11-11
HRP20191859T1 (hr) 2019-12-27
US20170304399A1 (en) 2017-10-26
EP3329933A1 (en) 2018-06-06
TW202102536A (zh) 2021-01-16
US20220265764A1 (en) 2022-08-25
CY1119739T1 (el) 2018-06-27
EA202091233A2 (ru) 2020-09-30
DK3363456T3 (da) 2020-11-09
LT3195873T (lt) 2019-11-11
US20220016209A1 (en) 2022-01-20
EA202091233A3 (ru) 2020-12-30
HUE027036T2 (en) 2016-08-29
HRP20170718T1 (hr) 2017-07-14
HUE033682T2 (en) 2017-12-28
EA024497B1 (ru) 2016-09-30
TWI621709B (zh) 2018-04-21
WO2011113819A3 (en) 2011-11-10
TW202102534A (zh) 2021-01-16
HK1255544A1 (en) 2019-08-23
CN112409452A (zh) 2021-02-26
SI2845604T1 (sl) 2017-06-30
JP2016034950A (ja) 2016-03-17
MX2012010813A (es) 2012-11-12
US20190290727A1 (en) 2019-09-26
US20220016207A1 (en) 2022-01-20
KR102329791B1 (ko) 2021-11-22
PL3363456T3 (pl) 2021-05-04
EP2923708B1 (en) 2017-07-12
SI3363456T1 (sl) 2021-02-26
JP2020191875A (ja) 2020-12-03
EA202091250A3 (ru) 2020-12-30
US11850274B2 (en) 2023-12-26
PT3329933T (pt) 2020-09-22
MX2020011675A (es) 2020-12-03
CN112430255A (zh) 2021-03-02
KR20200109392A (ko) 2020-09-22
KR20210019139A (ko) 2021-02-19
NZ627877A (en) 2015-08-28
KR102324500B1 (ko) 2021-11-09
EA202091250A2 (ru) 2020-09-30
MY178651A (en) 2020-10-20
TWI659967B (zh) 2019-05-21
CA2789857A1 (en) 2011-09-22
KR20180014848A (ko) 2018-02-09
KR20200108934A (ko) 2020-09-21
US11975042B2 (en) 2024-05-07
JP2013521789A (ja) 2013-06-13
US20200155645A1 (en) 2020-05-21
EP3329933B1 (en) 2020-06-24
US10898546B2 (en) 2021-01-26
EP2547354B1 (en) 2015-06-03
ES2642562T3 (es) 2017-11-16
JP6238258B2 (ja) 2017-11-29
KR101826460B1 (ko) 2018-02-06
EP3753570A1 (en) 2020-12-23
TW202102535A (zh) 2021-01-16
US12064465B2 (en) 2024-08-20
SI3329933T1 (sl) 2021-01-29
US20210275634A1 (en) 2021-09-09
CN105001339A (zh) 2015-10-28
US9101585B2 (en) 2015-08-11
KR20160106192A (ko) 2016-09-09
US20210346466A1 (en) 2021-11-11
HUE051478T2 (hu) 2021-03-01
ES2829375T3 (es) 2021-05-31
EP2845604A3 (en) 2015-05-20
MX2020011674A (es) 2020-12-03
MX2020011672A (es) 2020-12-03
US20220040259A1 (en) 2022-02-10
US11077171B2 (en) 2021-08-03
JP2022141743A (ja) 2022-09-29
US11298404B2 (en) 2022-04-12
CN112409451B (zh) 2024-10-01
CY1122235T1 (el) 2020-11-25
ME03569B (me) 2020-07-20
US20180125929A1 (en) 2018-05-10
NZ711296A (en) 2017-03-31
US20170312336A1 (en) 2017-11-02
SI3195873T1 (sl) 2019-11-29
JP2021080263A (ja) 2021-05-27
UA122047C2 (uk) 2020-09-10
EA202091251A3 (ru) 2020-12-30
HUE050376T2 (hu) 2020-11-30
JP7107586B2 (ja) 2022-07-27
PH12016500949B1 (en) 2017-02-13
US10357540B2 (en) 2019-07-23
CA2986969A1 (en) 2011-09-22
EP2923708A1 (en) 2015-09-30
HK1210586A1 (en) 2016-04-29
EA202091241A2 (ru) 2021-01-29
KR20190033577A (ko) 2019-03-29
RS59554B1 (sr) 2019-12-31
HRP20150867T1 (hr) 2015-09-25
HK1226297A1 (en) 2017-09-29
LT2845604T (lt) 2017-04-25
US20200297801A1 (en) 2020-09-24
JP2017140027A (ja) 2017-08-17
CN105001339B (zh) 2020-10-16
US10905741B2 (en) 2021-02-02
JP2018057393A (ja) 2018-04-12
PH12016500949A1 (en) 2017-02-13
BR112012023692B1 (pt) 2020-06-09
KR20200108935A (ko) 2020-09-21
HUE045757T2 (hu) 2020-01-28
PT3363456T (pt) 2020-11-10
TW202300509A (zh) 2023-01-01
SG183880A1 (en) 2012-10-30
US20210162004A1 (en) 2021-06-03
US11273200B2 (en) 2022-03-15
NZ737956A (en) 2020-11-27
CN102905721A (zh) 2013-01-30
DK2845604T3 (da) 2017-05-01
NZ708205A (en) 2015-09-25
JP5891181B2 (ja) 2016-03-22
EP3738606B1 (en) 2024-10-30
EP3058947A3 (en) 2016-11-30
ES2992110T3 (es) 2024-12-09
KR102388577B1 (ko) 2022-04-19
TWI715332B (zh) 2021-01-01
EP3363456A1 (en) 2018-08-22
WO2011113819A2 (en) 2011-09-22
SI2547354T1 (sl) 2015-09-30
DK3329933T3 (da) 2020-09-21
KR102324498B1 (ko) 2021-11-09

Similar Documents

Publication Publication Date Title
UA126787C2 (uk) Пептид, нуклеїнова кислота, вектор експресії, клітина-хазяїн, спосіб отримання пептиду, активовані цитотоксичні t-лімфоцити та спосіб їх отримання та застосування, спосіб лікування раку
JP2020127401A (ja) 上皮性卵巣がんおよびその他のがんに対する免疫療法において使用するための新規ペプチドおよびペプチドの組み合わせ
UA123392C2 (uk) Пептид, здатний зв'язуватися з молекулою головного комплексу гістосумісності (mhc) людини i класу, та його застосування для лікування раку
UA125816C2 (uk) Пептид, придатний для лікування та/або діагностики раку
UA124519C2 (uk) Пептид, здатний зв'язуватися з молекулою головного комплексу гістосумісності (mhc) людини i класу
UA123941C2 (uk) Пептид та його застосування для лікування раку
UA122661C2 (uk) Пептид, який має здатність зв'язуватися з молекулою мнс і класу
HK1253574B (en) Novel peptides and combination of peptides for use in immunotherapy against epithelial ovarian cancer and other cancers